04 квітня 2013 р. м. Чернівці Справа №2а-153/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Григораша В.О.;
секретаря судового засідання - Дячука Д.А.;
за участю:
представника позивача - Лучкіної Г.В.;
відповідача - не з'явився,
представника третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області до приватного підприємця ОСОБА_3 за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецької обласної митниці про стягнення заборгованості,-
В поданому до суду адміністративному позові Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 податкову заборгованість на загальну суму 29403,43 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується узгоджена, проте не сплачена податкова заборгованість на загальну суму 29 403,43 грн., в тому числі зі сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності основного платежу в сумі 7632,11 грн., штрафних санкцій на суму 381,61 грн. та по податку на додану вартість основного платежу в сумі 20371,15 грн., штрафних санкцій на суму 1018,56 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в своїх поясненнях зазначив, що 01.09.2003 року між відповідачем та Турецькою фірмою GEGNEL Ithalat Ihrakat VE PAZ LTD укладено контракт №1 про купівлю-продаж килимів та килимового покриття. Загальна сума контракту складає 95000 доларів США.
На виконання зазначеного контракту у 2003 році Вадул-Сіретською митницею було здійснено оформлення трьох ВМД. 12.11.2003 року відділом контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці з метою встановлення достовірності поданих документів при здійсненні митного оформлення товару, що ввозився, був направлений запит до Управління контролю митної вартості та номенклатури для виявлення можливих порушень законодавства під час проведення митного оформлення.
За інформацією, отриманою від Митної адміністрації Турецької республіки встановлено, що загальна вартість вказаного товару становить 35957,52 грн., а загальна митна вартість заявлена декларантом при митному оформленні імпорту товару становить 13817,01 дол. США.
Зазначено стало підставою для проведення перевірки, якою встановлено, що за період з 30.11.2006 року Вадул-Сіретська митниця здійснила митне оформлення 15 ВМД при ввезені килимових виробів відповідачем, з них три ВМД у 2003 році на виконання контракту №1 від 01.09.2003 року.
Враховуючи поставки аналогічного товару згідно контракту №1 від 01.09.2003 року сума недоборів митних платежів становить: ВМД від 20.10.2003 року - 34227,93 грн., ВМД від 03.11.2003 року - 38496,36 грн., ВМД від 25.12.2003 року - 28191,70 грн.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте в попередніх судових засіданнях проти позову заперечував. На адресу відповідача, яка вказана у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, було направлено судові повітки з зазначенням дати, часу та місця судового розгляду, проте, конверт із відміткою пошти "адресат не проживає" повернувся на адресу суду.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Окрім того, виходячи із ч. 8 ст. 35 КАСУ, вважається що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Частина 11 ст. 35 КАСУ, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12.03.2013року, ПП ОСОБА_3 зареєстровано, як фізична особа -підприємець за місцем проживання 60520, Чернівецька обл. Герцаївський район, с. Остриця та
Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12.03.2013 року відповідач зареєстрований за адресою місця проживання - с. Остриця, Герцаївський район, Чернівецька область (а.с. 166) та відповідно до Свідоцтва Серії НОМЕР_2 з 25.03.1996 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець (а.с. 6).
Відповідно до довідки від 01.11.2005 року №388 відповідач з 15.01.2003 року взятий на облік платника податків в Новоселицькій МДПІ за №65 (а.с. 8).
01.09.2003 року між позивачем (покупець) та турецькою фірмою GEGNEL Ithalat Ihrakat VE PAZ LTD (продавець) укладено контракт №1, за яким покупець купує, а продавець продає килими та килимові покриття на загальну на суму 95000 дол. США (а.с. 34).
На виконання контракту №1 від 01.09.2003 року Вадул-Сіретською митницею здійснено оформлення трьох ВМД, а саме: від 25.12.2003 року №40402/3/008691; від 20.10.2003 року №40402/3/006860; від 03.11.2003 року №40402/3/007287.
Вадул-Сіретською митницею, як контролюючим органом (стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України) відповідно до наказу Вадул-Сіретської митниці від 30.11.2006 року № 902 та листа Управління митної вартості Державної митної служби України від 17.11.2006 року №16/1-1693 було проведено перевірку ПП ОСОБА_3, Чернівецька обл., Герцаївський р-н, с. Остриця, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 з метою встановлення фактів можливого ухилення від сплати податків у повному обсязі ПП ОСОБА_3 та виявлення можливих порушень законодавства під час проведення митного оформлення товару "килими та килимові вироби", що ввозилися приватним підприємцем із Турції.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 15.12.2006року про результати перевірки, в якому встановлено порушення, що заявлена декларантом митна вартість при митному оформленні імпорту "килимів та килимових виробів" зменшена у 2,7 рази з врахуванням вартості транспортних витрат. Враховуючи всі поставки аналогічного товару сума недоборів митних платежів склала 28 191,70 грн. в т.ч.: ввізне мито -7632,11грн., ПДВ -20371,15грн., митні збори 188,44 грн. (а.с. 20-28).
На підставі акта камеральної перевірки від 15.12.2006 року позивачу були виставлені податкові повідомлення форми «Р» №12 від 19.12.2006 року за платежем «ввізне мито» на загальну суму 8 013,72 грн. (а.с. 42) та податкове повідомлення форми «Р» №13 від 19.12.2006 року за платежем «податок на додану вартість товарів, увезених на територію України» на загальну суму - 21 389,71 грн. (а.с. 43). Вказані податкові повідомлення направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією 19.12.2006 року, проте лист повернувся 26.12.2006 на адресу відправника з відміткою "адресат не проживає", у зв'язку з чим, 26.12.2006 року їх було розміщено на дошці оголошень податкових повідомлень (а.с. 44).
На виконання підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ відповідачу було надіслано корінець першої податкової вимоги від 28.02.2007 року №1/60 та корінець другої податкової вимоги від 27.03.2007року №2/93.
10.11.2009 року ПП ОСОБА_3 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької обласної митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень №12 та №13 від 19.12.2006 року. У зв'язку з чим, ухвалою суду від 24.11.2009 року, провадження у даній адміністративній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі за позовом ПП ОСОБА_3 до Чернівецької обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №12 та № 13 від 19.12.2006 року (а.с. 132).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2010 року у справі №2а-384/10/2470 за позовом ПП ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправними дії Чернівецької обласної митниці щодо прийняття податкових повідомлень від 19.12.2006 року №12 та № 13. Скасовано податкові повідомлення від 19.12.2006 року №12 та №13. В частині визнання протиправними дій відповідача щодо складення акту перевірки від 15.12.2006 року закрито провадження (а.с. 167-174).
За результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2013 апеляційну скаргу митниці задоволено частково, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2010 року у справі №2а-384/10 скасовано в частині визнання протиправними дії Чернівецької обласної митниці щодо і прийняття податкових повідомлень №12 та №13 від 19.12.2006 та скасування податкових повідомлень №12 та №13 від 19.12.2006 року та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В решті постанову суду залишено без змін. (а.с.154-157).
Таким чином, сума заборгованості, яка нарахована відповідачу відповідно до вказаних вище податкових повідомлень, є узгодженою, проте не сплаченою.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України №2181-ІІІ.
У пункті 1.12 статті 1 зазначеного закону визначено, що контролюючим органом є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181-ІІІ митні органи є контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону).
Підпунктом 2.1 пункту 2 «Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні предметів на митну територію України», затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України № 109/188 від 16.03.2001, встановлено, що контроль за своєчасністю достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.
Правовідносини сторін регулюються Митним кодексом України, Законом України «Про митний тариф України», Законом України «Про єдиний митний тариф», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України №2181-ІІІ.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якою податковий орган надсилає податкові вимоги.
Механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання визначений Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 № 1387. Пунктом 3 Порядку встановлено, що подання для виставлення першої податкової вимоги надсилається податковому органу не пізніше ніж на п'ятий робочий день після закінчення встановленого законом граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Пунктом 10 Порядку визначено, що якщо контролюючий орган надсилає податковому органу інформацію про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання, податковий орган припиняє здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що за ПП ОСОБА_3 рахується узгоджений податковий борг на загальну суму 29 403,43 грн., в тому числі зі сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності основного платежу в сумі 7632,11 грн., штрафних санкцій на суму 381,61 грн. та по податку на додану вартість основного платежу в сумі 20371,15 грн., штрафних санкцій на суму 1018,56 грн. Даний борг виник через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, в результаті проведеної перевірки.
При відсутності сплати податкового боргу п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України №2181-ІІІ передбачає, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що є підставою для стягнення заборгованості та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (Чернівецька область, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) податковий борг в розмірі 29403 (двадцять дев'ять тисяч чотириста три) грн. 43 коп., в тому числі за платежем "податок на додану вартість товарів, ввезених на територію України" в сумі 21389 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 71коп. та за платежем "ввізне мито" в сумі 8013 (вісім тисяч тринадцять) грн.72 коп., до відповідного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову у повному обсязі складено 09 квітня 2013 року.
Суддя В.О. Григораш