"16" грудня 2011 р. справа № 2а-3636/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в якому просила суд визнати неправомірними дії відповідача в частині не донарахування та недоплати разової грошової допомоги на оздоровлення, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2010 роки.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2010 року позовні вимоги за період до 5 травня 2010 року залишено без розгляду, дана ухвала сторонами не оскаржувалась.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача, в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту -Закон №796) у розмірі меншому від належного. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, що була виплачена у 2010 році, виходячи з її розміру, визначеного ст. 48 Закон №796, та виплатити на користь позивача різницю між належною та фактично виплаченою сумами.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, має статус особи яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Відповідач проводив виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 20.06.1996 року) передбачена щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи -п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам -чотири мінімальні заробітної плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; 3 категорії -три мінімальні заробітні плати. Саме в такій редакції діють положення Закону з 22 травня 2008 року.
За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, у розмірах передбачених ч. 4 ст. 48 Закону 796.
Наявність такого права у позивачів є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення підлягають застосуванню положення Закону № 796, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, не можна визнати правомірними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 183-2, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради -залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов