Справа № 2-924/11
Категорія 5
16.04.2013 року
Біляївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді Калінюка Р.Б.,
при секретарі - Козян Л.П.,
за участю прокурора - Васильєва І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Усатово Біляївського району Одеської області, вул. Чкалова, 46.
Позов мотивований тим, що у 2010 році нею була здійснена реконструкція господарських будівель, яка відображена у технічному паспорті на житловий будинок від 28.10.2010 року та у зв'язку з цим вона має право на господарські будівлі, які розташовані в селі Усатове Біляївського району Одеської області, вул. Чкалова, 46.
Представник позивача ОСОБА_1 надав до суду заяву, якою її позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив ухвалити рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Усатово Біляївського району Одеської області, вул. Чкалова, 46, та розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області до судового засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності. Крім того, матеріали справи містять лист №1589 від 18.12.2012 року (т.2 а.с.103) ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області в якому зазначено, що за період розгляду справи ОСОБА_1 привела документацію відповідно до діючого законодавства. У 2010 році зробила поточну інвентаризацію (технічний паспорт), звернулась до ДАБК, сплатила штрафні санкції відповідно до ч.3 ст.96 КУпАП, отримала довідку сільської ради від 16.12.2010 року про погодження прийняття в експлуатацію гаражу та прибудов, тому ОСОБА_2 сільська рада з позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області погоджується і вважає за можливе в порядку ч.5 ст.376 ЦК України ухвалити рішення про визнання права власності.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилась, була судом повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином (т.2 а.с.182, 188), про причини неявки суду не повідомила.
Прокурор Васильєв І.І. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, вважав їх безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Вислухавши пояснення прокурора Васильєва І.І., всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва №676 про право власності на житловий будинок, виданого 06.10.2005 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області (т.1 а.с.8), належить житловий будинок, розташований в с. Усатове Біляївського району Одеської області, вул. Чкалова, 46.
12.12.2006 року ОСОБА_1 на підставі рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області №229-V була надана земельна ділянка площею 0,067 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району по вул. Чкалова, 46, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №306150 (т.1 а.с.14).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 28.10.2010 року КП "Одеське БТІ та РОН" (а.с.9-13), ОСОБА_1 виконала реконструкцію господарських будівель: переобладнано літню кухню (літера "Ж" згідно із схематичним планом земельної ділянки станом на 12.09.2005 року, т.1 а.с.5-7) в гараж (літера "Ж" згідно із схематичним планом земельної ділянки станом на 28.10.2010 року, т.1 а.с.32-36); зроблено веранду між будівлями "А" та "Ж".
Відповідно до висновку звіту КП "Одеське обласне архітектурно-планувальне бюро", складеному у 2010 році (а.с.16-30), будівельні роботи виконані без проектної документації та дозвільних документів на виконання будівельно-монтажних робіт. Будівельні роботи здійснювались господарським шляхом із дотриманням будівельних норм та правил, які існували на момент будівництва та відповідають вимогам ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будівлі. Основні положення"; ДБН 79-92 "Жилі будинки для індивідуальних забудовників"; будівництво об'єкту не вплинуло на технічний стан та інсоляцію сусідніх земельних ділянок; зроблений позитивний висновок про можливість збереження та вводу в експлуатацію будівлі одноповерхового жилого будинку, гаражу, літньої кухні та господарських будівель за адресою: с. Усатове Біляївського району Одеської області, вул. Чкалова, 46.
Статтею 186 ЦК України встановлено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 381 ЦК України встановлено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 27 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" зазначено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.
Крім того, пунктом 7 наведеної вище постанови зазначено, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами, в тому числі, про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року за №127, не належать до самочинного будівництва: при будівництві будинків садибного типу - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою, споруд тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок, комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов'язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ; поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень; заміна матеріалу стін будинків садибного типу, будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості (допустиме відхилення площі 5%); зміна призначення господарських будівель.
Таким чином, спорудження веранди та зміна призначення господарської будівлі з літньої кухні на гараж не є самочинним будівництвом, адже, крім іншого висота гаражу, відповідно до технічного паспорту станом на 12.09.2005 рік (т.1 а.с.5) - літ."Ж", h-2,40 м, а після переобладнання висота гаражу станом на 28.10.2010 рік (т.1 а.с.10) - літ."Ж", h-2,50 м, тобто після переобладнання етажність гаражу не змінилася, що також підтверджує той факт, що переобладнання гаражу ОСОБА_1 не є самочинним будівництвом.
Враховуючи наведене, слід вважати, що переобладнана в гараж літня кухня (літера "Ж" згідно із схематичним планом земельної ділянки станом на 28.10.2010 року, т.1 а.с.32-36) та зроблена веранда між будівлями "А" та "Ж" є приналежністю до головної речі - житлового будинку, розташованого в с. Усатове Біляївського району Одеської області, вул. Чкалова, 46, а не самочинне будівництво.
Враховуючи вищезазначене, гараж та веранда є власністю ОСОБА_1 та визнання права власності на них не вимагається законом, отже звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання права власності в порядку ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, є безпідставним.
Керуючись ст.ст.16, 60, 186, 376, 381 ЦК України, ст.ст.3, 4, 8, 10, 11, 14, 15, 57, 60, 212-215 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Біляївського районного
суду Одеської області ОСОБА_4