Справа № 762/995/13-к
16 квітня 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Курнякової Т.А.,
при секретарі судового засідання - Шепелевій В.М.,
за участю державного обвинувача - прокурора Боєва О.Л.,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі матеріали кримінального провадження № 12013140030000213 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Севастополя, росіянина, громадянина України, холостого, військовозобов'язаного, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого:
- 11 червня 1993 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 140 КК України, (у редакції 1960 року), до покарання, у вигляді позбавлення волі, строком на 3 роки 6 місяців;
- 02 серпня 1996 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 3 ст. 140 КК України, (у редакції 1960 року), до покарання, у вигляді позбавлення волі, строком на 2 роки;
- 31 серпня 1998 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 196-1, ч. 3 ст. 140 КК України, (у редакції 1960 року), до покарання, у вигляді позбавлення волі, строком на 3 роки 6 місяців;
- 26 квітня 2002 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України, (у редакції 2001 року), до покарання, у вигляді позбавлення волі, строком на 5 років;
- 30 серпня 2011 року Апеляційним судом міста Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання, у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст. 69 КК України, строком на 1 рік, звільненого 07 березня 2012 року, за відбуттям строку покарання,
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
ОСОБА_2, 23 липня 2012 року, близько 09 годин 30 хвилин, діючи умисно, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, проник на територію ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 СТ «Тигровий мис» Балаклавського району міста Севастополя, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_3, а саме:
- болгарку «Makita», вартістю 400 гривень;
- перфоратор «РА6-GF30», вартістю 1000 гривень;
- дриль «Енергомаш», вартістю 500 гривень;
- електричний лобзик «JVG-Technik», вартістю 400 гривень.
Після чого, ОСОБА_2 з місця скоєння правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, на свої корисливі потреби, заподіявши ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 2300 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2, органом досудового розслідування, кваліфіковані вірно ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
07 лютого 2013 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 було укладено угоду, про примирення, згідно з вимогами ст. 471 КПК України.
Як вбачається зі змісту укладеної угоди, потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, істотних для кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4, у вигляді позбавлення волі, на строк 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання, з випробуванням на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди, про примирення, встановлені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання, потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_2 підтримали укладену між ними угоду про примирення, просили суд її затвердити та пояснили, що укладення угоди є цілком добровільним, кожен з них повністю розуміє наслідки затвердження угоди.
Вислухавши думку обвинуваченого, потерпілого і прокурора, який не заперечував щодо затвердження судом даної угоди, вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке ст. 12 КК України, віднесено до категорії середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий ОСОБА_3 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 повернув потерпілому ОСОБА_3 викрадене майно у повному обсязі, тобто відшкодував заподіяні правопорушенням матеріальні збитки, у зв'язку з чим потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального і морального характеру.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Правова кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України, є вірною.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Судом не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.
Крім того, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.
Узгоджене сторонами покарання, за своїм видом та розміром, повністю відповідає характеру, тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який неодноразово був засуджений за крадіжки, характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення від 07 лютого 2013 року по кримінальному провадженню № 12013140030000213 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, укладену між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання, у вигляді позбавлення волі, строком на три роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на два роки та покласти наступні обов'язки, передбачені п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України:
- не виїжджати за межі України, на постійне проживання, без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію, про зміну місця проживання і роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2, у вигляді домашнього арешту, залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Речові докази по справі:
- болгарку «Makita», перфоратор «РА6-GF30», дриль «Енергомаш», електричний лобзик «JVG-Technik», передані потерпілому - залишити у потерпілого ОСОБА_3, як належне йому майно.
Вирок суду, на підставі угоди, про примирення між потерпілим та обвинуваченим, може бути оскаржено до апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу, угода не може бути укладена.
Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок суду першої інстанції, набирає законної сили, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження, мають право на отримання в суді копії вироку у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 27 та ч. 4 ст. 29 КПК України.
Копію вироку вручити, негайно, після його проголошення, обвинуваченому та прокурору.
Суддя Балаклавського районного суду
міста Севастополя Т.А. Курнякова