ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 квітня 2013 року № 813/1124/13-а
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Сасевича О.М.
за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,
за участю сторін:
представника позивача Романіва А.В.,
представника відповідача Томашівського О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне акціонерне товариство «Картонно-паперова компанія» (надалі-ПрАТ «Картонно-паперова компанія», Товариство) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі по тексту-ДПІ у Личаківському районі м.Львова ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003912320 від 16.11.2012 року, №0004502320 від 27.12.2012 року.
Згідно ухвали судді від 13.02.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до рішення чергових Загальних зборів акціонерів ВАТ «Львівкартонопласт» (протокол №12 від 28.04.2011 року), ВАТ «Львівкартонопласт» перейменовано у ПрАТ «Картонно-паперова компанія». Враховуючи зміну найменування, статут ПрАТ «Картонно-паперова компанія» змінений, шляхом викладення його у новій редакції (зареєстровано 24.06.2011 року за №1 415 120 0000 01539).
ПрАТ «Картонно-паперова компанія» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1 415 120 0000 01539 та взято на податковий облік з 01.07.2011 року в ДПІ у Личаківському районі м.Львова.
У періоді, за який здійснювалася перевірка, позивач був платником: податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, плати за спеціальне використання водних ресурсів, екологічного збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, орендної плати за земельні ділянки.
Згідно Довідки Головного управління статистики у Львівській області АА №501317 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД Товариства є: 21.12.0-виробництво паперу та картону; 21.22.0-виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; 51.90.0-інші види оптової торгівлі; 52.12.0-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 51.57.0-оптова торгівля відходами та брухтом.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.10.2012 року №769 та наказу ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС від 24.10.2012 року №551, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків відділу перевірок платників податків ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС, інспектором податкової служби І-го рангу Рітіковою І.М. у відповідності до припису п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 24.10.2012 р. по 30.10.2012 р., проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Картонно-паперова компанія» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Вторма Вест» за лютий 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 06.11.2012 року №328/22-10/00278793.
Як вбачається з висновку акта перевірки від 06.11.2012 року №328/22-10/00278793, перевіркою було встановлено порушення ПрАТ «Картонно-паперова компанія» вимог:
-п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток Товариства за І квартал 2011 року у сумі 64 724,00 грн.;
-п.193.1 ст.193, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.8 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, у зв'язку із чим занижено ПДВ до сплати в бюджет на суму 51 779,22 грн. у лютому 2011 року.
На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС 16.11.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003902320, яким позивача зобов'язано сплатити суму податку на прибуток у розмірі64 724,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 32 362,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0003912320, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 780,22 грн., в тому числі за основним платежем - 51 779,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, ПрАТ «Картонно-паперова компанія», не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернулось із первинною скаргою до ДПС у Львівській області про їх скасування.
У процесі адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, ДПС у Львівській області своїм рішенням від 21.12.2012 року №27318/10/10-2005/2078 про результати розгляду первинної скарги, залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0003912320 від 16.11.2012 року і скасувала податкове повідомлення-рішення №0003902320 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 32 361,00 грн., а в іншій його частині залишила без змін.
Окрім цього, встановлено, що відповідачем було також видано нове податкове повідомлення-рішення №0004502320 від 27.12.2012 року, у зв'язку і чим Товариству збільшено грошове зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 64 725,00 грн., у тому числі: основний платіж 64 724,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.
Відтак, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
Як вбачається з акту перевірки Товариства за лютий 2011 року, на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2010 року №18/11/10, укладеного між позивачем та ТзОВ «Вторма Вест» здійснювались господарські операції з поставки макулатури.
При здійсненні перевірки використано акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.02.2012 року №717/23-409/37277905 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вторма Вест» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Егеста» за грудень 2010 року та з ПП «Поляріс Лайт» за лютий, березень 2011 року, у якому зроблено висновок про відсутність у Підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання і відвантаження товарно-матеріальних цінностей у силу відсутності відповідного персоналу , транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить, на думку ДПС, про відсутність у ПП «Поляріс Лайт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, а також відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. На підставі встановленого, податковий орган вважає нікчемними господарські операції між ТзОВ «Вторма Вест» та ПП «Поляріс Лайт» щодо купівлі-продажу макулатури.
Таким чином, у даному випадку, згідно акта перевірки ПрАТ «Картонно-паперова компанія», до перевірки останнім не представлено жодних документів (у т.ч. товарно-транспортних накладних), що стосуються факту транспортування макулатури.
На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що ПрАТ «Картонно-паперова компанія» в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України зайво включено суму витрат з придбання макулатури від ТзОВ «Вторма Вест» на загальну суму 258 896,10 грн., у тому числі за лютий 2011 року (1-й квартал) в сумі 258 896,10 грн., що призвело до заниження податку на прибуток Товариства за І квартал 2011 року у сумі 64 724,00 грн.
Проте, з такими висновками ДПІ суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно наявної у матеріалах справи копії постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року (у справі №2а-11262/11/1270), що вступила в законну силу на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року, визнано дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс Лайт», за результатами якої складено акт №1801/231-37156789 від 11.01.2011 року, протиправними. А тому, на переконання суду, у відповідача відсутні підстави опиратись на висновки зазначеного акта під час проведення перевірки.
Як вбачається з Договору купівлі-продажу макулатури №18/11/10 від 18.11.20101 року, ТзОВ «Вторма Вест» (Продавець) та ВАТ «Львівкартонопласт», переіменоване в ПрАТ «Картонно-паперова компанія» (Покупець) уклали договір, згідно умов якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцю макулатуру, а останній зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити відповідний товар на умовах, передбачених цим Договором. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання накладної покупцем. Приймання товару Покупцем здійснюється лише на складі Покупця.
В результаті господарської діяльності ВАТ «Львівкартонопласт» (переіменоване в ПрАТ «Картонно-паперова компанія») у лютому 2011 року на підставі Договору із ТзОВ «Вторма Вест» було придбано та отримано макулатуру МС-5Б, що підтверджується виписаними видатковими накладними, а саме: №01/02 від 01.02.2011 року на суму 54 101,88 грн. (у т.ч. ПДВ 9 016,98 грн.); №02/02 від 02.02.2011 року на суму 43 112,16 грн. (у т.ч. ПДВ 7 185,36 грн.); №03/02 від 03.02.2011 року на суму 33 374,88 грн. (у т.ч. ПДВ 5 562,48 грн.); №04/02 від 04.02.2011 року на суму 37 455,84 грн. (у т.ч. ПДВ 6 242,64 грн.); №07/02 від 07.02.2011 року на суму 46 229,28 грн. (у т.ч. ПДВ 7 704,88 грн.); №08/02 від 08.02.2011 року на суму 34 489,92 грн. (у т.ч. ПДВ 5 748,32 грн.); №09/02 від 09.02.2011 року на суму 21 312,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 552,00 грн.); №10/02 від 10.02.2011 року на суму 40 599,36 грн. (у т.ч. ПДВ 6 766,56 грн.) та податковими накладними: №1 від 01.02.2011 року на суму 54 101,88 грн. (у т.ч. ПДВ 9 016,98 грн.); №2 від 02.02.2011 року на суму 43 112,16 грн. (у т.ч. ПДВ 7 185,36 грн.); №3 від 03.02.2011 року на суму 33 374,88 грн. (у т.ч. ПДВ 5 562,48 грн.); №4 від 04.02.2011 року на суму 37 455,84 грн. (у т.ч. ПДВ 6 242,64 грн.); №5 від 07.02.2011 року на суму 46 229,28 грн. (у т.ч. ПДВ 7 704,88 грн.); №6 від 08.02.2011 року на суму 34 489,92 грн. (у т.ч. ПДВ 5 748,32 грн.); №7 від 09.02.2011 року на суму 21 312,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 552,00 грн.); №8 від 10.02.2011 року на суму 40 599,36 грн. (у т.ч. ПДВ 6 766,56 грн.).
Судом встановлено, що позивачем зараховано суми, зазначені у виданих ТзОВ «Вторма Вест» податкових накладних до податкового кредиту лютого 2011 року.
Окрім цього, за отриманий товар ВАТ «Львівкартонопласт» (переіменоване в ПрАТ «Картонно-паперова компанія») було перераховано грошові кошти на рахунок ТзОВ «Вторма Вест», що підтверджується платіжними дорученнями: №517 від 07.02.2011 року на суму 60 000,00 грн.; №563 від 08.02.2011 року на суму 50 000,00 грн., №586 від 09.02.2011 року на суму 60 000,00 грн., №624 від 10.02.2011 року на суму 50 000,00 грн., №654 від 11.02.2011 року на суму 50 000,00 грн., №963 від 10.03.2011 року на суму 20 000,00 грн., №1024 від 11.03.2011 року на суму 30 000,00 грн., №1140 від 18.03.2011 року на суму 30 000,00 грн., 1159 від 21.03.2011 року на суму 30 000,00 грн., №1176 від 22.03.2011 року на суму 25 000,00 грн., №1197 від 23.03.2011 року на суму 25 000,00 грн., 2653 від 06.05.2011 року в сумі 5 289,90 грн.; №2683 від 13.05.2011 року в сумі 28 044,21 грн.; №2684 від 13.05.2011 року в сумі 28 044,21 грн.; №2713 від 25.05.2011 року в сумі 9 475,80 грн.; №2714 від 25.05.2011 року в сумі 74 739,90 грн.
На Підприємстві товар (макулатура) приймався комірником ОСОБА_4, про що свідчать акти приймання товару (а.с. 64-71).
Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 06.11.2012 року, в якому не зафіксовано, що до податкових накладних робились зауваження на наявність недоліків та зауважень до порядку їх заповнення, і такі були включені до складу податкового кредиту лютого 2011 року.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Закріплені у п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 згаданого вище Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як передбачено п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення Договору купіві-продажу макулатури №18/11/10 від 18.11.2010 року між позивачем та ТзОВ «Вторма Вест», а також під час здійснення господарських операцій по придбанню макулатури в лютому 2011 року, ТзОВ «Вторма Вест» було зареєстровано у ЄДР, перебувало на обліку в податковому органі і його Свідоцтво платника ПДВ не було анульовано.
Окрім цього, судом досліджено, що придбаний у ТзОВ «Вторма Вест» товар, був використаний позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення готової продукції, підтвердженням чому є звіт по витраті матеріальних цінностей за лютий 2011 року.
Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України.
Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей від контрагента.
Судом, при цьому враховано, що відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Однак, згідно з вказаним вище нормативно-правовим актом використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи -перевізника.
Таким чином, суд вважає, що норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Оскільки в належний спосіб виконані зобов'язання щодо передачі та приймання товару, однак при цьому не оформлені товарно-транспортні накладні, але оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні, що не заперечувалось і представником відповідача, відтак, підтверджується факт здійснення операції.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність усіх обставин проведення господарських операцій між ПрАТ «Картонно-паперова компанія» і ТзОВ «Вторма Вест» та, зокрема, документального їх підтвердження, суд вважає, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єктом владних повноважень не надано до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього, належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби від 16.11.2012 року №0003912320.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби від 27.12.2012 року №0004502320.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» сплачений судовий збір у розмірі 1 165 (тисяча сто шістдесят п'ять) грн. 05 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 квітня 2013 року.