"22" січня 2013 р. справа № 2а-486/2011
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Щербака А.А. суддів: Дурасової Ю.В. Малиш Н.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо застосування щодо застосування при призначенні пенсії нульового значення заробітку за відповідні періоди та про зобов'язання здійснити певні дії,-
26 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про визнання незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області щодо застосування при призначенні пенсії позивачу нульового значення заробітку за період з 10.06.2002 року по 04.06.2003 року, 22.08.2005 року по 18.05.2006 року, 01.07.2007 року по 30.09.2007 року, 14.11.2008 року по 29.01.2009 року, перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. Зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області провести перерахунок ОСОБА_1, згідно з вимогами ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто виключити періоди отримання ОСОБА_1 , допомоги по безробіттю з 10.06.2002 року по 04.06.2003 року, 22.08.2005 року по 18.05.2006 року, 01.07.2007 року по 30.09.2007 року, 14.11.2008 року по 29.01.2009 року що включені в нульовому обчисленні, при обчисленні його заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії та виплатити йому заборговану суму пенсії.
Суд першої інстанції позов ОСОБА_1 задовольнив.
Постанова суду обґрунтована тим, що вимоги згідно зі ст.. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період перебування на обліку у центрі зайнятості враховується в період, з якого складається страховий стаж, але відповідно до ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей стаж не враховується при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
На зазначену постанову відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. Вважає прийняте рішення таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 2010 року позивачеві було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після перерахунку у квітні 2011 року пенсія позивача значно зменшилася через зарахування до страхового стажу позивача періодів отримання ним допомоги по безробіттю з 10.06.2002 року по 04.06.2003 року, 22.08.2005 року по 18.05.2006 року, 01.07.2007 року по 30.09.2007 року, 14.11.2008 року по 29.01.2009 року, з нульовим значенням, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії за віком. Суд першої інстанції вважає, що при розрахунку заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії фахівцями відповідачем було порушено вимоги ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При обчисленні заробітної плати (доходу) позивача для обчислення пенсії було враховано стаж його перебування на обліку в Центрі зайнятості у вищевказані періоди і проставлена за ці періоди нульова зарплата, що зменшило розмір його пенсії. Перебуваючи на обліку у центрі зайнятості позивач не працював, а отже не отримував заробітну плату (доход), з якої сплачуються страхові внески, а отримував допомогу по безробіттю.
Згідно зі ст.. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період перебування на обліку у центрі зайнятості враховується в період, з якого складається страховий стаж, але відповідно до ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей стаж не враховується при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Згідно п. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (доход) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп=Зс х(Ск:К), де: Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсі; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць, а К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожен місяць страхового стаж, який враховується для обчислення пенсії, визначається за формулою : Кз=Зв:Зс, де Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). Таким чином, з аналізу зазначеної вище формули випливає, що коефіцієнти заробітної плати (доходу) розраховуються саме з заробітної плати застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески і ця сума коефіцієнтів ділиться на ту кількість місяців страхового стажу, за які розраховано ці коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи. У даному випадку кількість місяців за які обчислено коефіцієнти заробітної плати (Ск) не відповідає кількості місяців страхового стажу (К). Страховий стаж було збільшено на відповідну кількість місяців (період перебування на обліку в Центрі зайнятості), коли позивач фактично не працював і не отримував заробітної плати і за які не обчислювались коефіцієнти заробітної плати (проставлені « 0»). Отже, даним Законом однозначно передбачено, що для обчислення заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії до розрахунку приймається саме заробітна плата (дохід) і враховується страховий стаж за період, в який сплачувалась заробітна плата (дохід) з якої сплачено страхові внески і за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу). Ст. 24 Закону визначає періоди, з яких складається страховий стаж для обчислення розміру пенсії за віком, а не розміру заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Тобто, ця стаття регулює порядок обчислення страхового стажу взагалі, для обчислення страхового стажу.
Відповідно до ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.
Згідно ст.. 94 КЗпП України заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оскільки в період отримання допомоги по безробіттю позивач не отримував заробітку, управлінню Пенсійного фонду немає чого враховувати при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії позивачу.
При тлумаченні норм ст.. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управління Пенсійного фонду мало врахувати вимоги ст.. 3 Конституції України за якими права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності людини.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування або зміни вищезазначеного рішення.
Ч. 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2011 року у справі №2а-486/2011 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.А. Щербак
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.І. Малиш