Справа № 11/793/323/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ч.1 ст.186 КК України Міщенко К.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І.А.
"16" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого - Поєдинка І.А.
Суддів - Охріменка І.К., Соломки І.А.
за участю: прокурора - Свищ Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.12.2012 року, яким
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, освіта середня спеціальна, працюючого зварювальником ПП «ОСОБА_1», раніше не судимого, -
засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.
Вирішена доля речових доказів, відповідно до положень ст.81 КПК України 1960 р.
встановила:
Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він 19.08.2012 р. близько 20.20 год. в м. Тальне, Черкаської області знаходячись біля продуктового магазину по вул. Свердлова, незаконно, протиправно, умисно, відкрито, з корисливих мотивів із застосуванням фізичної сили до ОСОБА_4, відкрито заволодів належним їй мобільним телефоном марки «Моторола Л6» вартістю 219 грн. 00 коп., спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.
В поданій апеляції, засуджений заперечує свою вину в інкримінованому, мотивуючи наступним:
- його дії не носять суспільно небезпечного характеру, так як вони ґрунтуються на цивільно правових відносинах, що виникли на грунті розподілу спільного майна, придбаного за час спільного проживання;
- вбачаються суттєві порушення кримінального процесу, а саме: незрозуміло, що за процесуальний документ знаходиться на сторінці 12 справи, при тому, що була проведена експертиза товарознавча;
- експертиза призначена 21.08.2012 року, в той час коли кримінальну справу порушено лише 22.08.2012 року, крім того, з постановою та висновком (актом) не ознайомлено засудженого ОСОБА_3;
- не вказано дати та часу ознайомлення з матеріалами справи і часу вручення постанови про порушення кримінальної справи на протоколі;
- порушено конституційне право ОСОБА_3 на захист.
- суд у вироку посилається як на доказ вини, на акт товарознавчої експертизи від 22.08.2012 року, який є фальсифікованим, що було досліджено в судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане, засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок відносно нього та закрити кримінальну справу на підставі п.2 ст.6 КПК України 1960 р. за відсутністю складу злочину.
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про винуватість ОСОБА_3 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд 1 інстанції обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.186 КК України, доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що він злочину передбаченого ч.1 ст.186 КК України не вчиняв, в його діях немає складу злочину, дії ОСОБА_3 не носять суспільно небезпечного характеру, так як вони ґрунтуються на цивільно правових відносинах, що виникли на грунті розподілу спільного майна, придбаного за час спільного проживання є безпідставними та не грунтуються на матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що немає підстав вважати, що викладені у вироку від 21.12.2012 року висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так мотивуючи висновки про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обгрунтовано послався на покази потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, ОСОБА_6, дані протоколу добровільної видачі від 20.08.2012 р., дані акту товарознавчої експертизи від 22.08.2012 р.
Аналізуючи вищевказані показання потерпілої та свідків, суд 1 інстанції у вироку навів зміст цих показів, правильно зазначивши, що вони відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються між собою та з іншими зібраними у справі доказами.
З показів потерпілої ОСОБА_4 вбачається те, що 19.08.2012 року близько 20 год. 20 хв. підсудний знаходячись біля магазину, що розташований по вул. Свердлова в м. Тальне вирвав з її руки сумку із застосуванням до неї фізичної сили і витягнув з сумки телефон «Моторола Л6», після чого на прохання потерпілої повернути її телефон ОСОБА_3 відповів, що він його поверне, коли остання віддасть йому гроші.
З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що 19.08.2012 року на святі «День міста Тального», вона перебувала з потерпілою ОСОБА_4 на «Співочому полі» де зустріли ОСОБА_3 Коли йшли додому, то ОСОБА_3 попросив провести додому сина. На вулиці Свердлова вона зайшла в магазин і коли вийшла з магазину, то побачила, що ОСОБА_3 держав руку сестри і була відкрита сумка з якої він забрав телефон. На крики потерпілої повернути телефон він не реагував і пішов в сторону провулку Свердлова.
З показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що він працює ДІМ в Тальнівському РВ УМВС України в Черкаській області. До Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області поступила заява ОСОБА_4, що ОСОБА_3 із застосуванням фізичної сили забрав у неї телефон. В міліції ОСОБА_3 вину визнав, давав пояснення, знайомився з матеріалами справи і повернув добровільно телефон. Зібрані матеріали справи були передані в прокуратуру Тальнівського району.
З протоколу добровільної видачі від 20.08.2012 р. вбачається, що ДІМ Тальнівського РВ Липовецький за участю ДІМ Тальнівського РВ УМВС ОСОБА_6 в присутності понятих ОСОБА_8, ОСОБА_9 прийняв від ОСОБА_3 мобільний телефон «Motorola L-6» IMEI - НОМЕР_1 рожевого кольору - сімку-карту DJUICE card, який як пояснив ОСОБА_3 19.08.2012 р. забрав із сумки у своєї колишньої співмешканки - ОСОБА_4 в м. Тальне по вул. Свердлова біля продуктового магазину.
Крім того, з протоколу про обставини скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України від 22.08.2012 р. вбачається, що ОСОБА_3 ознайомившись з матеріалами протокольної форми досудової підготовки, пояснив, що свою вину визнає повністю.
Згідно даних протоколу судового засідання, ОСОБА_3 в суді вину не визнав, але дав покази, про те, що він дійсно відкрито заволодів телефоном потерпілої, який знаходився в сумочці останньої. Так, в суді ОСОБА_3 пояснив, що коли ОСОБА_4 відмовилась віддати йому гроші, то він схопив сумочку з рук потерпілої, відкрив її і забрав телефон та пішов.
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст.67 КПК України.
Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що засуджений ОСОБА_3, 19.08.2012 р. близько 20.20 год. в м. Тальне, Черкаської області знаходячись біля продуктового магазину по вул. Свердлова, незаконно, протиправно, умисно, відкрито, з корисливих мотивів із застосуванням фізичної сили до ОСОБА_4, відкрито заволодів належним їй мобільним телефоном марки «Моторола Л6» вартістю 219 грн. 00 коп., спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.
Посилання засудженого в апеляції, на те, що судом 1 інстанції було проігноровано той факт, що експертиза призначена 21.08.2012 року, в той час коли кримінальну справу порушено лише 22.08.2012 року, є безпідставними та спростовуються наступним, а саме згідно вимог ч.3 ст.462 КПК України 1960 р. про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються: час і місце його складення; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального кодексу України. Після чого, згідно ст.430 КПК України 1960 р. визнавши матеріали про злочин достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи. З вказаного вбачається, що з метою визначення наслідків злочину - завдання потерпілій матеріальної шкоди, було товарознавчим шляхом встановлено вартість викраденого телефону.
Щодо посилання в апеляції ОСОБА_3 про те, що з постановою та висновком (актом) його не ознайомлено, то колегія суддів вважає, дане посилання безпідставним та спростовується протоколом вручення постанови про порушення кримінальної справи від 22.08.2012 р. - (а.с. -.2), протоколом про обставини скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України від 22.08.2012 р., в якому ОСОБА_3 власноруч зазначив про те, що з матеріалами протокольної форми про вчинення злочину ознайомився в повному обсязі без обмежень у часі - (а.с. - 4).
Посилання засудженого в апеляції, на те, що суд 1 інстанції у вироку послався як на доказ вини на акт товарознавчої експертизи від 22.08.2012 р., який є фальсифікованим, що було досліджено в судовому засіданні є безпідставними, оскільки суд вжив всіх заходів до перевірки всіх доказів по справі, в тому числі вказаного акту (а.с. 13-15) експертизи та в межах своїх прав та обов'язків, суд дав цим доказам оцінку з урахуванням вимог ст.67 КПК України.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлені об'єктивні дані, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, які підтверджують вину засудженого ОСОБА_3 у скоєнні ним злочину передбаченого ч.1 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна.
Щодо посилання засудженого в апеляції на те, що було порушено його конституційне право на захист, то колегія суддів вважає, дане посилання безпідставним, оскільки на підтвердження вказаного ОСОБА_3 не було надано належних доказів.
Згідно ст.365 КПК України 1960 р., вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Відповідно до ст.367 КПК України 1960 р., підставою для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону, при цьому, при розгляді справи відносно ОСОБА_3 таких порушень колегія суддів не встановила.
При таких обставинах, підстав для зміни чи скасування вироку не має, тому апеляцію засудженого ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.12.2012 року, відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Головуючий
Судді