донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.04.2013 р. справа №18/5014/2700/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:Стецик Н.В. - за дов.,
від відповідача:Янченко А.М. - за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від09.01.2013 року
по справі№18/5014/2700/2012 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Континіум-Галичина", м. Луцьк Волинської області
додочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ
простягнення 768709,07 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року у справі №18/5014/2700/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Континіум-Галичина", м. Луцьк Волинської області (далі - ТОВ "ТД "Континіум-Галичина") задоволено частково та стягнуто з дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ (далі - ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") борг в сумі 700564,38 грн., 3% річних в розмірі 68066,82 грн., витрати на судовий збір в сумі 15358,81 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що позивачем подані неналежні докази поставки бітуму (подано акти приймання-передачі, а не видаткові накладні); поставка бітуму не могла здійснюватися на підставі договору, на який посилається позивач (договір закінчився 16.03.2007, а поставки здійснювалися в 2010 р.); строк оплати не настав, так як позивач не передавав відповідачу документи про якість товару.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, ухвалою від 13.03.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено.
В судовому засіданні представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 15.03.2006 № 0620 зі специфікацією від 07.07.2010 № 1 та додатковою угодою до нього від 08.07.2010 № 1, укладеному між ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", позивач в період з 13.07.2010 по 27.07.2010 поставив відповідачу товар (бітум нафтовий дорожній) на загальну суму 1 751 464,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані керівниками підприємств - сторін за договором та скріплені печатками цих підприємств (їх завірені копії залучено до матеріалів справи; а/с 12-19, т.1).
Згідно п. 6.4. вказаного договору останній укладено строком до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного погашення боргу.
Відповідно до п. 3. специфікації № 1 до вказаного договору, відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість товару протягом 30 днів після поставки товару.
У встановлений договором строк відповідач вартість товару позивачу не сплатив, в зв'язку з чим 08.04.2011 позивач надіслав відповідачу претензію від 07.04.2011 № 291 з вимогою сплатити борг в сумі 1 751 464,00 грн., факт отримання якої 11.04.2011 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (завірені копії претензії та поштового повідомлення залучені до матеріалів справи; а/с 70, 73, т.1).
В період з 25 травня по 9 червня 2011 р. відповідач частково оплатив позивачу вартість поставленого бітуму на суму 1.050.899,62 грн. (24.05.2011 - 724899,62 грн.; 09.06.2011 - 326000 грн.), що підтверджується довідкою ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" від 11.12.2012 № 1113, банківською випискою з рахунку позивача від 09.06.2011, листом відповідача від 07.07.2011 № 4-16-1/51, актами звірення взаєморозрахунків станом на 01.04.2011 та на 01.04.2012, які підписані повноважними представниками сторін за договором та скріплені печатками підприємств (завірені копії цих документів залучені до матеріалів справи).
Решту вартості товару в сумі 700564,38 грн. (1751464,00 - 1050899,62) відповідач позивачу не сплатив.
На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 700564,38 грн. по оплаті вартості товару (бітум нафтовий дорожній), поставленого відповідачу за договором від 15.03.2006 № 0620 та трьох процентів річних в сумі 68144,69 грн. за прострочення платежів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору (з урахуванням специфікації до нього від 07.07.2010 № 1) позивач в період з 13.07 по 27.07.2010 поставив відповідачу товар (бітум нафтовий дорожній) на загальну суму 1 751 464,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані керівниками підприємств - сторін за договором та скріплені печатками цих підприємств (їх завірені копії залучено до матеріалів справи; а/с 12-19). При цьому судом першої інстанції вірно відхилені доводи відповідача в частині неналежності вказаних актів як доказів в підтвердження факту поставки товару, оскільки останні мають усі необхідні реквізити, встановлені для первинних облікових документів статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". До того ж умовами договору передбачено складення за фактом поставки саме актів приймання-передачі товару (п.2.1 договору).
У порушення умов договору від 15.03.2006 № 0620 відповідач в повному обсязі вартість одержаного товару позивачу не сплатив, внаслідок чого за ним виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 700564,38 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи, в тому числі актом звірення розрахунків станом на 01.04.2012, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.
Посилання відповідача на ненадання позивачем документів про якість товару, внаслідок чого у нього не виникло зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, вірно визнано судом першої інстанції необґрунтованими, оскільки момент оплати пов'язується з моментом поставки продукції згідно умов даного договору (з урахуванням специфікації від 07.07.2010 № 1 до договору від 15.03.2006 № 0620).
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшов вірного висновку, що виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 700564,38 грн. основного боргу за поставку товару, є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції правомірно частково задовольнив в цій частині позовні вимоги позивача, стягнувши на його користь 68066,82 грн. річних. В іншій частині стягнення річних судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено.
На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року у справі №18/5014/2700/2012 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.М.Принцевська
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу; 2,3. відповідачу; 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЛО.