вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
02 квітня 2013 р. Справа №801/2399/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Давіденко М.М., представника відповідача - Калінчук К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайн»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби 27.02.2013 року:
- № 0003452204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4304 гривні;
- № 0003462204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3287 гривні;
- №0003472204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 8730 гривень;
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Мікролайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011рік, якою встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 8730 грн., та завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року в сумі 7591 гривень за рахунок взаємовідносин з цим контрагентом.
Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, з яких вбачається, що при проведенні перевірки позивача була отримана інформація про неможливість проведення зустрічної перевірки його контрагента ТОВ «ПСВ Тернар Логік», за зазначеним контрагентом не значиться виробничих потужностей, наявність основних фондів дорівнює - 0, майна в нього не має, а отже відсутня реальна можливість придбання у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» товарів. З цієї інформації було зроблено висновок, що контрагент позивача був зареєстрований з подальшою передачею в управління підставним особам, який не мав наміру проводити фінансово - господарську діяльність, приховував своє місцезнаходження та не сплачував податки.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» зареєстровано у якості юридичної особи 01.02.2005 року, відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ №449366, перебуває на обліку платників податків в ДПІ м. Сімферополі АР Крим ДПС та є платником податку на додану вартість з 18.02.2005 року (а.с. 10-13).
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: оптова торгівля комп'ютерами, периферійними устаткуваннями і програмним забезпеченням; оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання зву й зображення; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуваннями; роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет. (а.с. 12).
ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Мікролайн» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 754/22-3/33326005 від 13.02.2013 року (а.с. 85-97).
В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що в грудні 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» мало взаємовідносини з ТОВ «ПСВ Тернар Логік».
За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 37956 гривень.
Також, по взаємовідносинах з цим контрагентом позивачем в грудні 2011 року було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 7591 гривень.
Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було отримано матеріали перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме акт №3684/22-9/37403219 від12.09.2012 року, з якого вбачається, що проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «ПСВ Тернар Логік» є неможливим, а також зазначено, що платник не знаходиться за податковою адресою, діяльність зазначеного постачальника має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (а.с. 168-172).
Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ «ПСВ Тернар Логік» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Мікролайн» :
- п. 198.1, п. 198.2, п.198.6, ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188, п 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року у сумі 7591 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення на 4304 гривні, та зменшено від'ємне значення на 3287 гривень.
- п.п. 14.1.191, п. 17.1 ст. 14, п.п. 138.1.1, п 138.1, п. 138.8 ст 138, п.. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року у сумі - 8730 гривень.
На підставі цих висновків акту, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС 27 лютого 2013 року були винесені податкові повідомлення - рішення:
- № 0003452204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4304 гривні (а.с.42);
- № 0003462204 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3287 гривні (а.с.43);
- №0003472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 8730 гривень (а.с.44).
Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 04.01.2011 року між ТОВ «ПСВ Тернар Логік» та директором ТОВ «Мікролайн» Прудіус С.В. було укладено договір купівлі-продажу №1/17. За зазначеним договором ТОВ «ПСВ Тернар Логік» (постачальник) зобов'язується поставити (передавати у власність) на умовах, вказаних в цьому договорі другій стороні - покупцеві ТОВ «Мікролайн» товар (товари), а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити за грошову суму, визначену у прайс-листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах та/або у податково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Предметом поставки є комп'ютерна техніка, оргтехніка, комплектуючи, та витратні матеріали до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари з найменування, кількістю, зазначеними у прайс-листках (прейскурантах), та/або специфікаціях, та/або видатково-прибуткових накладних Постачальника. Сума договору складає 1000000 гривень у т.ч. ПДВ 20% 166666,67 гривень. Договір діє до 31.12.2011 року (а.с. 35-36).
На виконання вищезазначеного договору, ТОВ «ПСВ Тернар Логік» було поставлено ТОВ «Мікролайн» комп'ютерну техніку та комплектуючи, на загальну суму 45547,14 гривень, у т.ч. ПДВ 7591,19 гривень що підтверджується видатковою накладною:
- №TLN-111201/03 від 01.12.2011 року на суму 45547,14 гривень, у т.ч. ПДВ 7591,19 грн. (а.с.40).
Товар був доставлений позивачу з м. Києва за допомогою ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується товарно - транспортною накладною № 56998002445080 від 01 грудня 2011 року (а.с. 161).
За фактом отримання товарів, ТОВ «ПСВ Тернар Логік» 01.12.2011 року була виписана податкова накладна № 3 на загальну суму 45547,14 гривень, у т.ч. ПДВ 7591,19 гривень та виставлено позивачу рахунок фактуру № TL-111201/03 на оплату (а.с.38-39, 41).
Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента в повному обсязі 12.12.2011 року, що підтверджується банківською випискою (а.с.37).
У бухгалтерському обліку товар був оприходован на рахунок 281 (прибуття Дт 281, вибуття Кт 281). Постачальник товару у бухгалтерському обліку відображений по журналу - ордеру рахунка 631 за грудень 2011 року та розрахунки до нього (а.с. 108-115).
17.01.2012 року ТОВ «Мікролайн» було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ за грудень 2011 року з Додатком № 5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок його взаємовідносин з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» в сумі 7591,19 гривень, а також Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року (а.с. 67-84).
08.02.2012 року позивачем було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року із додатками (а.с. 47-63).
Судом також встановлено, що отриманий ТОВ «Мікролайн» від його контрагента в грудні 2011 року товар був повністю проданий третім особам, з отриманням прибутку від цих господарських операцій, що підтверджується накладними, банківськими виписками на підтвердження оплати товару (а.с. 117-153).
ТОВ «ПСВ Тернар Логік» на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та у якості платника ПДВ, має відкриті розрахункові рахунки в національній валюті (а.с.155-157).
Як вбачається з копії податкової декларації з ПДВ ТОВ «ПСВ Тернар Логік» за грудень 2011 року, на якій мається відмітка про її отримання ДПІ у Печерському районі м. Києва 27.01.2012 року, контрагент позивача також задекларував свої податкові зобов'язання, сформовані за рахунок його взаємовідносин з ТОВ «Мікролайн» (а.с. 158-160).
Як вбачається з даних офіційного сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ПСВ Тернар Логік» було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 31.10.2012 року (а.с. 174).
Відповідач вважає цю господарську операцію між позивачем та його контрагентом нікчемною, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.
Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/
У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення
В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «ПСВ Тернар Логік», оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку, їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.
Відносно формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.
Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України.
В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Мікролайн», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ «ПСВ Тернар Логік» товарів в господарській діяльності, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.
Будь-яких невідповідностей виписаної контрагентом позивача накладної встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.
Позивач має виробничі потужності для здійснення своєї господарської діяльності, про що свідчать договори оренди приміщень, додаткові узгодження к зазначеним договорам, договір оренди нежилого приміщення ( а.с.26-34).
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстроване платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформленої податкової накладної, податок сплачений в ціні товару.
Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 37956 гривень та неправомірного віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 7591,19 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 13.02.2013 року №754/22-3/33326005 податкові повідомлення - рішення № 0003452204 про зменшення від'ємного значення на 4304 гривні, № 0003462204 про зменшення від'ємного значення на 3287 гривні, №0003472204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 8730 гривень є протиправними та мають бути скасовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у вигляді судового збору в сумі 163,21 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 02.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено 08.04.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 27.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби :
- № 0003452204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4304 гривні ;
- № 0003462204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3287 гривні;
- №0003472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 8730 гривень .
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайн» судовий збір у розмірі 163 (сто шістдесят три) гривні 21 копійку з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Ю.С. Кононова