ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2165/13 09.04.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг"
про стягнення 2 441 296,42 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Желіховський В.М.
від відповідача: Прокопенко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 296 070,62 грн., 3% річних в сумі 24 204,30 грн. та пеню в сумі 121 021,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт за договором підряду на проведення будівельно-монтажних робіт №П-02/2012 від 07.02.2012 р та договором підряду №П-03/2012 від 03.04.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
19.02.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що відповідач рахунків на оплату від позивача не отримував та позивачем не надано суду доказів того, що останній передав відповідачу вказані рахунки-фактури на оплату, а відповідач їх отримав. Відповідно, строк оплати за договором №П-02/2012 від 07.02.2012 р. не настав.
У судовому засіданні 19.02.2013 р. судом оголошувалась перерва до 12.03.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 12.03.2013 р. та 02.04.2013 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 02.04.2013 р. та 09.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що останнім 08.04.2013 р. було надіслано позовну заяву до Господарського суду Вінницької області про стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" за прострочення виконання робіт за договорами підряду №П-02/2012 від 07.02.2012 р. та №П-03/2012 від 03.04.2012 р.
Розглянувши подане клопотання, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Таким чином, оскільки заявником не надано жодних належних доказів розгляду справи іншим судом пов'язаної з даною справою, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданого клопотання, а тому відмовляє у його задоволенні.
Також у процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про розстрочення виконання рішення суду, в якому просить розстрочити судове рішення на 12 місяців зі сплатою боргу рівними частинами у розмірі 191 339,22 грн.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача визнав основну суму боргу перед позивачем, щодо нарахування 3% річних та пені заперечив.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 09.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
07.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" був укладений договір підряду №П-02/2012, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за завданням відповідача виконати комплекс робіт із будівництва бездротової мережі передачі даних на ділянці ст. Шатрище включно - ст. Полтава включно, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1.5. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити належним чином виконані позивачем роботи по будівництву БС згідно умов даного договору.
Згідно п. 3.1. договору загальна вартість робіт за цим договором становить 3 907 398,00 грн.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що завершення робіт оформлюється підписанням відповідних документів: - типова форма №КБ-3; - типова форма №КБ-2в; - робочий акт технічного приймання.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості робіт по будівництву БС з вини відповідача, позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.
Згідно додатку №2 до договору, оплата по етапам №1,2,3 сплачується по факту виконання робіт після встановлення залізобетонних опор, монтажу металоконструкцій протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату, підтвердженого робочим актом технічного приймання та формою №КБ-2в, підписаного сторонами та протоколом щодо усунення недоліків.
25.04.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №П-02/2-12 від 07.02.2012 р., якою сторони погодили викласти окремі пункти договору в новій редакції.
Пунктом 1.1. додаткової угоди сторони виклали п.1.1. договору наступним чином: позивач зобов'язується на умовах, що викладені в договорі згідно із завданням відповідача виконати комплекс робіт із будівництва бездротової мережі передачі даних на ділянці ст. Шатрище включно - ст. Полтава включно та виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з встановлення сонячних батарей на базових станціях бездротової мережі передачі даних та комплекс будівельно-монтажних робіт з встановлення антено-фідерного обладнання на базових станціях бездротової мережі передачі даних на ділянці ст. Шатрище включно - ст. Полтава включно.
Пунктом 1.4. додаткової угоди сторони виклали п.3.1. договору наступним чином: загальна вартість робіт за цим договором становить 5 087 951,00 грн.
Додатком №2/1 до додаткової угоди №1 до договору підряду №П-02/2-12 від 07.02.2012 р. встановлено схему оплати за етапами №1.1, №1.2, та №1.3:
- аванс у розмірі 50% від вартості робіт сплачується після підписання даної додаткової угоди протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату;
- решта 50% від вартості робіт сплачується після закінчення робіт із встановлення обладнання протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату, підтвердженого робочим актом виконання монтажних робіт та формою №Кб-2в, підписаного сторонами та протоколом щодо усунення недоліків.
03.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" був укладений договір підряду №П-03/2012, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за завданням відповідача виконати комплекс робіт із будівництва бездротової мережі передачі даних на ділянці ст. Лозова Харківської області включно - ст. Донецької області включно, в відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1.6. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити належним чином виконані відповідачем роботи по будівництву БС згідно умов даного договору та схеми оплати, передбаченої у додатку №2 до цього договору.
Згідно п. 3.1. договору загальна вартість робіт за цим договором становить 3 541 329,22 грн.
Пунктом 4.5. договору встановлено, що завершення робіт оформлюється підписанням відповідних документів: - типова форма №КБ-3; - типова форма №КБ-2в; - робочий акт технічного приймання.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості робіт по будівництву БС з вини відповідача, позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.
Додатком №2 до договору підряду №П-03/2-12 від 03.04.2012 р. встановлено схему оплати робіт.
Застосовується до етапів №1, №2
- аванс у розмірі 30% від вартості етапів №1 та №2 з ПДВ сплачується після підписання договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку - фактури на оплату;
- 50% від вартості етапів № 1 та № 2 з ПДВ сплачується після закінчення робіт з встановлення залізобетонних опор, монтажу металоконструкцій протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку - фактури на оплату, підтвердженого Робочим актом технічного приймання та формою № КБ-2в, підписаного сторонами та протоколом щодо усунення недоліків;
- 20% від вартості етапу № 1 та № 2 з ПДВ сплачується після усунення недоліків та підготовки БС під інсталяцію технологічного обладнання, протягом 3 (трьох) банківських днів із дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату, підтвердженого формою №К-2в, підписаної Сторонами.
Застосовується до етапу №3
- 30 % від вартості етапу № 3 з ПДВ сплачується після підписання договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату;
- 50 % від вартості етапу № 3 з ПДВ сплачується після затвердження проектної документації на БС та передачі відповідачу декларації на початок виконання БМР;
- 20 % від вартості етапу № 3 з ПДВ сплачується після підписання уповноваженими представниками сторін Робочого акту виконання проектних робіт та передачі в повному обсязі всіх необхідних документів (а саме повного комплекту проектної документації, затвердженого згідно чинного законодавства України, санітарного паспорта та декларацій і готовність об'єкта до експлуатації) протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату. Підтвердженого Робочим актом виконання проектних робіт, підписаного сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договорів були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 2 296 070,62 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
Крім того, позивачем виставлено рахунки-фактури на оплату відповідачеві. За договором підряду №П-02/2-12 від 07.02.2012 р. рахунок-фактура №СФ-0000089 від 31.08.2012 р., №СФ-0000081 від 04.10.2012 р. на загальну суму 630 498,98 грн. та за договором підряду №П-03/2-12 від 03.04.2012 р. рахунок-фактура №СФ-0000077 від 03.08.2012 р. №СФ-00084/2 від 03.12.2012 р. на загальну суму 1 665 571,64 (копії в матеріалах справи). Загалом позивачем виставлено рахунків на суму 2 296 070,62 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи не розрахувався.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2 296 070,62 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 121 021,50 грн. пені та 24 204,30 грн. 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів підряду №П-02/2-12 від 07.02.2012 р. та №П-03/2-12 від 03.04.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договорами підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних підрядних робіт (копії в матеріалах справи).
Відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого заборгував позивачеві 2 296 070,62 грн.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо твердження відповідача про те, що відповідач рахунків на оплату від позивача не отримував та позивачем не надано суду доказів того, що він передав відповідачу вказані рахунки-фактури на оплату, а відповідач їх отримав, суд відзначає наступне.
Умовами договорів передбачено, що остаточна оплата виконаних робіт проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату, підтвердженого робочим актом виконання монтажних робіт та формою №Кб-2в, підписаного сторонами та протоколом щодо усунення недоліків.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами підписано всі необхідні документи (формою №Кб-2в та КБ-3) та не складався протокол щодо усунення недоліків.
Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, оскільки позивачем виконано роботи належним чином та прийнято відповідачем без зауважень, обов'язок оплатити виконані роботи виник у відповідача у момент прийняття робіт та підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, при цьому твердження відповідача про ненадання суду доказів вручення позивачем рахунків-фактури на оплату відповідачеві не може бути підставою для відмови у оплаті виконаних робіт.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги оплати робіт після їх виконання та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до відповідача, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та визнав перед позивачем основну суму заборгованості (заява у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договорів підряду №П-02/2-12 від 07.02.2012 р. та №П-03/2-12 від 03.04.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 2 296 070,62 грн. заборгованості.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 121 021,50 грн. пені та 24 204,30 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати виконаних робіт пов'язаний з моментом прийняття робіт, а кінцевий строк оплати таких робіт визначається часом звернення позивача до суду з позовом, враховуючи наявність такого права з огляду на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, відповідачем не прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем на момент звернення останнього до суду, а тому його вимоги в частині стягнення 121 021,50 грн. пені та 24 204,30 грн. 3% річних з відповідача визнаються судом необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду суд відмовляє, виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, документального підтвердження відсутності грошових коштів на його рахунках, а також зважаючи на те, що відповідачем не наведено суду обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 4/47, код ЄДРПОУ 34615340), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" (23225, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Некрасове, вул. Шевченко, буд. 14, код ЄДРПОУ 33074928) 2 296 070 (два мільйони двісті дев'яносто шість тисяч сімдесят) грн. 62 коп. - заборгованості та 45 921 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 48 коп. - судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпромлізинг" про розстрочку виконання рішення - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 12.04.2013 р.
Суддя Бондарчук В.В.