10 квітня 2013 року Справа №1915/17858/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину житлового будинку та визнання майнових прав на ? частину незавершеної добудови до житлового будинку,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання права власності на ? частину житлового будинку № 59 по вул. С. Крушельницької, в м. Тернополі та визнання майнових прав на ? частину незавершеної добудови до вказаного житлового будинку.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 17.04.1996 року вона розірвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2, однак продовжувала постійно проживати з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу із двома спільними дітьми спочатку по вул. Галицька, 52/1, а далі з 2000 року по вул. Ломоносова, 41/70. З травня 2009 року по травень 2011 року проживали ІНФОРМАЦІЯ_1, вели спільне господарство і мали спільний бюджет. У травні 2011 року відповідач пішов із сім'ї та оселився у житловому будинку № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі, який вони разом обміняли 21.10.1995 року на належну їм однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позивач вказала, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 20.03.1996 року № 175 їм було дозволено провести добудову житлових кімнат, кухні, котельні, санвузла до приватного житлового будинку по вул. Крушельницької, 59 в м. Тернополі та з цього часу вона з відповідачем за їхні спільні кошти та спільними фізичними зусиллями провели трьохповерхову добудову до житлового будинку загальною площею 306,4 кв.м. в тому числі житлової - 145,7 кв.м. На даний час вказана добудова не прийнята в експлуатацію. Відповідач не допускає як позивача, так і дітей у спірний будинок та перешкоджає їх вселенню, відмовляється у добровільному порядку здійснити поділ будинку.
Із вказаних підстав позивач просить встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 17 квітня 1996 року по травень 2011 року, визнати за нею право власності на ? частину від належної ОСОБА_2 частини житлового будинку № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі та визнати за нею майнові права на ? частину незавершеної добудови загальною площею 306,4 кв.м. до житлового будинку № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просять їх задовольнити у повному обсязі. Вказали що факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 за період з 17 квітня 1996 року по травень 2011 року доводиться показаннями свідків. Позивач ОСОБА_1 вказала, що про порушення своїх прав, зокрема про те, що відповідач відмовляється визнавати спірний будинок спільною сумісною власністю вона дізналась у травні 2011 року, коди відповідач залишив сім'ю.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову вказавши на те, що фактичних шлюбних стосунків із позивачем після розірвання шлюбу не підтримував.
Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що шлюб між сторонами розірвано 17.04.1996 року, однак позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом 01.11.2012 року, тобто після 16 років після розірвання шлюбу, пропустивши без поважних причин трирічний строк позовної давності.
Представник третьої особи інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області в судовому засіданні вказав, що відсутні законні підстави для визнання за позивачем майнових прав на ? частину незавершеної добудови загальною площею 306,4 кв.м. до житлового будинку, оскільки така добудова є самовільною, так як зведена без дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі, загальною площею 30,9 кв.м., який складається з кімнати 1-4 площею 12,8 кв.м., кухні 1-3 площею 11,70кв.м., коридору 1-1 площею 3,70 кв.м., коридору 1-2 площею 2,70 кв.м. слід задовольнити виходячи з наступного.
Сторони у справі зареєстрували шлюб у 1985 році, що не заперечується останніми, який розірвали 17.04.1996 року, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу.
Під час зареєстрованого шлюбу відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір міни, згідно якого ОСОБА_3 міняє належну йому ? частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в м. Тернополі по вул. Крушельницької, 59, яка складається з кімнати 1-4 площею 12,8 кв.м., кухні 1-3 пл. 11,7 кв.м., коридору 1-1 площею 3,7 кв.м., коридору 1-2 площею 2,7 кв.м. на належну ОСОБА_2 однокімнатну квартиру № 97, що знаходиться в будинку № 76 по проспекту С.Бандери в м. Тернополі, яка належала останньому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 13 жовтня 1995 року по реєстру № 2-11946. Обмін проведено без доплати.
Згідно реєстраційного посвідчення Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 25 жовтня 1995 року за ОСОБА_2 зареєстрована ? частина будинковолодіння № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі.
Згідно Технічного паспорта на житловий будинок № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі, який складений 07.11.1995 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровані наступні приміщення: кімнати 1-4 площею 12,8 кв.м., кухні 1-3 площею 11,70кв.м., коридору 1-1 площею 3,70 кв.м., коридору 1-2 площею 2,70 кв.м.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що до осені 2011 року батьки проживали разом ІНФОРМАЦІЯ_2. У них все було спільне.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5 показала, що по вул. Крушельницької живе з 2002 року. Бачила як ОСОБА_1 приходила у будинок № 59 по вул. Крушельницької. Останніх пів року її не бачила. Позивач приходила із сином, дочкою та зятем, возили землю, робили всередині опоряджувальні роботи.
Допитана в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що живе по вул. Крушельницької 28 років. Позивач приходила у будинок по вул. Крушельницької, 59 в м. Тернополі. Позивач і відповідач разом проживали. 2 роки назад займались копченням та не говорили що розлучені.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що з 2006 року він до сторін у справі приходив у гості на вул. Ломоносова. Відповідач жив по вул. Ломоносова до літа-осені 2011 року.
Допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що познайомилась із сторонами 7 років назад. Коли приходила в гості у 2005 та 2006 роках, вони проживали разом як чоловік і жінка.
Свідок ОСОБА_9 показав, що знає подружжя ОСОБА_1 вже давно, ще з їх весілля. Потім їх сім'я переїхала до м. Тернополя на квартиру. Вони їздили за границю в ОСОБА_10 на заробітки разом. Він часто був у них в гостях, разів 10 на рік. Відносини між ОСОБА_1Й і ОСОБА_2І були нормальні, добрі. Їх сім'ю ми часто ставили прикладом. Осінню 2011 року коли він навідався до ОСОБА_2 в гості, зрозумів, що відносини між подружжям змінились. На будівництві по вул Крушельницької 59 він був. Він і його товариш допомагали ставити фундамент. Бачив як на будові допомагала позивач ОСОБА_1, був її син. Коли він приїзжав до них додому по пр. Злуки, по вул. Галицька та Ломоносова вони проживали разом як чоловік і жінка, відповідач постійно знаходився вдома. Приблизно з 1996-1997 року знав, що між ОСОБА_1Й і ОСОБА_2І шлюб був фіктивно розірваний.
Свідок ОСОБА_10 показала, що знає подружжя ОСОБА_2 з 1989 року. Вони часто приїжджали разом до матері позивачки в село на свята. Він приїзжав до них в гості на пр. Злуки і на вул. Крушельницької. Бачив, що вони разом працювали на будівництві. За кордон в Росію він їздив разом з ними у 1999 році і вони також там проживали разом в окремій кімнаті як одна сім'я. Свідок вказав, що йому не було відомо, що подружжя ОСОБА_2 були розведені.
Свідок ОСОБА_11, яка є рідною племінницею ОСОБА_1 і похресницею ОСОБА_2 пояснила, що тітка ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком часто приїжджали до них, зокрема до своєї матері, тобто до бабусі в село в гості, а також на різні свята. В 2007 році вона закінчила школу і рік часу по вересень 2008 року вона проживала у сторін у справі в м. Тернополі по вул. Ломоносова. У них були звичайні відносини як чоловіка і дружини. В червні 2009 року у неї відбулося весілля. Вони також приїжджали перед весіллям допомагати. На весіллі також були разом. Після весілля в 2009 році вони разом з моїми батьками їздили на відпочинок в Солотвино. Літом у 2010 році ми, тобто мої батьки, я а також сторони у справі їздили на відпочинок в ОСОБА_12. ОСОБА_1Й та ОСОБА_2І разом з моїми батьками з 1990 року їздили на роботу за кордон до ОСОБА_10, в Росію. Відносини між ними були звичайні, нормальні. А з травня 2011 року вони разом не жили. ОСОБА_1 проживала по вул. Ломоносова, а ОСОБА_2 по вул. Крушельницької.
Свідок ОСОБА_13 показав, що проживав по вул. Крушельницької з 1999 по 2012 рік. Позивачку за даною адресою бачив рідко. На будівництві бачив тільки відповідача. Це будівництво проводилось років 10. Час від часу відповідач був відсутнім. А коли приїжджав, то проживав по даній адресі. Ходив за продуктами до магазину, часто горіло світло в кімнаті. Це було приблизно останні пару років. У нього був один раз рік назад.
Свідок ОСОБА_14 показав, що по вул. Ломоносова проживає з червня 1996 року по даний час. Сім'ю ОСОБА_2 знає з того часу як вони поселилися в домі. Чи проживав відповідач разом з позивачкою сказати не може. Час від часу він його зустрічав. Які відносини були між ОСОБА_1 і ОСОБА_2І не знає.
Свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_2І і ОСОБА_1 знає з дитинства приблизно з 6 років. Є хресним батьком сина ОСОБА_15. Про те, що подружжя ОСОБА_1 розведені він дізнався приблизно 10 років назад. Коли вони разом проживали по вул. Ломоносова він приходив в гості. Відповідач знаходився завжди там. Чи проживав він, чи приходив в гості він не знає. За адресою пр. Злуки він допомагав відповідачу з ремонтом, проводив проводку. Обід їм готувала позивач. У них був не часто, на дні народження, на свята. Відносини між ними були нормальні. На будівництві за адресою вул. Крушельницької він був і допомагав відповідачу. Позивачки на той момент коли він був - не бачив. Сина ОСОБА_15 бачив на дні народженні ОСОБА_16 Йому відомо про те, що відповідач разом з позивачкою їздили за границю на роботу.
Свідок в ОСОБА_17 показав, що його брат ОСОБА_2 з жінкою разом однією сім'єю проживали до 1996 року. Зі слів брата причина їхнього розлучення були конфліктні ситуації. Після розлучення квартира на якій вони разом проживали ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачці. В квартирі по вул. Ломоносова він ставив паркет. Відповідач на той момент вже там не проживав. З того часу як він розвівся він проживає по вул. Крушельницької. Коли він лежав в лікарні позивач приходила до нього в лікарню, були такі випадки, що вони приходили разом. Свідок ОСОБА_17 дійсно допомагав перевозити речі на квартиру по пр. Злуки. Коли одного дня допомагав відповідачу штукатурити на вул. Крушельницької - бачив позивачку, вона давала їсти.
Свідок ОСОБА_18 показав, що бачився з відповідачем дуже рідко, коли він приходив в гості до ОСОБА_2 на вул. Крушельницької 59 він постійно знаходився у в старому будинку. Це було приблизно років 5 назад. Один раз був у них на квартирі по вул. Галицькій, по вул Ломоносова. Вони там знаходились разом. Чи жив там відповідач, чи приходив в гості - незнає. Які відносини між ними були не цікавився.
Відповідно до положень ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним на час придбання спірного житлового будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Відповідно до положень ч.3 ст. 29 вказаного Кодексу, для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Отже, за вказаних обставин, суд вважає, що позивачем доведений той факт, що спірний житловий будинок по вул. Крушельницької, 59, в м. Тернополі сторонами у справі набуто за час шлюбу, а тому суд вважає, що позивач вправі претендувати на визнання за нею права власності на ? частину вказаного будинку.
Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності, який визначений для поділу майна подружжя судом до уваги не береться, оскільки суд вважає, що позивачем доведений той факт, що сторони після розірвання шлюбу (17.04.1996 року) продовжували проживати однією сім'єю та перебувати у фактичних подружніх стосунках до травня 2011 року, що доводиться показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які допитані в судовому засіданні.
Суд, погоджується із твердженням позивача про те, що про порушення своїх прав, зокрема про те, що відповідач відмовляється визнавати спірний будинок спільною сумісною власністю, вона дізналась у травні 2011 року, коли відповідач залишив сім'ю, а тому суд вважає, що із вказаного часу слід вести відлік для позивача трирічного строку позовної давності.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею майнових прав на ? частину незавершеної добудови загальною площею 306,4 кв.м. до житлового будинку № 59 по вул. Крушельницької до задоволення не підлягають, оскільки вказане будівництво здійснене без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, а тому вважається самочинним, що не дає позивачу права визнавати за собою майнові права на таке будівництво.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку № 59 по вул. Крушельницької в м. Тернополі, загальною площею 30,9 кв.м., який складається з кімнати 1-4 площею 12,8 кв.м., кухні 1-3 площею 11,70кв.м., коридору 1-1 площею 3,70 кв.м., коридору 1-2 площею 2,70 кв.м.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 214 грн. 60 коп. судового збору.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданніпід час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Дзюбич В.Л.