Оріхівський районний суд Запорізької області
Справа № 323/1282/13-к
Провадження № 1-кп/323/102/13
про призначення судового розгляду
16.04.2013
Ухвала
16 квітня 2013 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Галчанського С.В.,
при секретарі судового засідання Катречко А.О.,
за участю учасників судового провадження:
прокурора Товкач О.Є.,
отримавши обвинувальний акт кримінального провадження №12013080310000337 за обвинуваченням ОСОБА_1, який (ка) народився (лася) ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у відомості відсутні,
у вчиненні злочину (нів), передбаченого (них) ст.391 КК України,
у підготовчому судовому засіданні, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду,
Встановив:
Обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
1) обвинувальний акт не містить анкетні відомості обвинуваченого (місце проживання) п.2) ч.2 ст.291 КПК України, через відсутність адресу проживання обвинуваченого.
2) до обвинувального акту не додано реєстр матеріалів досудового розслідування, через додання до обвинувального акту документу під назвою «Реєстр матеріалів досудового розслідування», який не відповідає вимогам положень ч.2 ст.109 КПК України «Реєстр матеріалів досудового розслідування».
Відповідно до ч.2 ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:
1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;
2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;
3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Разом з цим, наданий суду до обвинувального акту документу під назвою «Реєстр матеріалів досудового розслідування» не містить: реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, зокрема:
- не містить реквізити про те, ким з слідчих суддів відмовлено в переведенні засудженого до слідчого ізолятора.
Відповідно до ст.109 КПК України до реєстру матеріалів досудового розслідування вносяться відомості про всі процесуальні дії, всі процесуальні рішення та всі реквізити процесуальних рішень.
3) обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення відповідно до вимог п.3) ч.2 ст.291 КПК України, через:
1. відсутність опису діяння, яке містить усі ознаки складу злочину;
Так, в обвинувальному акті зазначено:
«Формулювання обвинувачення:
Будучи засудженим 08.02.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 395, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, ОСОБА_1, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі в Оріхівській виправній колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88), розташованій в с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисний злочин при наступних обставинах:
10.10.2012 року на підставі постанови начальника Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88) Чорного В.І., засуджений ОСОБА_1 був переведений в приміщення камерного типу (ПКТ) строком на один місяць за порушення ст. ст. 9, ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та п. 29 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань затверджених наказом № 275 Державного Департаменту України ПВП від 25.12.2003 року, яке виразилося в тому, що 06.10.2012 року близько 06 години 50 хвилин під час проведення масових заходів порушив режим локалізації, чим грубо порушив встановлений порядок відбування покарання. Стягнення у встановленому законом порядку не знято та не погашено.
06.03.2013 року, приблизно в 08 годин 40 хвилин, при здійсненні комплексного обходу камер ДІЗО-ПКТ першим заступником начальника Оріхівської виправної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№88) Ушпіком В.І. сумісно з заступником начальника установи по КБО Коломойцем Н.М., заступником начальника установи по соціально-виховній та психологічній роботі Проніним С.О., начальником оперативного відділу установи Лось Є.І., начальником відділу нагляду та безпеки установи Доля О.М., начальником МСЧ установи Шульгою О.П., в присутності чергового помічника начальника установи Шеревенця В.Л.. молодшого інспектора ВНБ Грицаненко І.П. та молодшого інспектора ВНБ Козачок О.В. при відвідуванні камери № 2 ДІЗО, було встановлено, що в ній знаходиться засуджений ОСОБА_1, який не зробив доповідь про кількість засуджених, що знаходяться в камері після цього було встановлено, що о 08 годині 25 хвилин 06.03.2013 року черговим помічником начальника установи Шеревенцем В.Л. черговим по камері був призначений засуджений ОСОБА_1 На вказівку першого заступника начальника установи Ушпіка В.І. виконати обов'язки чергового по камері, а саме: зробити доповідь про кількість засуджених які знаходяться в камері, засуджений ОСОБА_1 демонстративно відповів, що він робити доповідь не буде, нічим не мотивуючи свою відмову. Після цього першим заступником начальника установи Ушпіком В.1. була дана вказівка засудженому ОСОБА_1 вийти із камери в прохідний коридор приміщення ПКТ- ДІЗО з ціллю здійснення огляду камери, при проведенні якого було встановлено, що санітарний стан в ній незадовільний, а саме: підлога брудна, раковина умивальника та санвузол в брудному стані, наявність пиляки, павутини по кутам та бруду на підлозі під відкидними ліжками. Після цього першим заступником начальника установи Ушпіком В.І. була дана вказівка черговому помічнику начальника установи Шеревенцю В.Л. завести в камеру засудженого ОСОБА_1, який підтвердив, що він дійсно являється черговим по камері. Останньому були роз'яснені вищевказані недоліки по санітарному стану камери та його обов'язки як чергового по камері, згідно додатку № 26 до пункту № 66 та пункту № 88 Правил внутрішнього розпорядку установ по виконанню покарань ДДУ ПВП затверджених наказом № 275 від 25.12.2003 року та була висунута вимога приступити до прибирання камери з ціллю усунення вищевказаних недоліків. Всім необхідним для проведення прибирання - віником, ганчіркою та спеціальними рукавицями засуджений ОСОБА_1 був забезпечений.
Засуджений ОСОБА_1 на дану вимогу відповів відмовою та заявив, що в камері прибирання вже здійснювалося, тому він приступати до прибирання не буде.
Після цього, на неодноразові, пред'явлені йому першим заступником начальника установи Ушпіком В.І., як представником адміністрації колонії, законні вимоги приступити до прибирання камери, а саме: помити підлогу, раковину умивальника та санвузол, прибрати пиляку, павутину по кутам та бруд на підлозі під відкидними ліжками, засуджений ОСОБА_1 незважаючи на законність пред'явленої йому вимоги, в порушення вимог ст.ст. 9, 107 КВК України та ст.ст. 28, 29 ПВР УВП (згідно яких засуджені зобов'язані виконувати всі законні вимоги адміністрації установи і їм заборонено перешкоджати виконанню службових обов'язків персоналом установи по виконанню покарань), в категоричній формі відмовився виконати дану законну вимогу представника адміністрації колонії - до прибирання не приступив».
З зазначеного видно, що відсутнє у формулюванні обвинувачення діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, а саме місця вчинення кримінального правопорушення, форму вини, а також незаконності.
Під місцем вчинення кримінального правопорушення, у даному випадку розуміється конкретне місця, де відбулося кримінальне правопорушення з зазначеної конкретної адреси, зокрема: вулиці та номеру будівлі, виходячи з встановлених обставин.
Під формою вини і метою, у даному випадку розуміються прямий умисел, наприклад «умисел на злісну непокору вимогам …» тощо, виходячи з встановлених обставин.
Під незаконністю слід розуміти заборонену обґрунтовану на положеннях закону, розуміння винним цієї заборони або обов'язок такого розуміння та ігнорування цієї заборони.
Незрозуміло, про що мали на увазі слідчий і прокурор інкримінуючи умисний злочин і не зазначаючи у формулюванні умислу.
Саме діяння, яке містить усі ознаки складу злочину мусить складати формулювання обвинувачення, бо саме про діяння, яке містить усі ознаки складу злочину може твердити обвинувачення у разі вчинення закінченого злочину, що прямо випливає із положень ст.13 КК України і п.13 ч.1 ст.3 КПК України.
Відповідно до ст.13 КК України:
Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КК України: терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.9 та ч.1 ст.337 КПК України прокурор і слідчий зобов'язані повно дослідити обставини кримінального провадження, судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Не можна уявити, щоб до зазначених положень ч.2 ст.9, ч.1 ст.337 та ч.3 ст.373 КПК України прокурор або слідчий не дослідили місце вчинення кримінального правопорушення, форму вини і незаконність, а суд - судовий розгляд проводив в межах обвинувачення, яке не містить місце вчинення кримінального правопорушення, форму вини і незаконності та ухвалив вирок, який ґрунтується на припущеннях про місце вчинення кримінального правопорушення, форму вини і незаконність.
Прокурор висловив думку, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, необхідно призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, підстав для повернення обвинувального акту немає.
Обвинувачений в судове засідання не доставлений.
На підставі викладеного, керуючись п.3) ч.3 ст.314 КПК України,
постановив:
Повернути обвинувальний акт, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор та інші учасники судового провадження можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області С.В.Галчанський