справа № 487/1987/13-ц
Провадження №2/487/1322/13
Іменем України
12.04.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., секретаря Гаврилюк К.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської обласної лікарні про визнання наказів не дійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
07.03.2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Миколаївської обласної лікарні про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В позовній заяві він вказав, що працював в Миколаївській обласній лікарні на посаді завідуючого відділення хірургії. Наказом головного лікаря Миколаївської обласної лікарні від 29.01.2013р. йому оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов'язків, у зв'язку із смертю пацієнтки ОСОБА_4
Наказом від 03.12.2013 р. йому було оголошено догану за систематичне невиконання посадової інструкції та правил внутрішнього розпорядку, а саме за неналежне ведення медичної документації відділення та проведення хірургічних лікувань пацієнтів, знаходячись на лікарняному.
01.03.2013 року наказом №400-к його було звільнено з посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов'язків як завідуючого відділення.
Посилаючись на те, що накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді доган та звільнення прийняті з численними порушеннями, накладені на нього протягом короткого часу, в період знаходження його на лікарняному та у відпустці, позивач просив визнати ці накази не дійсними, скасувати їх та поновити його на роботі і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов, поновивши строк звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те , що накази про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з роботи є законними і поновленню на роботі він не підлягає.
Вислухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.6 ст. 43 Конституції України та ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує громадянам правовий захист від незаконного звільнення.
Незаконним є звільнення, проведене за відсутності підстав,
передбачених чинним трудовим законодавством для припинення трудового договору, або, коли воно проведене з істотним порушенням порядку звільнення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливо у разі, якщо працівник систематично не виконував без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку і до нього застосовувались раніше заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до п.22.п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з*ясовувати , в чому конкретно виявилось порушення,, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ч.1 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником чи уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення , чи враховувалась при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота.
За передбаченими п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як встановлено судом, з 01.07.1987 року позивач працював у Миколаївській обласній лікарні на посаді лікаря -ендоскопіста, потім з 01.10.1991 року - лікарем - хірургом хірургічного відділення , а з 12.05.2003 року - займав посаду завідуючого відділення хірургії.
Наказом №2668-к від 03.12.2012р. за недостатню організацію лікувальної роботи, невиконання своїх трудових обов'язків завідуючому відділенням загальної хірургії ОСОБА_3 оголошено догану.
Підставою для такого наказу головного лікаря обласної лікарні став висновок протоколу наради від 19.11.2012року, та протокол №1 засідання постійно-діючої комісії Управління охорони здоров*я облдержадміністрації від 23.11.2012р. ,відповідно до якого ОСОБА_3 звинуватили у несвоєчасному та неякісному наданні медичної допомоги вагітній ОСОБА_4, що призвело до смерті породіллі від шлунково-кишкової кровотечі 17.11.2012року.
Відповідно до п.1.4 та п.2.3 посадової інструкції завідуючого хірургічним відділенням головна функція завідуючого - надання допомоги хворим хірургічного відділення, який організовує лікувально-профілактичну та адміністративно-господарську діяльність підрозділу, співпрацює з іншими підрозділами закладу.
Відповідно до п.2.17 цієї ж інструкції Завідувач відділення несе відповідальність за стан роботи підрозділу та рівень медичного обслуговування хворих.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів встановлено, що хвора ОСОБА_4 16.11.2012р. о 12 год. 40 хв. доставлена для лікування у відділення екстрагенітальної патології вагітних обласної лікарні, де о 12 год. 50 хв. її оглянув черговий лікар, о 14 год. 45 хв.- оглянута консиліумом лікарів за участю чергового хірурга, о 16 год.10 хв.- оглянута завідуючою відділення екстрагенітальної патології вагітних , а о 16 год.30 хв.- за її
рекомендацією, спільно із завідуючим хірургічного відділення ОСОБА_3
Аналіз вказаних обставин свідчить про те , що порушень посадової інструкції в несвоєчасному та неякісному наданні медичної допомоги хворій ОСОБА_3 позивачем не допущено, оскільки відповідальність за організацію лікувальної роботи ОСОБА_4 повинна нести інша особа.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає , що відповідачем не обгрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу №2668-к від 03.12.2012р. , тому цей наказ підлягає скасуванню як незаконний.
Наказом №183-к від 29.01.2013 р. за систематичне невиконання положень інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3 оголошено догану.
Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності послужила перевірка хірургічного відділення головним лікарем, в результаті якої було виявлено порушення ведення хірургічним відділенням медичної документації, а також проведення позивачем операційних втручань в період знаходження його на лікарняному, а саме в період з 04.12.2012р. по 14.12.2012р.
Так , на підставі дослідженого в судовому засіданні журналу операційних втручань судом встановлено, що з січня по листопад 2012року записи проведення операційних втручань в журналі ведуться не в хронологічному порядку , не зберігається їх послідовність, ,що є порушенням завідуючим відділення своїх посадових обов*язків( п.п.2.2,2.3,2.13,2.17,4.1.1,4.15. посадової Інструкції).Крім того, відповідно до наданих позивачем лікарняних листків в період з 04.12.2012р. по 11.01.2013 р. позивач був тимчасово непрацездатний із знаходженням на денному стаціонарі, а отже і проводити операційні втручання в цей період права не мав, виходячи із положень р.6 Колективного договору , укладеного в установі 31.05.2010р.
Тому цей наказ є законним і скасуванню не підлягає.
Наказом головного лікаря за №400-к від 01.03.2013р., за систематичне невиконання без поважних причин свої трудових обов'язків як завідуючого відділення в частині організації роботи лікарів-хірургів ОСОБА_3 звільнено з посади завідуючого хірургічним відділенням за п.3 ст.40 КЗпП України з 04.03.2013р.
Як встановлено судом , підставами для видання цього наказу стали накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача , а саме наказ від 03.12.2012р. №2668-к та наказ від 29.01.2013р. №183-к.
Відповідно до ч.1 ст. 61 Конституції України, ч.1 ст. 147, ч.2 ст.149 КЗпП України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення.
За порушення трудової дисципліни можу бути застосоване тільки одне, передбачене трудовим законодавством , дисциплінарне стягнення, а саме догана чи звільнення.
Тобто, працівника можна звільнити за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України лише за наявності певної послідовності дій та дисциплінарних покарань. Зокрема, якщо працівник скоює дисциплінарний проступок і за нього його притягують до дисциплінарної відповідальності. Не дивлячись на це, працівник знову вчиняє проступок і вже за нього(за трудовим законодавством для системи достатньо вчинення повторного дисциплінарного проступку) його, за дотримання інших гарантій від незаконного звільнення можна звільнити з роботи.
Проста сукупність дисциплінарних стягнень не тягне припинення
трудових відносин за названим пунктом, оскільки підставою звільнення є вчинення дисциплінарного проступку, а не наявність декількох дисциплінарних стягнень.
Звільняючи ОСОБА_3 з посади завідуючого відділення, Миколаївською обласною лікарнею проігноровані вищезазначені вимоги закону і його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення, що є неприпустимим.
Тому наказ №400-к від 01.03.2013 року підлягає скасуванню, як незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі із 04.03.2013 року.
В силу ст.235 КЗпП України, при винесенні судом рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до наданої в судове засідання довідки представником відповідача середньоденна заробітна плата позивача складає 240,06грн., яка обчислена у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати ( затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р.)
За період з 04.03.2013року по 12.04.2013р. позивачу належить до виплати 6960 грн. за 29 робочих днів без урахування податків та обов'язкових платежів.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі підлягає негайному виконанню.
На підставі ст. 88 ЦПК України із відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати в сумі 229 грн.40 коп.
Керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ,367ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати наказ №2668-к від 03.12.2012року , Миколаївської обласної лікарні про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 як незаконний.
Скасувати наказ № 400-к від 01.03.2013 року Миколаївської обласної лікарні про звільнення ОСОБА_3 з посади за п.3 ст.40 КЗпП України як незаконний.
Поновити ОСОБА_3 на посаді завідуючого відділення загальної хірургії Миколаївської обласної лікарні з 04.03.2013року.
Стягнути із Миколаївської обласної лікарні на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6960 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів.
Стягнути із Миколаївської обласної лікарні на користь держави 229 грн.40 коп.судових витрат.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування наказу №183-к від 29.01.2013 року Миколаївської обласної лікарні про накладення дисциплінарного стягнення відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в порядку, визначеному ст.ст. 294, 295 ЦПК України.
Суддя: ПАВЛОВА Ж.П.