ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3196/13 08.04.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромкомплект»
доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
простягнення 413 610,98 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Голубенко Ж.А.
від відповідача:Шпак Є.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромкомплект» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - «Підприємство») про стягнення 413 610,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ЦХП-14-02711-01 від 24.06.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 400 000,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 610,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.03.2013 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. розгляд справи відкладено до 08.04.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача, заявленим клопотанням та невиконанням відповідачем вимог ухвал суду.
08.04.2013 р. представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував частково з огляду на неналежне виконання позивачем зобов'язання з поставки товару на суму 339 856,47 грн., оскільки на цю суму під час поставки позивачем товару було виявлено недостачу. Крім того, на підтвердження сплати заборгованості на суму 60 143,55 грн. відповідачем надано платіжне доручення №13-3544 від 02.04.2013 р.
В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, проти задоволення позовних вимог заперечував частково з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 60 143,55 грн. просив припинити.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
24.06.2011 р. між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) було укладено договір поставки №ЦХП-14-02711-01 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити дизельне паливо підвищеної якості (ЄВРО) марки С вид ІІ (паливо дизельне автомобільне (ЕН-590) сорт С, вид ІІ), найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України, із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника і включає: вартість товару, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010 р.) і вказується у специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 6.2 Договору замовник, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору та підписанні акту прийому-передачі згідно з п. 3.6 здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 75 банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору. Термін оплати може збільшуватись за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 303 586 309,08 грн., що підтверджується актами прийому-передачі товару за період з 25.06.2011 р. по 15.10.2011 р.
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши на користь позивача 303 186 309,06 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 400 000,02 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач стверджує, що актами прийому-передачі товару за період з 25.06.2011 р. по 15.10.2011 р. підтверджується передача позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 303 586 309,08 грн.
В той же час, дослідивши матеріали справи в частині кількості продукції, яка фактично надійшла на адресу кінцевого вантажоодержувача, суд відзначає наступне.
Згідно з п. 4.3 Договору фактична кількість товару в залізничних цистернах, в яких він поставляється повинна відповідати кількості , яка вказана у залізничній накладній.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється замовником у порядку, передбаченому Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» №281/171/578/155 від 20.05.2008 р., зареєстрованої Міністерством Юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008 р. із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.
Згідно п. 4.5 Договору, у випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), замовник надає постачальнику претензію до якої повинні додаватись документи зазначені в інструкції згідно п. 4.4 договору.
Наказом Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30.04.2004 р. затверджено Порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач» і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», яким передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кількість та якість якої відповідає специфікації.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до ст. 29 Правил видачі вантажів, у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред'явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).
При непред'явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.
Матеріали справи містять належні докази (акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та комерційні акти встановленої форми за період з 25.06.2011 р. по 10.09.2011 р.) виявлення нестачі товару в кількості 30,834 тонн на загальну суму 339 856,47 грн., яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань.
Внаслідок виявлення вказаної суми нестачі товару, відповідачем у спірний період направлялись претензії разом з документами, зазначеними в інструкції згідно п. 4.4 Договору. Підприємством відповідей на вказані претензії не надано, нестачу поставленого товару не усунуто.
Відтак, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо приймання відвантаженого позивачем товару відповідають умовам укладеного між ними договору та вимогам чинного законодавства.
Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 16.05.2012 р. у справі №42/304, від 03.07.2012 р. у справі №42/387 та від 21.08.2012 р. у справі №35/322-69/181-2012.
Таким чином, загальна вартість переданого позивачем відповідачу на підставі спірного Договору товару становить 303 246 452,62 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 75 банківських днів після дати поставки партії продукції.
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши на рахунок позивача 303 186 309,06 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 60 143,55 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 60 143,55 грн.
08.04.2013 р. представником відповідача подано докази повного погашення заборгованості перед позивачем, а саме платіжне доручення №13-3544 від 02.04.2013 р. на суму 60 143,55 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №15022013-1 від 15.02.2013 р. позивачем було подано до суду 19.01.2013 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва.
Відповідач оплатив суму основної заборгованості у розмірі 60 143,55 грн. у період з 02.04.2013 р., тобто після подання позовної заяви.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 60 143,55 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 610,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 30.12.2011 р. по 15.02.2013 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснює перерахунок 3% річних з урахуванням встановленого судом розміру заборгованості та визначеного позивачем періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.
За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 2 046,53 грн. В іншій частині (11 564,43 грн.) 3% річних нараховані безпідставно.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства 3% річних у розмірі 2 046,53 грн.
В іншій частині (заборгованість у розмірі 339 856,47 грн. та 3% річних у розмірі 11 564,43 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.
Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 60 143,55 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромкомплект» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромкомплект» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 26; ідентифікаційний код 30839639) 3% річних у розмірі 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 1 243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 80 коп. Видати наказ.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 60 143,55 грн. припинити.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.04.2013 р.
Суддя В.П. Босий