вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
05 квітня 2013 р. Справа №2а-7584.1/12/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Зайцевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Держкомзему в м.Ялта АРК
про визнання протиправними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Управління Держкомзему в м. Ялта АРК, уточнивши вимоги якого просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення вихідного № 3501-2/10-25-11 від 25.08.2011 року на її адресу, зобов'язати Управління Держкомзему поновити запис про державну реєстрацію права позивачки на земельну ділянку, кадастровий номер 0111900000:01:020:0016, розташовану за адресою домоволодіння АДРЕСА_1, про скасування якого зазначено у вихідних № 3501-2/10-25-11 та № 3502-2/10-25-11 від 25.08.2011 року Управління Держкомзему в м. Ялта АРК, зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 дублікат державного акту на право постійного користування землею серії І-КМ № 003263 на 23/50 долі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, який отримувався 22 серпня 2000 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2000 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 003263 на 23/50 частки земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1. Рішеннями Ялтинської міської ради № 41 від 06.08.2003 року та № 161 від 28.07.2004 року збільшено розміри земельної ділянки, затверджено матеріали попереднього погодження та їй було надано дозвіл на складання проекту відводу додаткових земельних ділянок. На підставі рішення Ялтинської міської ради № 64 від 07.10.2004 року вона, замість державного акту на право постійного користування, отримала державний акт на право власності на 23/50 частки земельної ділянки загальною площею 0,0804 га., державний акт про право власності на 27/50 частки отримав ОСОБА_2 20.10.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу його частки земельної ділянки. Рішенням Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року по цивільній справі № 2а-2953/2009 з урахуванням додаткового рішення, які набрали законної сили, визнано недійсним п. 1.11 Рішення Ялтинської міської ради № 64 від 07.10.2004 року, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на 23/50 частки земельної ділянки, отриманий ОСОБА_1, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на 27/50 частки земельної ділянки, отриманий ОСОБА_2, визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу 27/50 частки земельної ділянки, домоволодіння АДРЕСА_1 від 20.10.2006 року. На підставі цього рішення суду, управлінням Держкомзему в м. Ялта було внесено запис про скасування державної реєстрації її права власності на землю, що вона вважає необґрунтованим, оскільки такого обов'язку на відповідача цим рішенням покладено не було. Також на її адресу не було направлено повідомлення про скасування державної реєстрації її права власності на землю, що є протиправним. Оскільки судовим рішенням не було вирішено питання про припинення права постійного користування позивачки на земельну ділянку, 14.03.2012 року вона звернулась до Управління з заявою про видачу дубліката державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 22.08.2000 року. 07.05.2012 року представник позивачки звернувся до відповідача з інформаційним запитом щодо стану розгляду заяви. 05.07.2012 року ним було отримано лист, згідно якого заява про видачу дублікату державного акта була направлена до ДП КРФ "Центр державного земельного кадастру" для розгляду, викреслювання державних актів та відкриття Поземельних книг. Отже, позивачка вважає, що її заява по суті вирішена не була, дублікат державного акту вона до цього часу не отримала, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких просив розглянути справу у його відсутності та пояснив, що на підставі рішення Ялтинської міської ради від 27.04.1999 року, земельна ділянка у АДРЕСА_1 була передана в постійне користування ОСОБА_1 - 23/50 та ОСОБА_2 - 27/50 для обслуговування житлового будинку, видані державні акти відповідно від 22.08.2000 року та від 24.06.1999 року. У зв'язку з внесеними змінами до земельного законодавства, вказані громадяни виконали процедуру переоформлення права постійного користування на право приватної власності, у зв'язку з чим на підставі рішення Ялтинської міської ради від 06.04.2006 року, а також договору про розподіл земельної ділянки від 06.04.2006 року, отримали державні акти на право приватної власності. У зв'язку з вказаним переоформленням права власності, актом списання бланків державних актів від 26.04.2005 року передані в Управління державні акти на постійне користування на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були знищені. Згідно Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, видача дубліката державного акта здійснюється у випадку його втрати або пошкодження. В даному випадку державні акти на право постійного користування були здані до Управління Держкомзему для отримання нових державних актів на право приватної власності, у зв'язку з чим правові підстави для видачі в тому числі ОСОБА_1 дублікату державного акту на право постійного користування відсутні. Щодо вимог позивача про покладення на них обов'язку поновити запис про реєстрацію права власності, представник відповідача зазначив, що рішенням Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року по цивільній справі № 2а-2953/2009 з урахуванням додаткового рішення, які набрали законної сили, визнано недійсним п. 1.11 Рішення Ялтинської міської ради № 64 від 07.10.2004 року, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на 23/50 частки земельної ділянки, отриманий ОСОБА_1, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на 27/50 частки земельної ділянки, отриманий ОСОБА_2, визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу 27/50 частки земельної ділянки, домоволодіння АДРЕСА_1 від 20.10.2006 року. У зв'язку з цим, відповідач на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, правомірно вніс до Поземельної книги запис про скасування запису про право власності на земельну ділянку, про що позивачку також було своєчасно повідомлено та цей запис не може бути поновлений.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 16.07.1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_1 отримала у дар 23/50 частки будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 146-147). Решта 27/50 частки вказаного будинку НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу перейшла у власність ОСОБА_2
Рішенням Ялтинської міської ради № 25 від 27.04.1999 року було затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок та передано громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в спільне часткове постійне користування (без встановлення внутрішніх меж) земельну ділянку площею 0,0585 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, який знаходиться у спільній частковій власності (т. 1 а.с. 85).
Згідно ст. 7 Земельного кодексу ВР УРСР від 18.12.1990 року № 561-XII, який був чинним на той момент, користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, в тому числі, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
24.06.1999 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянко серії І-КМ № 003263, а 22.08.2000 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 003263, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 481 (т. 2 а.с. 68).
25.10.2001 року втратив чинність Земельний кодекс ВР УРСР від 18.12.1990 року № 561-XII.
У відповідності до ст. 92 Земельного Кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
При цьому новим Земельним кодексом не передбачено набуття права постійного користування земельними ділянками фізичними особами.
Пунктом 6 Розділу Х перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Рішенням Ялтинської міської ради № 41 від 06.08.2003 року, з врахуванням змін, внесених Рішенням Ялтинської міської ради № 161 від 28.07.2004 року, позивачці надано дозвіл на складання проекту відведення, затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки до раніше наданої (т. 1 а.с. 177, 179).
Рішенням Ялтинської міської ради № 64 від 07.10.2004 року ОСОБА_1 було передано у спільну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, на підставі якого вона отримала державний акт серії КМ № 013282 від 18.03.2005 року на право спільної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0804 га який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010500100087 (т. 2 а.с. 30). ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 013283.
06.04.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про поділ земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 27/50, а ОСОБА_1 - 23/50 земельної ділянки (т. 2 а.с. 26-27).
20.10.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу його частки земельної ділянки.
Рішенням Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року по цивільній справі № 2а-2953/2009 з урахуванням додаткового рішення від 02.03.2010 року, визнано недійсним п. 1.11 Рішення Ялтинської міської ради № 64 від 07.10.2004 року, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на 23/50 частки земельної ділянки, отриманий ОСОБА_1, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на 27/50 частки земельної ділянки, отриманий ОСОБА_2, визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу 27/50 частки земельної ділянки, домоволодіння АДРЕСА_1 від 20.10.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 25-31).
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 20.10.2010 року рішення Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року та додаткове рішення від 02.03.2010 року залишені без змін (т. 1 а.с. 32-33). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року рішення Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року, додаткове рішення від 02.03.2010 року та ухвала Апеляційного суду АРК від 20.10.2010 року залишені без змін (т. 1 а.с. 34-35).
Згідно довідки Управління Держкомзему у м. Ялта від 25.08.2011 року інформацію про анулювання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 на підставі вказаних судових рішень внесено до Державного реєстру земель (т. 1 а.с. 36).
14.03.2012 року представник позивачки звернувся до Управління Держкомзему у м. Ялта з заявою про видачу дублікатів державних актів на право постійного користування ОСОБА_1 від 22.08.2000 року та ОСОБА_2 від 24.06.1999 року (т. 1 а.с. 46).
Згідно відповіді від 06.07.2012 року, Управління повторно повідомлювало заявника, що заява про видачу дубліката державного акта була зареєстрована у вхідній кореспонденції та 16.03.2012 року відправлена до ДП КРФ "Центр державного земельного кадастру" для розгляду, викреслювання державних актів та відкриття Поземельних книг (т. 1 а.с. 15). Згідно листа Управління від 15.06.2012 року у зв'язку з відсутністю правової та технічної можливості викреслювання та видачі державних актів на постійне користування фізичним особам, від ДП КРФ "Центр державного земельного кадастру" була отримана відмова в процедурі викреслювання (т. 1 а.с. 47).
Відповідно до пункту "г" ст. 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин віднесено, зокрема ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок.
Згідно з п. 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224, Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району у місті, села і селища.
На момент виникнення спірних відносин, питання, пов'язані з реєстрацією права власності на земельні ділянки, пов'язані з видачею державних актів, були врегульовані Порядком ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим Постановою КМ України від 09.09.2009 року № 1021, Інструкцією Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 325 про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою.
Процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь визначено Порядком ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим Постановою КМ України від 09.09.2009 року № 1021, який втратив чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року N 1051.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1021 облік поземельних книг ведеться відповідно до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. N 1893. Територіальний орган Держкомзему забезпечує зберігання поземельних книг з метою запобігання їх викраденню, втраті, знищенню або пошкодженню. Відповідальність за організацію зберігання поземельних книг несе керівник територіального органу Держкомзему згідно із законодавством. Поземельні книги зберігаються довічно.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок (п.13-1 Порядку №1021).
Згідно п. 27-28 Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, запис про державну реєстрацію документа, якій посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів та запис в Поземельній книзі скасовується посадовою особою на підставі рішення суду у встановленому законом порядку. Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.
Зазначеним Порядком не передбачено вимог до судового рішення, на підставі якого скасовується запис, а тому суд не може прийняти до уваги зауваження позивача щодо відсутності у рішенні Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року, яке залишено в силі судами першої та другої інстанцій, зобов'язання територіальному органу земельних ресурсів про скасування запису про державну реєстрацію документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.
Рішенням Ялтинського міського суду від 25.12.2009 року визнано недійсним пункт 1.11 Рішення Ялтинської міської ради № 64 від 07.10.2004 року, на підставі якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали державні акти серії КМ № 013282 від 18.03.2005 року та КМ № 013283 від 10.06.2005 року на право спільної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0804 га., що являється достатньою підставою у розумінні положень Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі для скасування органом Держкомзему запису у Поземельній книзі.
Тобто, на даний час рішення, яке було підставою для оформлення державного акту скасоване, державний акт на право власності, який був підставою для вчинення дій щодо його державної реєстрації, визнаний недійсним. За таких обставин, суд вважає, що оскільки державний акт на право власності, який був підставою для вчинення дій щодо його державної реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі визнаний в судовому порядку недійсним, цей запис також має бути скасований.
Таким чином, запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 не може бути поновлений, а тому в цій частині позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно п. 29 Порядку, посадова особа протягом трьох робочих днів письмово повідомляє власника (користувача) земельної ділянки про скасування (поновлення) запису.
Представником відповідача надано копію довідки про правовий статус земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. від 25.08.2011 року вих. № 3501-2/10-25-11 (т. 2 а.с. 138), яка була направлена на адресу ОСОБА_1 25.08.2011 року, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції Управління Держкомзему у м. Ялта (т. 2 а.с. 141-142).
Таким чином, бездіяльності відповідача щодо ненаправлення вихідного № 3501-2/10-25-11 від 25.08.2011 року на адресу ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено не було, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 дублікат державного акту на право постійного користування часткою земельної ділянки також не є обґрунтованими з таких підстав.
Згідно змісту Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 Кодексу).
Отже, названими нормативно-правовими актами держава врегулювала питання постійного землекористування шляхом передачі земельних ділянок у приватну власність громадян. Визнавши право приватної власності громадян на земельні ділянки, які були надані в постійне користування, встановивши порядок набуття цього права у зазначених нормативно-правових актах шляхом безоплатної передачі, держава має вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення безперешкодного набуття громадянами права приватної власності на земельні ділянки.
Таким чином, діючим земельним законодавством не передбачено можливості знаходження однієї земельної ділянки у однієї особи одночасно і у власності і у користуванні.
Згідно ст. 125 ЗК України в редакції на момент отримання позивачкою державного акту на право власності на земельну ділянку, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Статтею 125 ЗК України в редакції, згідно змін, які набрали чинності 02.05.2009 року, передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, право постійного користування позивачки земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 перестало існувати в момент державної реєстрації права власності на цю ж земельну ділянку, яке в подальшому було скасовано за рішенням суду, а тому можливість повторного виникнення права постійного користування виключено.
Крім того, порядок заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою встановлюється Інструкцією Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 325 про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до пп. 4.7-4.8 Інструкції, при втраті (пошкодженні) державного акта землевласнику (землекористувачу) видається новий державний акт.
Для отримання нового державного акта землевласнику (землекористувачу) необхідно письмово звернутися до відповідного територіального органу Держкомзему. У заяві (клопотанні) зазначається: де, коли і за яких обставин втрачено (пошкоджено) державний акт. До заяви (клопотання) додаються: копія акта приймання-передавання межових знаків на зберігання; копія акта перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; копія документа, на підставі якого набуто право на землю.
Отже, отримання землекористувачем або землевласником нового державного акту можливо лише у випадках втрати або пошкодження бланку попереднього державного акту. В даному ж випадку ОСОБА_1 державний акт на право постійного користування не втрачала та не пошкоджувала, а добровільно здала до Управління Держкомзему у м. Ялта для отримання акту про право власності на земельну ділянку у зв'язку з набранням чинності нового Земельного Кодексу.
Згідно пп. 4.14, 4.18 Інструкції, землевласники (землекористувачі), за власним бажанням, мають право замінити наявний державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування землею) на державний акт на право власності на земельну ділянку (на право постійного користування земельною ділянкою).
При видачі нового державного акта, державний акт старого зразка повертається до відповідного територіального органу Держкомзему на зберігання.
У випадку припинення права власності (права користування) земельною ділянкою, добровільної заміни державного акта або поділу чи об'єднання земельної ділянки землевласник (землекористувач) повертає свій примірник державного акта до територіального органу Держкомзему, де зберігається інший примірник державного акта, після чого на них робляться відмітки "скасовано". Такі акти залишаються на зберіганні у архіві територіального органу Держкомзему.
Представником відповідача було надано копію акту знищення бланків земельних ділянок від 26.04.2005 року, згідно якого бланки державних актів про право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 серії КМ № 003263 та ОСОБА_2. серії І-КМ 003263 були списані та знищені (а.с. 139).
Отже, правових підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо видачі позивачці дублікату державного акту на право постійного користування землею не вбачається.
Під час судового засідання, яке відбулось 05.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 10.04.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 , 267 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держкомзему в м.Ялта АРК про визнання протиправними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Ю.С. Кононова