№ 2-873\13
(№ 2609\30460\12)
10. 04. 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровника О. В.
при секретарі: Волковій В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення боргу, -
В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 - про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх вимог позивач при зверненні до суду зазначив, що тричі позичав відповідачу гроші в борг на загальну суму 172 500 грн.
Запозичені кошти відповідач зобов'язався повернути позивачу до 01. 01. 2011 року по всіх боргових розписках, проте в зазначений термін борг позивачу не повернув та ухиляється від виконання свого грошового зобов'язання.
В зв'язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму позичених коштів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 196 448,58 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився попередньо надавши до суду заяву в якій просить суд розгляд справи провести у його відсутність, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19. 11. 2010 року позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 107 500 грн., що підтверджується копією розписки відповідача (а.с. 4).
02. 12. 2010 року позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 45 000 грн., що підтверджується копією розписки відповідача (а.с. 5).
29. 12. 2010 року позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 грн., що підтверджується копією розписки відповідача (а.с. 6).
Із вищезазначених розписок відповідача вбачається, що він зобов'язався повернути борг позивачу до 01. 01. 2011 року.
Встановлено, що відповідач в зазначений термін суму боргу позивачу не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, строк повернення грошових коштів, який був обумовлений сторонам - 01. 01. 2011 року, проте відповідач в зазначений строк суму боргу позивачу не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми запозичених коштів в розмірі 172 500 грн. є обґрунтованою доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції та 3% річних за прострочення повернення позики, на що слід зазначити наступне.
Позивачем було надано до суду розрахунки суми індексу інфляції та 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання, а саме з 01. 01. 2011 року по 01. 04. 2012 року, відповідно до яких:
- по борговій розписці від 19. 11. 2010 року - сума індексу інфляції за період з 01. 01. 2011 року по 01. 04. 2012 року становить 8 917,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу становить 6 717,53 грн.;
- по борговій розписці від 29. 12. 2010 року - сума індексу інфляції за період з 01. 01. 2011 року по 01. 04. 2012 року становить 1180 грн., 3% річних від простроченої суми боргу становить 1235,4 грн.;
- по борговій розписці від 02. 12. 2010 року - сума індексу інфляції за період з 01. 01. 2011 року по 01. 04. 2012 року становить 3105 грн., 3% річних від простроченої суми боргу становить 2793,15 грн.
Вбачається, що за період прострочення виконання зобов'язання, а саме з 01. 01. 2011 року по 01. 04. 2012 року загальна сума індексу інфляції становить 13 202,5 грн., загальна сума 3% річних - 10 746,08 грн. (а.с. 7-9).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договорами позики грошей, при цьому допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунки індексу інфляції та 3 % річних, які були надані позивачем, погоджується з ними, а відтак приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 13 202,5 грн. та 3% річних в сумі 10 746,08 грн.
З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в сумі 1964 грн. 49 коп., відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 224, 226, 228 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 172 500 грн., індекс інфляції в сумі 13 202,5 грн. та 3% річних в сумі 10 746,08 грн., а всього 196 448 грн. 58 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 1 964 грн. 49 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя: