Справа № 645/1064/13-ц
Провадження № 2/645/927/13
іменем України
12 квітня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
при секретарі судового засідання Ляховій І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»
ВГІРФО Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області
про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку , -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати за нею право особистої приватної власності на нерухоме майно - квартиру № 430, що розташована у м. Харкові по вул.. Корчагінців у будинку. № 25, визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою № 430 в будинку № 25 по вул. Корчагінців у м. Харкові та зобов'язати ВГІРФО Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти громадянина ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 30.12.2004 року, який було розірвано 30.04.2008 року. Фактично сімейні відносини з відповідачем припинилися значно раніше. 25.06.2007 року позивачкою укладено кредитний договір № 831/3/27/31/7-1162 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», згідно з яким нею були отримані кредитні кошти в розмірі 48000 доларів США для придбання нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.06.2032 року. За договором купівлі-продажу квартири від 25.06.2007 року № 2346, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, позивачкою було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Вказана квартира придбана за рахунок кредитних коштів та фактично за час окремого проживання з відповідачем. Заборгованість за кредитом погашається позивачкою самостійно, а також за допомогою грошових коштів, які були надані її матір'ю ОСОБА_4 в якості матеріальної допомоги. Відповідач участі в погашенні заборгованості за кредитом, а також в утриманні квартири не приймав. У 2009 році він забрав свої документи та особисті речі та виїхав у невідомому напрямку, місце фактичного проживання відповідача позивачці не відоме.
Позивач та представник позивача в судове засідання 12.04.2013 року не з'явилися, проте просили суд розглянути справу зі їх відсутності. В попередньому судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовної заяви, та пояснив, що позивачем помилково було зазначено в позовній заяві назву третьої особи - відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області, замість вірної назви - Фрунзенський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області. З урахуванням зазначеного, суд приймає уточнену позовну заяву в цій частині до розгляду та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення у газеті Слобідський край № 36 від 23.03.2013 року.
Третя особа Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - Банк) правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 02.04.2013 року до суду надійшло пояснення-клопотання (вх.. № 8772), в якому представник Банку пояснив, що між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 831/3/27/31/7-116, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 48000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 зі сплатою 11,95 процентів річних та з порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, визначеного договором. Банк наголошує, що станом на 02.04.2013 року ОСОБА_1 належним чином виконує зобов'язання за вказаним кредитним договором, простроченої заборгованості не має. Банк не заперечує проти задоволення вимог позивачки, та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.
Представник третьої особи - Фрунзенського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа судом повідомлялася своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, у зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 30.04.2004 року, який розірваний 30.04.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ВЛ № 068364, виданим Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (актовий запис № 186).
Позивачка наголошує, що до реєстрації шлюбу вона мала намір придбати житло. 09.08.2004 року для придбання квартири позивачка отримала в борг від громадянки ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 8500 доларів США, про що свідчить письмова розписка, складена в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, копія якої долучена до матеріалів справи. Вказані грошові кошти були використані позивачкою для початкового внеску при отриманні кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2007 року між позивачкою та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір № 831/3/27/31/7-116, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 48000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.06.2032 року.
За договором купівлі-продажу квартири від 25.06.2007 року № 2346, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеним між ОСОБА_8 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), позивачці було передано у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Позивач наголошує, що вказана квартира була придбана за рахунок кредитних коштів за час окремого проживання з відповідачем. Заборгованість за кредитом сплачується позивачкою самостійно, на підтвердження чого суду надані копії платіжних доручень, платником за якими є ОСОБА_1.
Крім того, до суду надано письмове пояснення матері позивачки ОСОБА_4, в якому стверджується, що остання надавала матеріальну допомогу своїй дочці ОСОБА_1 в період з 25.06.2007 року по 30.12.2010 року для погашення заборгованості по кредитному договору № 831/3/27/31/7-116. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що в той час вона працювала на посаді завідуючого складом в ТОВ «РАМОС», яке знаходиться на території Російської Федерації в м. Орел, вул..2-га Курська, та отримувала заробітну плату 26000 російських рублів, на підтвердження чого суду надані копії: трудового договору від 20.06.2006 року, трудового договору № 160 від 24.06.2009 року, запису із трудової книжки та дозволу на працевлаштування, які долучені до матеріалів справи.
Позивачка наголошує, що відповідач жодної участі в погашенні кредиту не приймав, утриманням квартири не займався, позивачка самостійно сплачує вартість комунальних послуг, на підтвердження чого надала копії відповідних квитанцій, які долучені до матеріалів справи.
Крім того, позивачка наголошує, що відповідач має заборгованість перед її матір'ю ОСОБА_4 в сумі 11000 доларів США, що підтверджується розпискою від 07.05.2008 року, копія якої долучена до матеріалів справи, яка, за твердженням позивачки, до цього часу ОСОБА_2 не погашена.
Відповідач у 2009 році виїхав з квартири, забравши всі свої речі. На даний час позивачці не відоме його місце фактичного проживання.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили суду, що вони є близькими друзями позивачки і проживають у сусідніх будинках. Свідки наголосили, що відповідача останній раз вони бачили навесні у 2009 році, його речі у квартирі позивачки відсутні. Позивачка ніколи не чинила відповідачу перепон у проживанні за адресою його реєстрації.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У відповідності до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин
Пунктом 30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Таким чином, зібрані у справі докази свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за кредитні кошти, отримані позивачкою за кредитним договором № 831/3/27/31/7-116, заборгованість за яким погашає позивачка, що підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень, а також поясненнями Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк». Укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири відбулося після фактичного припинення шлюбних відносин між позивачкою та відповідачем. Разом з цим, в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження того, що відповідач приймав участь у придбанні вказаної квартири, або у витратах на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 165 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
З огляду на викладене, суд вважає позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на нерухоме майно - квартиру № 430, що розташована у м. Харкові по вул.. Корчагінців у будинку. № 25, законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Щодо вимоги про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою № 430 в будинку № 25 по вул. Корчагінців у м. Харкові та зобов'язання Фрунзенського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області зняти громадянина ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У частині 2 ст. 71 ЖК України встановлено перелік випадків, коли за тимчасово відсутнім членом сім'ї наймача житлове приміщення зберігається понад шість місяців.
Суду не надано доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача по місцю своєї реєстрації понад шість місяців.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 05.04.2013 року (вихідний № 6982/2/07-05), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до КП «Жилкомсервіс» зі скаргами та заявами з приводу питань користування житловими приміщеннями, проживання по місцю реєстрації не звертався.
Таким чином, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі, не користується житловим приміщенням. Через наявність реєстрації відповідача в спірній квартирі позивачка змушена оплачувати нараховані за відповідача комунальні послуги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду: про позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.
Оскільки вказана норма є спеціальною, вона підлягає застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про визнання фізичної особи померлою.
З огляду на викладене, та у зв'язку із тим, що державна реєстрація адреси місця проживання особи є похідною від місця проживання вказаної особи, а відповідач визнається судом таким, що втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, суд задовольняє також і позовні вимоги в частині зняття відповідача з реєстрації за вказаною вище адресою.
Витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача згідно з його усною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», Фрунзенський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МВ № 250602, виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 17.12.2004 року) право особистої приватної власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою № 430 в будинку № 25 по вулиці Корчагінців у місті Харкові.
Зобов'язати Фрунзенський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області зняти громадянина ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Федорова О.В.