Справа № 760/1863/13-ц
2-1504/13
08 квітня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенко С.В.
при секретарі Бабій К.В.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Солом'янський районний відділ Головного управління Департаменту міграційної служби України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до свого батька ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що в квартирі АДРЕСА_1 той зареєстрований, але протягом останніх років фактично не проживає.
Зокрема, Позивач вказує, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані він та його батько, відповідач ОСОБА_2
Позивач вказує, що взимку 2010 року його батько пішов з дому та жодного разу після цього додому не повертався, свою нову адресу проживання він не повідомляє.
Всі обов'язки, які витікають з договору найму жилого приміщення, покладені на позивача, і тільки він несе витрати по його утриманню. Відповідач квартирою не користується, особистих речей в ній не має.
На підставі викладеного, Позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірним жилим приміщенням.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягаючи на тому, що волевиявлення Відповідача на залишення квартири було вільним, ніхто його до цього не примушував, що підтвердив і сам Відповідач як особисто у судовому засіданні, так і у поясненнях дільничому інспектору міліції в межах провадження про його розшук, ініційований Позивачем у 2012 року.
Представник Відповідача у судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_2 постійно проживав у спірній квартирі, сплачував комунальні послуги, навіть здавав кімнату у квартирі квартирантці, у зв'язку з чим підстав для визнання його таким, що втратив право користування квартирою немає.
Всупереч наданим поясненням свого представника Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, особисто надаючи пояснення по суті позову зазначив, що добровільно залишив квартиру, ніхто його до цього не примушував, ніколи Позивач його не бив. Відповідач визнав, що після того, як залишив квартиру навесні 2012 року, він у ній ніколи не з'являвся і не намагався туди прийти. Усі квитанції про оплату комунальних послуг, сплачені нібито ним, які містяться в матеріалах справи, насправді ним не сплачувались, таких коштів він не має, звідки взялись у його представника ці квитанції він не знає.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 (Відповідач) та ОСОБА_1 (Позивач). (а.с.4)
З пояснень як Позивача так і Відповідача вбачається, що Відповідач з весни 2012 року у квартирі не проживає, жодного разу до неї не з'являвся. Наявними у справі копіями Актів підтверджується відсутність Відповідача у квартирі з квітня 2012 року.
Судом досліджені матеріали Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві (ЖРЗПЗ №14142 від 30.07.12), складені за перевіркою заяви ОСОБА_1 щодо розшуку ОСОБА_2. У зазначених матеріалах містяться письмові пояснення ОСОБА_2, в яких він зазначає, що дійсно добровільно без будь-якого тиску залишив квартиру і проживає за іншою адресою.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили суду, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживає у квартирі АДРЕСА_1, при цьому сам ОСОБА_4 постійно проживає у квартирі з дозволу Позивача, а ОСОБА_5, яка є тещею Позивача, періодично навідується у квартиру, допомагаючи доглядати за своїми онуками.
Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_6, яка вказувала, що знімала кімнату в квартирі за згоди ОСОБА_2, проживала там тимчасово. Такі свідчення суперечать усім іншим доказам у справі, в тому числі поясненням самого Відповідача.
Згідно зі ст. ст. 71, 72 ЖК України у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім'ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
З огляду на викладене, на підставі аналізу зібраних по справі доказів, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, а Відповідач - визнанню таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позовна вимога про зняття Відповідача з реєстрації за вказаною адресою задоволенню не підлягає, оскільки існує спеціальний порядок для вирішення питань, пов'язаних зі зняттям з реєстрації осіб, які втратили право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду в тому числі про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У цій частині права Позивача не порушені, а тому відсутні підстави для судового захисту, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.71,72 ЖК України, ст. 10, 11, 60, 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: