Справа № 2270/4878/12
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
02 квітня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі судового засідання: Бондаренко С.А.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Петровської Т.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військова частина А0553 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Першого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військової частини А0553, про визнання рішення та дій незаконними , -
В червні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача Військова частина А0553, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 86-87) просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №31287546 від 26.04.2012 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що в недотримання вимог статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", положення якої покладають на державного виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, відповідач у виконавчому провадженні №31287546 постанову про залучення спеціаліста не виконано, висновок спеціаліста не отримано, позивача, як сторону виконавчого провадження, у правах на фактичне виконання рішення суду обмежено, виконавче провадження передчасно та необґрунтовано закрито, заходів щодо реального нарахування та виплати позивачу недоплаченого грошового забезпечення не вжито.
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 31287546 від 26.04.2012 року.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням третя особа оскаржила його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі військова частина А0553 порушує питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі.
29 березня 2013 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу військової частини (вх. №151714/13), в яких, позивач просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
22 лютого 2011 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною в силі згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року по справі № 2-а-646/11/1370 за позовом ОСОБА_5 до Військової частини А0553 про зобов'язання донарахувати та виплати різниці грошового забезпечення (без премії) - задоволено та постановлено визнати неправомірними дії Військової частини А 0553, що полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_5 за період з 01 січня 2008 р. по 04 липня 2010 р. різниці між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці, згідно з Указом Президента України від 23.02.2002 р. №173/2002 і Указом Президента України від 05.05.2003 р. №389/2003, які втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці; зобов'язати Військову частину А0553 нарахувати ОСОБА_5 за період 01 січня 2008 р. по 04 липня 2010 р. різницю між грошовим забезпеченням (без премії) визначеним за умовами оплати праці, згідно з Указом Президента України від 23.02.2002 р. №173/2002 і Указом Президента України від 05.05.2003 р. №389/2003, які втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці.
29 вересня 2011 року ОСОБА_5 видано виконавчий лист, який передано до виконання 17.02.2012 року, і в цей же день відкрито виконавче провадження, номер за ЄДРВП - 31287546.
Керівником Військової частини А0553 начальнику Першого МВ ДВС Хмельницького МУЮ було надіслано відомість про нарахування грошового забезпечення майора ОСОБА_5 за старими та новими умовами оплати праці відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року.
22 лютого 2012 року за власною ініціативою позивач уклав угоду із Львівським НДІСЕ для проведення економічного експертного дослідження щодо розрахунку різниці між грошовим забезпеченням (без премії) визначеним за умовами праці згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 р. №173/2002 та від 05.05.2003 р. №389/2003, які втратили чинність та грошовим забезпеченням за новими умовами праці. Згідно Висновку економічного експертного дослідження №1855 від 11.06.2012 року, різниця ОСОБА_5 між грошовим забезпеченням (без премії) станом на дату проведення дослідження становить 71464,88 грн.
16.07.2012 року у Львівський НДІ судових експертиз з Львівського окружного адміністративного суду надійшла ухвала про призначення судово-економічної експертизи 26.06.2012 р. судді Кравчук В.М. для вирішення питання щодо різниці грошового зобов'язання (без премії) ОСОБА_5 за період з 01.01.2008 року по 04.07.2010 року. Висновком судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2-а-646/11/1370 встановлено, що різниця ОСОБА_5 між грошовим забезпеченням (без премії) станом на дату проведення дослідження становить 71464,88 грн.
28 лютого 2012 року Командиру Військової частини А0553 надіслано вимогу Державного виконавця, якою зобов'язано відповідача виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №2-а-646/11/1370, за виконавчим листом, виданим 29.09.2011 р., однак, у відповідь на вказану вимогу, відповідачу було повідомлено, що 27 лютого 2012 року Військовою частиною А0553 було ініційовано до Львівського окружного адміністративного суду питання щодо відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення по суті, але не меншу як на 1 рік.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 р. вказану заяву залишено без задоволення.
19.03.2012 року постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №31287546 було залучено експерта (спеціаліста), якого зобов'язано надати письмовий висновок з питань нарахування ОСОБА_5 за період з 01.01.2008 року по 04.07.2010 року різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці, згідно з Указом Президента України від 23.02.2002 р. №173/2002 і Указом Президента України від 05.05.2003 р. №389/2003, які втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці. експертом визначено ОСОБА_6 (свідоцтво №НОМЕР_1, видане Аудиторською палатою України 29.03.2007 р.)
Окрім цього, у зв'язку із неоднозначним тлумаченням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року та у зв'язку із незгодою позивача із розмірами нарахування В/Ч А0553, ОСОБА_5 подано заяву про залучення до участі у виконавчому провадженні ПП "АФ"Аудит-Перфект" у якості спеціаліста.
На адресу ПП "АФ"Аудит-Перфект" надіслано постанову державного виконавця про визначення експерта/спеціаліста від 19.03.2012 року для виконання та до відома, винесену на підставі виконавчого листа №2-а-646/11/1370 від 29.09.2012 р., що видав Львівський окружний адміністративний суд.
24 квітня 2012 року, аудитором ОСОБА_7 повідомлено Начальника першого міського Відділу ДВС Хмельницького МУЮ про те, що у зв'язку із тим, що не було надано додаткових даних щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_5, висновок з питань нарахування ОСОБА_5 різниці між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці, згідно з Указів президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.05.2005 р. №389/2003, які втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці, за період з 01.01.2008 року по 04.04.2010 року за даних умов є неможливим.
26 квітня 2012 року у виконавчому провадженні ВП №31287546 головним державним виконавцем Першого МВ ВДВС Хмельницького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено факт виконання виконавчого листа №2-а-646/11/1370 від 29.09.2011 року у повному обсязі.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що відповідачем не вжито всіх заходів для належного та об'єктивного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року, а саме: не прийняття до уваги державним виконавцем висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1855 від 11.06.2012 року щодо визначення різниці між грошовим забезпеченням (без премії) за умовами праці, згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.05.2005 р. №389/2003, які втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці, за період з 01.01.2008 р. по 04.04.2010 р. в розмірі 71 464,88 грн., відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту реального та повного виконання рішення з настанням певних наслідків для позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.
Власне, частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частини 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
В силу частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. При цьому частиною 3 вказаної статті визначені права державного виконавця, зокрема зазначено, що державний виконавець має право офіційно звернутися до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати йому безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також можуть бути використані для розшуку майна
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутні а представником відповідача не надано належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі рішення суду з урахуванням всіх наявних у виконавчому провадженні документів, в тому рахунку висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1855 від 11.06.2012 року щодо визначення різниці між грошовим забезпеченням (без премії) за умовами праці, згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 №173/2002 та від 05.05.2005 р. №389/2003, які втратили чинність та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці, за період з 01.01.2008 р. по 04.04.2010 р. в розмірі 71 464,88 грн.
Колегія суддів зауважує, що в спірній постанові державного виконавця не вказано жодних належних доказів, у розумінні статті 70 КАС України, які підтверджують виконання рішення суду від 22 лютого 2011 року.
Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не доведено правомірності прийняття оскарженої постанови про закриття виконавчого провадження.
Оскільки суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи щодо розгляду адміністративного позову, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги є такими, що висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року по справі № 2270/4878/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військова частина А0553, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 08 квітня 2013 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.