ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1334/13
провадження № 2/753/2636/13
"10" квітня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.
за участю секретаря - Цибулюк М.А., Живицької Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності,
В січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності, а саме: автомобіля марки Ауді А-8, д.н.з. НОМЕР_3, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29.01.2009 року придбав спірний автомобіль за біржовим договором (угодою) купівлі-продажу та отримав від попереднього власника ОСОБА_4 через уповноваженого ним по довіреності ОСОБА_5 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5. Користувався зазначеним автомобілем, мав постійно при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (на ім'я ОСОБА_4.), картку обліку, супровідний лист та біржовий договір. Пізніше вирішив продати даний автомобіль. Приблизно у квітні знайшов потенційного покупця - ОСОБА_6, домовились про те, що авто буде у його гаражному боксі для огляду. Позивач передав ОСОБА_6 ключі від автомобіля, щоб міг повноцінно оглянути автомобіль, а сам готував документи для продажу автомобіля. В цей час погіршився стан здоров'я позивача і він поїхав до м. Саки, а після повернення протягом 2-х місяців не міг знайти ОСОБА_6, тому звернувся із заявою до міліції Солом'янського району м. Києва, яку було передано до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, за місцем скоєння злочину. На сьогоднішній день ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом шахрайським шляхом. На досудовому слідстві по даній справі дізнався, що автомобіль був придбаний ОСОБА_3 за 17500 доларів США у ОСОБА_6, який пояснив, що документи на автомобіль втрачені, але він займається їх відновленням. Вважає, що відповідач незаконно, без відповідних правових підстав володіє спірним автомобілем, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем. Зазначив, що підстави для витребування майна, передбачені ст. 387 ЦК України - відсутні. Відповідач також просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на законність придбання відповідачем спірного автомобіля.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На неодноразові роз'яснення суду згідно частини 4 статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України про права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, позивач підтримав свій позов.
Судом встановлено, що 19.01.2009 року ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, діючого на підставі доручення ВКР № 443321, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 придбав автомобіль AUDI А8, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_1, що підтверджується біржовим договором (угода) купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний номер 866711 (а.с.8-9).
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року за № 1388 (далі по тексту Порядок), та Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, затвердженої наказом МВС 11.08.2010 р за №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за N 123/18861.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.
З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль ОСОБА_2 в органах ДАІ у строки, в порядку та на умовах, визначених законодавством зареєстрований (перереєстрований) не був. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля був вказаний ОСОБА_4 (а.с.11).
Згідно постанови про скасування постанови про відмову в порушені кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 17.12.2009 року у травні 2009 року ОСОБА_2, знаходячись по вулиці Пухівській, 2, в м. Києві передав наглядно знайомому чоловіку на ім'я ОСОБА_4 власний автомобіль НОМЕР_2 (транзитні номера) та отримав три тисячі п'ятсот доларів США в якості передплати. В подальшому, решту коштів за автомобіль НОМЕР_2 не отримав, але згодом дізнався, що вказаний автомобіль зареєстровано на ім'я ОСОБА_3, який отримав д.н.з.НОМЕР_3 (а.с.13).
Зазначені відомості також підтверджуються протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 07.07.2009р. ОСОБА_2, поясненнями ОСОБА_2 від 07.07.2009 р., а також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.10.2009 р., згідно якої ОСОБА_2 пояснив, що у 2009 році вирішив продати вказаний автомобіль через оголошення в журналі «Автобазар» йому зателефонував раніше невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_4, домовились про зустріч по вул. Пухівській, 2 в м. Києві. Знаходячись на місці, ОСОБА_4 оглянув автомобіль, запропонував ОСОБА_2, щоб він поїхав в м. Луганськ, для того, щоб відмінити договір купівлі-продажу та виписав доручення, на що останній погодився. В результаті чого, ОСОБА_4 дав ОСОБА_2 передплату в сумі три тисячі п'ятсот доларів США, а в замін отримав автомобіль. Після чого поїхав в м. Саки. По приїзду почав шукати ОСОБА_4, а згодом дізнався, що автомобіль поставлений на тимчасовий облік на ім'я ОСОБА_3 (а.с.16, 32-33).
З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_3 у ОСОБА_6 за 18000 доларів США.
З постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 17.12.2009 року та протоколу допиту свідка від 04.03.2010 року вбачається, що ОСОБА_3 в мережі Інтернет побачив оголошення про продаж автомобіля НОМЕР_2. В подальшому він зустрівся з чоловіком на ім'я ОСОБА_6 та домовився на території гаражного кооперативу та оглянув автомобіль. Оглянувши автомобіль, був зацікавлений його придбати, але ОСОБА_6 сказав, що документи на автомобіль загублені власником ОСОБА_4 і потрібен час, щоб відновити технічний паспорт. Оскільки автомобіль перебував у доброму технічному стані, відповідач бажав його купити, тому передав задаток за автомобіль в сумі 500 доларів та погодився чекати поки ОСОБА_4 відновить втрачене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В м. Краснодон Луганської області ОСОБА_4 пред'явив йому облікову картку на даний автомобіль, що автомобіль знятий з обліку в м. Краснодон. 05.05.2009 року в ТОВ «Фірма «Востукрторг» була оформлена довідка-рахунок серії ДДР № 519843 на його ім'я та оригінал облікової картки. Прибувши в Київ, відповідач передав ОСОБА_6 гроші в сумі 17500 доларів США, а ОСОБА_6 передав йому автомобіль, один ключ запалення, облікову картку та довідку-рахунок (а.с.39-40).
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що слідство триває понад три роки, причому слідчими органами незаконність набуття ним права власності на зазначений автомобіль не встановлена.
Відповідно до довідки-рахунок № ДДР519843 від 05.05.2009 р., виданої ТОВ «Фірма «Востукрторг», м. Краснодон, ОСОБА_3 придбав автомобіль AUDI А8, номер кузова НОМЕР_1 (а.с.14).
Так, згідно з Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу.
Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується, зокрема, документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, що встановлюють право власності на транспортний засіб.
З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2009 року ОСОБА_3 звернувся з заявою № 136807-1330М6 про видачу тимчасового талону у зв'язку з уточненням реєстраційних даних автомобіля AUDI А8, номер кузова НОМЕР_1 (а.с.57).
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2009 р. ОСОБА_3 звернувся з заявою № 147285-1330М6 про реєстрацію транспортного засобу AUDI А8, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_3 та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.59-60).
Частиною 1 статті 316ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч.1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Як вбачається із ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передавав майно у володіння, не з їхньою волі іншим шляхом.
Відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
За п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом письмових доказів, суд приходить до висновку про відсутність підстав витребування ОСОБА_2 автомобіля у ОСОБА_3, який придбав автомобіль за відплатним договором.
Щодо застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Заява позивача про поновлення строку позовної давності (частина п'ята статті 267 ЦК України) не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.
У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.
Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу слід зазначити наступне.
Судом відповідно до ч. 4 ст.10 ЦПК України надавалась можливість позивачу уточнити свої позовні вимоги, проте позивачем зроблено не було.
Враховуючи вищезгадане, слід зазначити наступне, некоректним є застосування поняття «недійсність» до документів, якими оформлюється, підтверджується право. Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, так як дії особи (осіб) їх волевиявлення (при складанні цього документу) безпосередньо не спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Вказаний документ, констатує певні факти, що мають юридичне значення незалежно від того, чи направлені дії осіб, які його підписали (склали) на ті наслідки, які пов'язує з ними закон. Юридичні наслідки викликаються такими документами (діями з його складання) незалежно від волі суб'єкта (суб'єктів), тобто незалежно від бажання їх настання, тому, акт приймання-передачі робіт не є правочином, а отже, не може бути визнано недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Частина 2 даної статті ЦПК України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.4 цього Кодексу суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Перелік способів захисту цивільних прав і інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову, також відмовляє позивачу у стягненні з відповідача на його користь суми сплаченого судового збору.
На підставі ст.ст. 11, 15, 328, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 11, 57, 60, 88 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Лужецька О.Р.