Деражнянський районний суд Хмельницької області
вул.Миру,43 м.Деражня, Деражнянський район, Хмельницька обл., Україна ін.32200
Справа № 2205/1792/12
Провадження № 1/673/15/13
15 квітня 2013 р.
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Коваля Ф.І.,
при секретарі Демчишиній Н.Г.,
з участю потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої ОСОБА_2,
і захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Деражні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Маниківці Деражнянського району Хмельницької області, українки, громадянки України, освіта повна вища, перебуваючої у громадянському шлюбі, працюючої у відділі ДВС Деражнянського районного управління юстиції, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 356 КК України,
встановив:
19 квітня 2012 року за результатами проведення прилюдних торгів з реалізації належного потерпілій ОСОБА_1 арештованого нерухомого майна, яким є жилий будинок АДРЕСА_1, переможцем торгів, а відтак власником будинку стала підсудна ОСОБА_4. Однак остання всупереч установленому законом порядку вчинила дії, правомірність яких оспорюється потерпілою, котра 22 травня 2012 року звернулася до Деражнянського районного суду з позовом до ОСОБА_4, відділу ДВС Деражнянського районного управління юстиції, ПП СП «Юстиція» про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися з порушенням закону, визнання незаконним протоколу прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння. Незважаючи на це, 28 червня 2012 року підсудна, за відсутності потерпілої, зірвавши вхідні двері та винісши належні потерпілій речі в сарай та гараж, вселилася у вказаний будинок, поміняла при цьому двоє дверей і замки, чим заподіяла значну шкоду інтересам останньої.
Підсудна ОСОБА_4 винною себе не визнала і показала, що 19 квітня 2012 року вона, прийнявши участь у прилюдних торгах по реалізації арештованого нерухомого майна, придбала жилий будинок по АДРЕСА_1, котрий раніше належав потерпілій ОСОБА_1. Відтак протягом червня 2012 року нею двічі було направлено письмову вимогу потерпілій про звільнення її будинку, однак на це вона не реагувала. Тому, не маючи житла, підсудна 28 червня 2012 року без відома потерпілої вселилася в будинок, помінявши у ньому двоє вхідних дверей, а належні потерпілій речі винесла з будинку в гараж у присутності інших осіб, про що було складено акт. Свої дії вважає правомірними, оскільки до моменту її вселення в будинок потерпіла не проживала у ньому протягом одного місяця, тому підсудна вважала, що потерпіла звільнила його на її письмову вимогу.
Незалежно від невизнання вини підсудною, її винуватість підтверджується сукупністю зібраних і перевірених в ході судового слідства доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_1 показала, що підсудною на прилюдних торгах було придбано належний їй будинок, розташований по АДРЕСА_1. 28 червня 2012 року, під час відсутності потерпілої за місцем проживання, нею було отримано телефонне повідомлення про те, що підсудна вчиняє демонтаж дверей будинку, в котрому знаходилися належні їй речі. Наступного дня потерпіла прибула до будинку, проте увійти у нього не змогла, оскільки підсудна поміняла двері та замки. Речі та меблі, котрі раніше знаходились в будинку, потерпілою тоді ж були виявлені у приміщеннях гаража та сараю. Крім того, вона стверджує, що підсудна не ставила їй вимогу про виселення з будинку, а фактом вселення в будинок порушила право потерпілої на користування житлом, оскільки будь-яке інше житло у неї відсутнє і вона разом з неповнолітньою дитиною вимушена проживати у друзів, родичів та в інших місцях.
Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_5 показали, що на прохання потерпілої, яка 28 червня 2012 року зателефонувала їм, вони прибули до будинку АДРЕСА_1, де виявили підсудну та інших осіб, котрими здійснювалась заміна дверей. На їх прохання припинити такі дії підсудна повідомила, що вона є власницею будинку, після чого свідками було викликано міліцію. Пізніше свідкам стало відомо зі слів потерпілої про факт винесення її речей підсудною до гаража та сараю.
Свідок ОСОБА_6 показав, що з листопада 2011 року по червень 2012 року він винаймав житло в будинку потерпілої, де залишались його речі, які були винесені підсудною в сарай у червні 2012 року.
Той факт, що будинок АДРЕСА_1 до придбання його підсудною належав потерпілій, що давало їй право користування ним, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Деражнянським ГМП «Інвентаризатор» 11 травня 2007 року (а.с.37).
Крім того, відповідно до державних актів потерпіла є власником земельних ділянок за наведеною вище адресою, площами 0,1000 га та 0,0067 га, цільовим призначенням яких є будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства (а.с.38, 39).
Судом встановлено, що потерпілою оспорюються дії підсудної, які полягали у вселенні в будинок шляхом зламу дверей, їх заміні, а також заміні замків та вилученні з будинку належних потерпілій речей, вчинені нею 28 червня 2012 року. Зокрема, вважаючи її право порушеним, потерпіла ще 22 травня 2012 року звернулася до Деражнянського районного суду з позовом до ОСОБА_4, відділу ДВС Деражнянського районного управління юстиції, ПП СП «Юстиція» про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися з порушенням закону, визнання незаконним протоколу прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, що підтверджується обліково-статистичною карткою на цивільну справу №2205/1153/12, витребуваною у Деражнянському районному суді (а.с.52).
Аналізуючи наведені докази, суд вважає винуватість підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину доведеною повністю.
Судом кваліфікуються дії підсудної за ст. 356 КК України, як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкоду інтересам громадянина.
Призначаючи вид та міру покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Так, суд бере до уваги, що підсудна раніше не судима і вчинила злочин невеликої тяжкості вперше, що вона позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували її покарання, судом не встановлено.
Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає доцільним призначити підсудній покарання у виді штрафу.
Що стосується позовних вимог потерпілої про стягнення на її користь з підсудної моральної шкоди у розмірі ста тисяч гривень, то, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, а також характер вчинених підсудною діянь і характер страждань потерпілої, суд вважає вірним задовольнити позовні вимоги частково і стягнути таку шкоду в розмірі десяти тисяч гривень.
Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_4 визнати винною і призначити їй покарання за ст. 356 КК України у виді штрафу в розмірі 700 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 десять тисяч гривень моральної шкоди.
Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Ф. І. Коваль