Справа № 645/1789/13-ц
Провадження № 2/645/1082/13
іменем України
03 квітня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ляхової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Інтеркондиціонер"
про розірвання кредитного договору, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ЗАТ «Інтеркондиціонер» 1532,33 грн., у тому числі 49,43 грн. заробітної плати за останній робочий день та 1482,90 грн. середнього заробітку за час її затримки. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не виконане рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року по справі № 2-214/2009 в частині стягнення на користь позивача 49,43 грн. заробітної плати за останній робочий день, у зв'язку з чим позивачем в порядку ст.. 117 КЗпПУ нарахована сума середнього заробітку за час її затримання у розмірі 1482,90 грн. за період з 14.04.2009 рок по 14.05.2009 року. Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 06.03.2013 року, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача ЗАТ «Інтеркондиціонер» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 28.01.2013 року, в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись зокрема на те, що позивач не скористався своїм процесуальним правом та не звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із заявою про видачу виконавчого листа для виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року по справі № 2-214/2009 в частині стягнутих на його користь грошових коштів та не направив такий виконавчий лист до органу державної виконавчої служби на підставі статей 2, 17 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпПУ.
Позивачем 03.04.2013 року надане до суду письмове пояснення, в якому він не погоджується з запереченнями відповідача та вважає, що відповідач винен у затримці виплати позивачу заробітної плати за останній робочий день в сумі 49,43 грн. з причини неперерахування цієї суми поштовим переказом у добровільному порядку негайно після оголошення рішення суду від 14.04.2009 року, що призвело до збільшення заборгованості до 1532,33 грн..
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року по справі № 2-214/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Інтеркондиціонер» про визнання незаконним наказу про прийняття на роботу, зміну формулювання у трудовій книжці причини звільнення, стягнення з відповідача заборгованості по виплати допомоги у зв'язку з непрацездатністю, заборгованості за невикористану відпустку, не нарахованої заробітної плати за останній робочий день, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково та стягнуто з ЗАТ «Інтеркондиціонер» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за останній робочий у розмірі 49 грн. 43 коп., середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні у сумі 604 грн. 54 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 грн.. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення про стягнення заборгованості з заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказане рішення суду від 14.04.2009 року до цього часу не виконане, що не заперечується відповідачем у даній справі у зв'язку з чим позивачем заявлено даний позов, в якому він просить суд стягнути з відповідача заробітну плату за останній робочий день у розмірі 49 грн. 43 коп., а також середній заробіток за час її затримки, нарахований позивачем за період з 14.04.2009 року по 14.05.2009 року у розмірі 1482 грн. 90 коп. з розрахунку (49,43 грн. х 30 днів).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до частини 1 статті 368 ЦПК України питання, пов'язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.
Частиною 2 цієї статті, в редакції Закону України № 5288-VІ від 18.09.2012 року, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
Аналогічна за змістом редакція пункту 2 статті 368 ЦПК України стосовно даних правовідносин, діяла і в період часу з 14.04.2009 року до 18.09.2012 року.
Відповідно до принципу диспозитивності виконавчий документ видається на прохання стягувача. Не суперечить закону видача виконавчого документа представнику, в тому числі адвокату. Заява про видачу виконавчого листа подається в письмовій формі. У заяві зазначається найменування суду, до якого подається заява, найменування особи, яка подає заяву, рішення, на виконання якого заявник просить видати виконавчий лист, прохання особи, дата та підпис.
З власної ініціативи судом видається лише виконавчі документи про стягнення судового збору в інтересах держави, які надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби.
Позивач наголосив, що він не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого документу на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року по справі № 2-214/2009.
У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом. Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
У відповідності до п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 30 цього Закону негайному виконанню підлягають, зокрема, рішення про стягнення заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місць. У разі, якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Таким чином, з урахуванням того, що законодавчо визначений порядок виконання судових рішень, які підлягають до негайного виконання, суд критично ставиться до твердження позивача, що відповідач винен у затримці виплати позивачу заробітної плати за останній робочий день з причини неперахування її поштовим переказом добровільно негайно після проголошення рішення суду від 14.09.2009 року.
Разом з цим, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення відповідача на користь позивача 49,43 грн. заробітної плати за останній робочий день, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки з приводу спору в цій частині набрало законної сили рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року по справі № 2-214/2009, ухвалене між тими самим сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.
Стосовно решти позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
За правилами ст. 117 КЗпПУ стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, як спосіб відповідальності підприємства, виникає при наявності вини у недотриманні положень ст. 116 КЗпПУ про остаточний розрахунок при звільненні працівника. При вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно встановити: наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду.
З огляду на викладене, та враховуючи, що позивач не скористався своїм процесуальним правом - не звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2009 року по справі № 2-214/2009 з метою пред'явлення його до виконання до органів державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у затримці визначеної рішенням суду виплати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 169, 197, п. 2 ч. 1 ст. 205, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Інтеркондиціонер" заборгованості в сумі 1482,90 грн. середнього заробітку за час затримки заробітної плати за останній робочий день.
В частині стягнення 49,43 грн. заробітної плати за останній робочий день закрити провадження у справі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Суддя Федорова О.В.