Справа № 2/2218/8979/12
Провадження № 22-ц/792/212/13
08 квітня 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого - судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі: Косташ К.В.
з участю: ОСОБА_1, представників ОСОБА_2,
ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради
розглянула у відкритому судовому засіданні справу провадженням № 22ц/792/212/13 за апеляційною скаргою Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року по справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання спадщини відумерлою, скасування реєстрації права власності, зобов"язання до вчинення дій.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
В квітні 2012 року позивач звернувся до суду і після уточнення позовних вимог просив:
визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири від 14 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та від 23 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
зобов"язати Хмельницьке бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за: ОСОБА_2, вчинену 06 липня 2011 року; ОСОБА_3, вчинену 15 липня 2011 року та ОСОБА_1, вчинену 29 серпня 2011 року ;
визнати спадщину на квартиру АДРЕСА_1 відумерлою та передати її у власність територіальної громади міста в особі Хмельницької міської ради;
Головуючий у першій інстанції - Чевилюк З.А. Провадження № 22ц/792/212/13
Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія № 19.20
зобов"язати ОСОБА_1 повернути означену квартиру , витребувати її із його незаконного володіння і передати у власність територіальної громади міста в особі Хмельницької міської ради;
виселити ОСОБА_1 із квартири за АДРЕСА_1.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року в задоволенні возову відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі Хмельницька міська рада означене рішення вважає таким,
що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному об"ємі.
Суд, незважаючи на наявність у своєму рішенні висновку про можливість визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_5, за наявності довідки ТОВ „ЖЕО" ЖЕД 1 про її прописку і проживання у спірній квартирі після смерті дочки ОСОБА_6, без наведення мотивів і застосування вимог ст. 1268 ЦК України, відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог. Необґрунтованим, на думку апелянта, є висновок суду щодо нездійснення міською радою заходів по охороні майна, оскільки ст. 1277 ЦК України не вимагає такої охорони, до того ж про порушення свого права на відумерлу спадщину йому стало відомо в грудні 2011 року із окремої ухвали суду, тобто вже після незаконного заволодіння нею ОСОБА_2 Не враховано судом і те, що спірна квартира вибула із володіння міської ради поза її волею на підставі судового рішення, яке в послідуючому було скасовано, чим порушено вимоги ст. 388 ЦК України.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 цього ж Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судове рішення першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Хмельницька міська рада не може бути суб"єктом витребування майна у ОСОБА_1, оскільки вона не довела, що є його власником, а право власності на дану квартиру може бути набуто при застосуванні інституту відумерлості; позивач не здійснював заходів по охороні спадкового майна; крім того, спадщина може бути визнана відумерлою після смерті ОСОБА_5, яка була зареєстрована в спірній квартирі, що передбачає прийняття нею спадщини після смерті дочки ОСОБА_6 та успадкування спірної квартири.
Однак, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без врахування наявних у ній доказів і норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з порушенням принципу диспозитивності, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відео записів, висновків експертів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.
Згідно вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно вимог ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Звертаючись до суду із позовом, Хмельницька міська рада посилалась на те, що квартира за АДРЕСА_1 належна на праві приватної власності ОСОБА_6, після смерті якої не залишилось спадкоємців, на підставі ст. 1277 ЦК України має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади. Однак, перешкодою для цього є договори купівлі-продажу означеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.07.2011 року та між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 23.08.2011 року, які слід визнати недійсними з підстав відсутності у ОСОБА_2 необхідного обсягу цивільної дієздатності, скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру і зобов"язати ОСОБА_1 передати її у власність територіальної громади, виселивши його із цього житла. В ході вирішення спору Хмельницька міська рада уточнила свої вимоги і просила спадщину на спірну квартиру визнати відумерлою після смерті ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, як заявлялось раніше.
Виходячи саме із цих вимог суд першої інстанції вирішував позов, однак при цьому прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Він вважав встановленим факт проживання ОСОБА_5 у квартирі після смерті її покійної дочки ОСОБА_7 на підставі довідки ТОВ „ЖЕО" ЖЕД-1, однак така довідка в матеріалах справи відсутня. Не являється належним доказом цього і незасвідчена її ксерокопія від 25 червня 2011 року, наявна на а. с. 77 у справі № 2/2218/4325/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спірну квартиру, по якій заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2011 року встановлено факт проживання однією сім"єю із лютого 2004 року по серпень 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно останньої - квартиру за АДРЕСА_1. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого 2012 року означене рішення суду було скасовано і провадження у даній цивільній справі закрито в зв"язку із смертю відповідачки, однак до її постановлення, а саме 06 липня 2011 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на означену квартиру, а 14 липня того ж року здійснив її відчудження, шляхом укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 Наступного дня після придбання квартири, ОСОБА_3 провів її державну реєстрацію на своє ім"я, а 12 серпня 2011 року у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 уклав із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу. 29 серпня того ж року Хмельницьким БТІ зареєстровано право власності останнього на неї за № 34070289.
Таким, що не ґрунтується на обставинах справи і не відповідає вимогам ст. 1268 ЦК України, на яку посилався суд, є висновок про те, що сам факт реєстрації ОСОБА_5 передбачає прийняття нею спадщини після смерті доньки у вигляді цієї квартири. Із наявної на а. с. 52 довідки Першої Хмельницької нотаріальної контори № 1182/01-16 від 14 серпня 2012 року безумовно слідує, що спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_6 не заводилась. Крім того, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, на яку посилався суд, визначає порядок прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час її відкриття, а не просто був зареєстрованим за місцем проживання останнього.
Перевіряючи законність і обгрунтованість таких висновків суду, апеляційним судом відповідно до інформації, що міститься у довідках Руднянської сільської ради № 86 від 26 березня 2013 року та управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 9076/03 від 08 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із травня 1988 року до дня своєї смерті постійно безвиїздно одиноко мешкала у с. Подільське Летичівського району Хмельницької області, утримувала домашніх тварин і птицю, обробляла присадибну земельну ділянку, площею близько 0,03 га. Дочка ОСОБА_7 лише періодично провідувала її, привозила продукти і пенсію, яку отримувала за неї у 19 відділенні „Укрпошти" у м. Хмельницькому. Починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто після смерті ОСОБА_6, пенсія ОСОБА_5 поверталась до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, як не вручена. Поховання ОСОБА_5 на кладовищі у с. Подільське Летичівського району Хмельницької області здійснювала сусідка ОСОБА_9 Актовий запис про смерть ОСОБА_5 за № 12 від 12 квітня 2011 року вчинено Руднянською селищною радою ( а .с. 135).
Із вищенаведеного слідує, що на час відкриття спадщини у вигляді квартири за АДРЕСА_1, спадкоємець ОСОБА_5 не проживала із спадкодавцем ОСОБА_6, а лише формально була зареєстрована там, отже її не можна віднести до числа осіб, що прийняли спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Таким чином, спадщина на спірну квартиру відкрилась після смерті ОСОБА_6, однак представник позивача не підтримувала позов в цій частині і наполягала на задоволенні позову Хмельницької міської ради про визнання спадщини відумерлою саме після смерті ОСОБА_5, але правові підстави для постановлення рішення суду про задоволення такого позову відсутні. Отже, враховуючи чітко визначену законом процедуру для набуття права власності органом місцевого самоврядування на спадщину, що може бути визнана відумерлою лише судом, Хмельницька міська рада за відсутності відповідного рішення суду автоматично не стала власником спірної квартири. Не подано нею доказів і на підтвердження набуття свого статусу власника із інших, визначених законом підстав.
Виходячи із наведених обставин, принципу диспозитивності щодо розгляду справ в межах заявлених вимог, із врахуванням того, що суб"єктом звернення до суду із віндикаційним позовом, може бути лише власник майна, яким Хмельницька міська не являється і не була таким до набуття квартири ОСОБА_1, апеляційний суд приходить до висновку, що укладанням оспорюваних нею правочинів її права не порушені і вона не вправі ставити питання про витребування квартири із володіння теперішнього власника ОСОБА_1 і виселення його, як і про передачу спірної квартири у власність територіальній громаді міста Хмельницького.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову Хмельницької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання спадщини відумерлою, скасування реєстрації права власності, зобов"язання до вчинення дій і виселення ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:підпис.
Судді:підписи.
Копія вірна. Суддя: Н.І. Переверзєва