м. Київ
15 квітня 2013 року 810/1281/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області
про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про сплату боргу від 22.01.2013 № Ф 12 незаконною та її скасування та зобов'язання вчинити певні дії.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати вимогу про сплату боргу від 22.01.2013 № Ф 12 незаконною та скасувати як таку, а також зобов'язати відповідача звільнити позивача, у відповідності до частини 4 статті 4 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», від сплати єдиного внеску як пенсіонера за віком, який отримує пенсію і обрав спрощену систему оподаткування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування і є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області. Враховуючи те, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати недоїмку з єдиного внеску у сумі 3 075,81 грн.
З огляду на наведене, оскаржувану вимогу та дії відповідача щодо її прийняття позивач вважає неправомірними.
У судове засідання 15 квітня 2013 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Заперечення проти позову не подав.
Повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою.
Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Одночасно з надсиланням тексту повістки суд, у разі якщо справа розглядається за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень, повідомляє суб'єкта владних повноважень про наявні у нього матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем та є платником єдиного податку.
22.01.2013 відповідачем прийнято вимогу № Ф 12 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3 075,81 грн.
Листом від 14.12.2012 № 4815/02 відповідач повідомив позивачу, що фізичні особи-підприємці, які одержують пенсію не за віком, а призначену із заниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не звільняються від сплати єдиного внеску до досягнення ними пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У відповідності з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», платником єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону особи, зазначені в пункті 4 частини першої цієї статті, особи які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Даним Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання ( в т. ч. каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Це вказує на те, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З наведеного вбачається, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яким призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону України № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії посвідчення НОМЕР_1, виданого 15.07.2009 позивач є пенсіонером за віком, у якому зазначений вид пенсії: за віком.
Крім того, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач має посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю.
Таким чином, позивач має право вийти на пенсію раніше, ніж встановлено в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, ця обставина лише підтверджує той факт, що позивачка вийшла на пенсію саме за віком, хоча і на пільгових умовах, що і зазначається у її пенсійному посвідченні.
Суд звертає увагу, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачці з інших підстав і вона є пенсіонером в розумінні визначення поняття «пенсіонер», яке наведено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А тому, на позивача, як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України 07.07.2011 № 3609 - VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону України 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», доповнено частину четверту, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з січня 2012 року є неправомірним.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області від 22.01.2013 № Ф-12.
Позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області припинити нарахування єдиного соціального внеску позивачу як особі, що перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік для якої було зменшено, будучи фізичною-особою підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування - задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Вищезазначені повноваження відповідача є дискреційними повноваженнями.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатись у дискрецію суб'єкта владних повноважень. Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні дотримання вимог права, а не в втручанні у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позовні вимоги позивача задоволено у частині майнової вимоги, а відтак поверненню судового збору позивачу підлягає сплачений ним судовий збір за подання до суду майнової вимоги, а саме у розмірі 114,70 грн., згідно квитанції № 9548 від 07.02.2013.
Керуючись статтями 94, 128, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 22.01.2013 № Ф 12, прийняту Управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області.
3. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
5. Копію постанови надіслати сторонам.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Терлецька О.О.