Справа № 2033/1710/12
Провадження № 2/645/124/13
іменем України
01 квітня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
при секретарі судового засідання Ляховій І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
ОСОБА_3
про визнання права власності на нерухоме майно в рахунок виконання боргу -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень, просить: визнати за позивачем, як Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, право власності на 1/6 частину нежитлової будівлі літ.А-1, А'-1 (автомайстерня), літ. В-1 (ангар з прибудовою) літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2-А, яка належить ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рахунок виконання боргу в сумі 22238,22 грн., а також визнати за позивачем, як Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, право власності на 1/6 частину нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня), літ. В-1 (ангар з прибудовою) літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр.. Маршала Жукова, 2-А, яка належить ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рахунок виконання боргу в сумі 22238,22 грн.. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі є спадкоємцями померлої 07.02.2008 року ОСОБА_6, якою за життя 14.09.2006 року було укладено кредитний договір № 366ПВ/2006 з ВАТ «Мегабанк», згідно з яким ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 10000 доларів США на строк до 13.09.2011 року. Кредитний договір було забезпечено договором поруки № 64-685 від 15.09.2006 року, поручителем за яким виступив ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_6П.), та договором іпотеки від 15.09.2006 року № 366ВП/2006, відповідно до якого предметом іпотеки стали належні на праві власності ОСОБА_8 нежитлові будівлі по пр. Маршала Жукова, 2 а в м. Харкові, загальною площею 608,6 кв.м.. На день смерті ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором складала 5732,22 доларів США, яка 02.12.2008 року була погашена ОСОБА_7. 02.12.2008 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_9 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до останнього перейшли права і вимоги кредитора за вказаними вище кредитним договором та іпотечним договорами. Після смерті ОСОБА_9 (07.12.2010 року), його правонаступником став позивач - ОСОБА_1. Згідно з рішенням Орджонікідзевького районного суду м. Харкова від 07.10.2011 року та Рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23.12.2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня) загальною площею 489,6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 107,1 кв.м. (ангар з прибудовою), літ. Б-1 загальною площею 11,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2 а в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 - право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 за кожним із них на 1/6 частину нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня) загальною площею 489,6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 107,1 кв.м. (ангар з прибудовою), літ. Б-1 загальною площею 11,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2 а. Позивач, посилаючись на те, що він є правонаступником після смерті батька ОСОБА_7, тобто є Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, вважає, що оскільки відповідачі станом на 11.01.2009 року основну суму боргу з урахуванням курсу НБУ, 3 відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором у розмірі 22238,22 грн. (з кожного) у добровільному порядку не сплатили, він змушений звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на 2/6 частини вищевказаної нежитлової будівлі, які належать відповідачам в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте 28.03.2013 року до суду від нього надійшло заперечення на позов, яке досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача ОСОБА_11 ОСОБА_12, яка діє на підставі ОСОБА_11 з договору про надання правової допомоги від 25.03.2013 року, в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись зокрема на те, що спір про визнання за ОСОБА_13 як за Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року права власності на 2/6 частини нежитлової будівлі по пр. Маршала Жукова, 2 а у м. Харкові вже вирішувався в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова, рішенням якого від 07.10.2011 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 в цій частині. Крім того, представник відповідача, посилаючись на норми статей 559, 607, 608 ЦК України, вважає, що кредитний договір, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ «Мегабанк» 14.09.2006 року припинив свою дію зі смертю боржника - ОСОБА_6, оскільки його виконання нерозривно пов'язано з її особою, а умовами договору не передбачено порядку виконання зобов'язань у разі смерті боржника. З урахуванням умов ч. 1 ст. 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, представник відповідача наголошує, що ОСОБА_7 не мав зобов'язань перед банком, оскільки кредитний договір був припинений у зв'язку зі смертю боржника, а ОСОБА_7, як спадкоємець, мав солідарно відповідати разом з іншими спадкоємцями перед кредитором в межах вартості спадкового майна.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_6, яка померла 07.02.2008 року.
За життя ОСОБА_6 було укладено з ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 366ПВ/2006 від 14.09.2006 року, згідно з яким ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 10000 доларів США на строк до 13.09.2011 року.
На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, між ОСОБА_6 (Іпотекодавець) та ВАТ «Мегабанк» (Іпотекодержатель), був укладений іпотечний договір № 366ПВ/2006-з, відповідно до умов якого Іпотекодавцем було передано в іпотеку нежитлові будівлі: літ. А-1, А'-1 (автомайстерня) загальною площею 489,6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 107,1 кв.м. (ангар з прибудовою), літ. Б-1 загальною площею 11,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2 а.
15.09.2006 року між ВАТ «Мегабанк» (Кредитор) та ОСОБА_7 (Поручитель) був укладений договір поруки № 64-685-П, згідно з умовами якого останній поручився перед Кредитором за виконання громадянкою ОСОБА_6 (Боржник), в повному обсязі усіх її обов'язків, що виникли з кредитного договору № 366ПВ/2006 від 14.09.2006 року.
Частинами 1-2 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Судовим розглядом встановлено, що 07 лютого 2008 року ОСОБА_6 померла (свідоцтво про смерть ОСОБА_14 І-ВЛ № 155260). Позивач наголошує, що на день смерті ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором складала 5732,22 доларів США.
У разі смерті боржника, в силу ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням .
За наявності кредитного договору та договору поруки поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553-554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника (якщо таке зазначено в договорі поруки).
При цьому слід мати на увазі, що коли в договорі поруки є умова про згоду поручителя відповідати за нового боржника, то поручитель є відповідальним за виконання зобов'язання спадкоємцями (ч. 3 ст. 559 ЦК).
Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.
Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.
В силу ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Тобто порука припиняється в тій частині, в якій припиняється забезпечене нею кредитне зобов'язання, і поручитель солідарно зі спадкодавцями відповідає перед кредитором в межах вартості спадкового майна.
Отже, вбачається, що у разі смерті боржника за основним зобов'язанням, яке забезпечене договором поруки, за наявності правонаступника, який прийняв спадщину, необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника, якщо договір поруки не містить як умову згоду поручителя відповідати за виконання зобов'язання перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за основним зобов'язанням.
Зі змісту п. 5.2. договору поруки № 64-685-П вбачається, що порука припиняється, у разі: припинення зобов'язання за Кредитним договором; у разі зміни зобов'язання за Кредитним договором без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності; у разі переведення Кредитором боргу за Кредитним договором на іншу особу, якщо Поручитель не поручився за нового боржника та у разі, якщо після настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Боржником або Поручителем.
Таким чином, в договорі поруки № 64-685-П не було визначено умови, відповідно до якої поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника.
З урахуванням вищевказаних норм діючого законодавства та умов припинення договору поруки № 64-685-П, суд вважає, що після смерті боржника за кредитним договором 366ПВ/2006 від 14.09.2006 року - ОСОБА_6, ОСОБА_9, як спадкоємець, мав солідарно з іншими спадкоємцями відповідати перед Кредитором (Банком) в межах вартості спадкового майна.
У відповідності до ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що Банком, як Кредитором за кредитним договором 366ПВ/2006 від 14.09.2006 року, не було заявлено такої вимоги до спадкоємців ОСОБА_6 (спадкодавця) у встановлений законом строк.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 самостійно було виконане зобов'язання за кредитним договором, та перераховано ВАТ «Мегабанк» решту заборгованості в погашення кредиту, отриманого ОСОБА_6 за кредитним договором № 366ПВ/2006.
Разом з цим, слід зазначити, що зі змісту наданих позивачем копій квитанцій (а.с. 17-19), які свідчать про погашення ОСОБА_7 боргу за вказаним кредитним договором після смерті ОСОБА_6, вбачається, що платником згідно з квитанціями, крім квитанцій від 02.12.2008 року (а.с. 20) зазначений ОСОБА_7 за ОСОБА_6, а також вказаний ідентифікаційний код померлої.
02.12.2008 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_7 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до останнього перейшли права і вимоги кредитора за вказаними вище кредитним і іпотечним договорами.
Позивач наголошує, що 05 грудня 2008 року ОСОБА_7 на адресу Четвертої Харківської Державної нотаріальної контори надіслано листа з повідомленням про наявність кредитора у померлої ОСОБА_6 в сумі 4345,68 доларів США та 92,54 грн., до якого були додані копії кредитного договору, договору поруки та договору відступлення права вимоги.
Також, позивач стверджує, що 05 грудня 2008 року на адресу відповідачів було направлено вимогу відповідно до статей 1281, 1282 ЦК України та статей 34,35 Закону України «Про іпотеку» з пропозицією негайно погасити борг перед кредитором в сумі 1448 доларів США 56 центів та 30,84 грн. з кожного, з попередженням про наслідки непогашення боргу упродовж 30 днів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2010 року помер ОСОБА_7, спадкоємцем якого став позивач ОСОБА_1.
Рішенням Орджонікідзевького районного суду м. Харкова у справі № 2029/2-27/11 від 07.10.2011 року, частково зміненим Рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23.12.2011 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/3 частини нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня) загальною площею 489,6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 107,1 кв.м. (ангар з прибудовою), літ. Б-1 загальною площею 11,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2 а в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 - право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 за кожним із них на 1/6 частину нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня) загальною площею 489,6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 107,1 кв.м. (ангар з прибудовою), літ. Б-1 загальною площею 11,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2 а.
Позивач, посилаючись на те, що він є правонаступником після смерті батька ОСОБА_7, тобто є Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, вважає, що оскільки відповідачі станом на 11.01.2009 року основну суму боргу з урахуванням курсу НБУ, 3 відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором у розмірі 22238,22 грн. з кожного у добровільному порядку не сплатили, він змушений звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на 2/6 частини вищевказаної нежитлової будівлі, які належать відповідачам в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію листа від 30 грудня 2011 року, направленого повторно на адресу відповідачів в порядку статей 1281, 1282 ЦК України та статей 34, 35 Закону України «Про іпотеку» з пропозицією сплатити борг з урахуванням курсу НБУ в розмірі 12671,32 грн. з кожного упродовж встановленого законом строку.
Враховуючи, що станом на 11.01.2009 року відповідачі основну суму боргу (з урахуванням курсу НБУ, 3 % річних та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором), яка становить 22238,22 грн. (з кожного) не погасили, позивач просить визнати за ним, як Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, право власності на 2/6 частини нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня) загальною площею 489,6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 107,1 кв.м. (ангар з прибудовою), літ. Б-1 загальною площею 11,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2 а, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
В судовому засіданні 01.04.2013 року представником позивача наданий розрахунок вказаної суми заборгованості у розмірі 22238,22 грн., з урахуванням боргу, штрафних санкцій та 3 % річних..
Суд критично ставиться до нарахування позивачем штрафних санкцій, нарахованих за кредитним договором з огляду на те, що з урахуванням ч. 3 ст. 1231 ЦК України, спадкоємці несуть зобов'язання сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.
Така ж правова позиція висловлена у п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, в якому передбачено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач посилається на ст. 589 ЦК України та статті 12, 20 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодавець набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, а також на ст. 590 ЦК України, згідно з якою звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено договором або законом.
Позивач стверджує, що ним дотримані вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання вимоги про виконання порушеного зобов'язання відповідачам, та у зв'язку з тим, що ними упродовж 30 днів з моменту отримання вимоги про погашення боргу не було сплачено заборгованості, вважає, що має право в порядку ч .1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на набуття права власності на предмет іпотеки за рахунок стягнення боргу за кредитним договором.
Крім того, позивач посилається на наявність відповідного застереження в іпотечному договорі № 366/ПВ/2006-з від 15.09.2006 року про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок майна, так, пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених законодавством України, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством.
В обґрунтування правомірності вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання боргу при зверненні стягнення на предмет іпотеки, позивач посилається на пункт 5.2. іпотечного договору.
Суд критично ставиться до вищевказаних тверджень позивача, покладених в основу обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки ані Законом України «Про іпотеку», ані нормами діючого законодавства України не передбачено визнання права власності на предмет іпотеки судом. Рішенням суду може бути визначено лише порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а не визнано право власності, про що вже було зазначено у рішенні Орджонікідзевького районного суду м. Харкова від 07.10.2011 року у справі № 2029/2-27/11, підтриманого в цій частині Рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23.12.2011 року.
За таких обставин, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилалася в обґрунтування своєї позовної вимоги про визнання за позивачем, як Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, права власності на 1/6 частину нежитлової будівлі літ.А-1, А'-1 (автомайстерня), літ. В-1 (ангар з прибудовою) літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2-А, яка належить ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рахунок виконання боргу в сумі 22238,22 грн., а також на 1/6 частину нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня), літ. В-1 (ангар з прибудовою) літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр.. Маршала Жукова, 2-А, яка належить ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рахунок виконання боргу в сумі 22238,22 грн..
В порядку статті 88 ЦПК України суд покладає судові витрати на позивача.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Анверовичв до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_1, як Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, права власності на 1/6 частину нежитлової будівлі літ.А-1, А'-1 (автомайстерня), літ. В-1 (ангар з прибудовою) літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 2-А, яка належить ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рахунок виконання боргу в сумі 22238,22 грн., а також про визнання за ОСОБА_1, як Іпотекодержателем за іпотечним договором № 366ПВ/2006-з від 15.09.2006 року та договором про відступлення права вимоги від 02.12.2008 року, права власності на 1/6 частину нежитлової будівлі літ. А-1, А'-1 (автомайстерня), літ. В-1 (ангар з прибудовою) літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр.. Маршала Жукова, 2-А, яка належить ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 в рахунок виконання боргу в сумі 22238,22 грн..
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Федорова О.В.