Справа №705/1002/13-ц
2/705/552/13
16 квітня 2013 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі Музичук Л.В.
за участю представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, вказуючи, що 16 листопада 2012 року о 15 год. 30 хв. на 545 км. 250 метрів автодороги « Стрій - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка », ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення із вантажним автомобілем НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_6, в результаті чого транспортний засіб « Renault » отримав значні механічні пошкодження. Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та ушкодженні транспортного засобу марки « Renault » підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду від 15.01.2013 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії СА1 №179748 від 19.11.2012 року та довідкою №9108375 про дорожньо - транспорту пригоду.
Вказує, що транспортний засіб марки « Renault » д.н.з. НОМЕР_3 належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.
Згідно висновку №4913 експертного автотоварознавчого дослідження із встановлення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля НОМЕР_4, складеного судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_7 10.12.2012р., вартість матеріального збитку у зв'язку з ушкодженням зазначеного транспортного засобу складає 133020,00 грн., за проведення експертного дослідження було сплачено 1000 грн. У зв'язку із зазначеним ушкодженням транспортного засобу, який вже не міг самостійно пересуватись, знадобилась евакуація з місця пригоди до гаражу приписки, який знаходиться у м. Одеса, яка коштувала 10000 грн.
Приймаючи до уваги те, що цивільна відповідальність відповідача застрахована за договором №АВ/3780085 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на загальну суму 50000 грн., тому сума позову зменшується на дану суму.
Просить стягнути з ОСОБА_5 94020,00 грн. майнової шкоди та судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить задоволити та доповнив, що транспортний засіб марки « Renault » д.н.з. НОМЕР_3 був фізично знищений, тому після проведення експертизи його було продано, за скільки коштів йому не відомо.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і просить в його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 закрито у зв'язку з його неосудністю. Однією з умов цивільної відповідальності є вина правопорушника, відсутність вини означає відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст.1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та ( або ) не могла керувати ними не відшкодовується. Постановою Уманського міськрайонного суду встановлена невинуватість ОСОБА_5 у скоєнні ДТП внаслідок відсутності можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок хвороби, під час скоєння ДТП, а тому цивільно - правова відповідальність за пошкодження автомобіля позивача відповідно до цивільного законодавства виключається, а шкода завдана під час такого пошкодження не підлягає відшкодуванню. Крім того не можна погодитися з проведеною позивачем експертизою, так як вона була здійснена без участі відповідача та призначена не за ухвалою суду, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, а так як на даний час автомобіль проданий, тому визначити вартість відновлювального ремонту та встановити чи знищений фізично автомобіль не можливо. В разі відшкодування шкоди відповідачем вартості автомобіля, останній має право на передачу йому автомобіля, а цього зробити не можливо, так як він проданий. Ксерокопія квитанції ТОВ « Спецбудтехніка плюс » про сплату послуг з евакуації автомобіля позивача на суму 10000 грн., так як і її завірена копія, не може бути взята до уваги, так як дане товариство припинило свою діяльність.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії СА1 №179748 від 19 листопада 2012 року, ОСОБА_5 16 листопада 2012 року о 15 год. 30 хв., на 545 км. 250 метрів автодороги « Стрій - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка », керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС 111949 виданого РЕВ №3 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 26.03.2008 року власником транспортного засобу марки « Renault » д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_4.
Постановою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2013 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП провадженням закрито, в зв'язку з його неосудністю. Дане рішення було мотивовано тим, що ОСОБА_8 під час вчинення ДТП був у стані неосудності і не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хворобливого стану, що було підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_9 даними в судовому засіданні, карткою виїзду швидкої медичної допомоги від 16.11.2012 року, згідно якої ОСОБА_5 втратив свідомість, довідкою Уманської міської лікарні від 07.12.2012 року, про те, що ОСОБА_5 знаходиться на стаціонарному лікуванні з 16 листопада 2012 року з діагнозом « Порушення спінального кровообігу, нижній парапарез. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. кризовий перебіг. Гіпертонічний криз при поступленні ».Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
До таких збитків ст.22 ЦК України відносить і витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до постанови №4 Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки », розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Оцінка розміру шкоди, заподіяної власникові автомобіля, проводиться в порядку, передбаченому Законом України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні » від 12 липня 2001 р. (далі - Закон про оціночну діяльність). Відповідно до цього Закону автотоварознавче дослідження повинно проводитися суб'єктами оціночної діяльності, тобто фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, а також юридичними особами, у складі яких працює хоча б один оцінювач. Ці суб'єкти мають отримати сертифікат суб'єкта оціночної діяльності. Оцінка майна, яка проведена суб'єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною. З матеріалів справи не вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_7 має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі техніки, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Встановити факт фізичної знищеності транспортного засобу на час розгляду справи є неможливим, так як з пояснень представника позивача транспортний засіб проданий, документів про продаж представником надано не було, так як і не повідомлено про суму коштів за яку його було продано. З проведеною експертизою представник відповідача не погоджується, адже вона проведена без участі відповідача та не за ухвалою суду. Крім того вирішити питання про передачу автомобіля після відшкодування збитків відповідачу суд не може, так як автомобіля не існує. До копії квитанції №17 від 17 листопада 2012 року, що стосується відшкодування витрат на евакуацію автомобіля в розмірі 10000 грн., суд відноситься критично, адже на вимогу суду надати оригінал даної квитанції та акту наданих послуг від 17.11.2012 року представник позивача не зміг.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись постановою Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки », ЗУ « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні » від 12.07.2001 року, ЗУ № 1961-IV « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », ст.ст. 8,22,23,1166,1187 ЦК України, ст.ст. 10,57,59,60,61,143,212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області на протязі десяти днів з часу його проголошення.
Суддя: В. Л. Гудзенко