"21" березня 2013 р. справа № 1111/2532/12 (2а/1111/304/12)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Кіровоградській області
на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 квітня 2012 року у справі №1111/2532/12 (2а/1111/304/12) за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання постанови протиправною та скасування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 22 лютого 2012року №2а-24/10р. про закінчення виконавчого провадження протиправною та скасувати. Позов обґрунтований тим, що оскаржена постанова не узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», в частині підстав для закінчення виконавчого провадження.
Постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем не виконано у повному обсязі вимоги ст..75 Закону України «Про виконавче провадження», яка зазначена в оскарженій постанові, які правова підстава для її прийняття.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що державний виконавець, під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та враховуючи відсутність коштів та майна боржника, на які можливо звернути стягнення, правомірно прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами підтверджено, що постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2011року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення про зобов'язання здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі постанови апеляційного суду, 20 січня 2012 року видано виконавчий лист №2а-24/10р., який пред'явлено до виконання.
27.01.2012 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Листом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді за вих. № 311/20-1 від 03.02.2012 р. повідомило державного виконавця про те, що Управління не має законних підстав здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення більше ніж та, яка була йому виплачена. При цьому, у листі Управлінням викладено своє розуміння вимог законодавства, яке, на думку Управління, не надає право ОСОБА_1 отримати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, які визначено судовим рішенням. Тобто, боржник фактично відмовився виконувати рішення суду, при цьому, не надав державному виконавцю жодних доказів, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду або про вжитті Управлінням заходи щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
22.02.2012р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з відсутністю у боржника коштів та майна, на які можливо звернути стягнення, що підтверджується листом №311/20/1 від 03.02.2012р. Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м.Кіровограда, а також актом державного виконавця. Правовими підставами для прийняття вказаної постанови зазначено п.11 ст.49 та ст..75 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Таким чином, якщо державний виконавець вважав, що виконавче провадження може бути закінчено з підстав передбачених ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», то він був зобов'язаний виконати дії, які передбачені цією нормою права, а саме: винести постанову про накладення штрафу на боржника та внести подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.
З огляду на те, що відповідачем не надано доказів виконання вимог ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції обгрунтовано вказав на протиправність оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження.
За таких обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну Головного управління юстиції у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 квітня 2012 року у справі № 1111/2532/12 (2а/1111/304/12) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2013р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк