вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
10 квітня 2013 р. (о 11:56) Справа №2а-12997/11/0170/15
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельовій А.Є.,
представника позивача - Григор'євої Т.В.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс"
про стягнення 69314,64 грн.,
Обставини справи: Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» (далі - відповідач) заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (пеня) в розмірі 69314,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно акту перевірки №464/23-1/19446678 від 26.12.2010 встановлено несвоєчасне погашення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим, за результатом перевірки, нарахована пеня, яка на час звернення позивача до суду не погашена, що і стало підставою для звернення податкового органу до суду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 21.10.2011 відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі призначена судово-бухгалтерська експертиза, у зв'язку з чим, зупинено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.03.2012 провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням повідомлення про неможливість проведення експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 здійснена заміна позивача правонаступником Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 17.04.2012 за клопотанням представника відповідача у справі призначена судово-бухгалтерська експертиза, у зв'язку з чим, зупинено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 20.03.2013 провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням висновку експертизи.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, експерта суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс» є юридичною особою, зареєстрованою 29.01.1993 р. виконавчим комітетом Джанкойської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №448860 та довідкою АБ №049468 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 19446678).
Судом встановлено, що ТОВ «Адоніс» використовує працю найманих працівників та є орендарем земельної частки (паю), а відтак є податковим агентом щодо нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс» взято на облік платника податків у Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції в АР Крим.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Адоніс» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Адоніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р.
За наслідками перевірки складений акт № 464/23-1/19446678 від 26.02.2010 року, за висновками якого встановлено несвоєчасне і не в повному обсязі перерахування податку до бюджету за період з 31.10.2006 р. по 30.09.2009 року утриманого з фактичних виданих доходів фізичним особам. У зв'язку з чим, встановлено порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", донараховано 69314,64 грн. пені.
У зв'язку з відмовою від підпису акту перевірки вказаний акт був спрямований на адресу відповідача та отриманий останнім, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом була виставлена перша податкова вимога 1/94 від 19.05.2010 року на суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у розмірі 69314,64 грн. та друга податкова вимога 2/117 від 29.06.2010 року на суму 69314,64 грн., які були отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінці вимоги.
07.07.2010 року податковим органом було прийнято рішення №27/24-0 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, суд виходить з наступного.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1999 №1251-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон №899 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно п. 3.5. ст. 3 Закону №899 при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Підпунктом 3.1.3.пункту 3.1 статті 3 Закону №899 встановлено, що об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Згідно п. 9.1.1 п. 9.1. ст. 9 Закону № 899 податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.
Підпунктом 9.1.5. п. 9.1. ст. 9 Закону № 899 передбачено, що доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.
Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №899 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Податковий агент, згідно визначення, наведеного у пункті 1.15 статті 1 цього ж Закону, це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (підпункт «а»і підпункт «б» п. 19.2 ст. 19 Закону №899).
Форма такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 разом із Порядком заповнення та подання податковими агентами такого податкового розрахунку.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 (надалі Закон №2181 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Таким чином, самостійне узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, несплаченого протягом граничних строків, податковим боргом та погашення податкового боргу здійснюється відповідно до вимог Закону №2181.
У пункті 1.11 статті 1 Закону №2181 визначено, що під терміном «податкова декларація», «розрахунок» розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Аналіз положень пунктів 2.1 та 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, свідчать, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), подається податковими агентами до податкового органу в строки, передбачені у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для подачі податкової декларації за календарний квартал, і цей розрахунок містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.
Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за своє суттю є податковою декларацією у розумінні Закону №2181.
Зазначена позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2012 р. у справі К/9991/84467/11.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Відповідно до абз. 2 пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181).
Отже, зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визначені платником податків у розрахунку 1ДФ, є податковими зобов'язаннями у розумінні норм Закону №2181.
Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону №2181 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону №2181 передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно пп. 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 Закону №2181 нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.
Відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3. ст. 16 Закону №2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону №2181 встановлено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Згідно пп. 16.4.1. п. 16.4. ст. 16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Таким чином, виходячи з системного тлумачення наведених норм податкового законодавства, можливо зробить висновок, що пеня за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, є податковим боргом платника податку, особливість якого є те, що пеня нараховується у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов'язання за основним платежем.
У зв'язку з чим, на думку суду, на стягнення вказаної заборгованості поширюються норми ст. ст. 15, 18 Закону №2181.
Відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно пп. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону №2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Отже, згідно вказаним нормам Закону №2181, у разі закінчення граничного строку стягнення податкового боргу за основним платежем (податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб), відсутні підстави для стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несплатою такого податкового зобов'язання.
У цьому випадку відповідно до пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 податковий борг підлягає списанню як безнадійний податковий борг. Під терміном "безнадійний" відповідно до підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону розуміється податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст. 15, 18 Закону №2181 задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за несвоєчасно сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного платником податків у розрахунку 1-ДФ, в межах 1095 днів.
З тих же міркувань суд не приймає до уваги твердження експерта, які викладенні в описовій частині судово-економічної експертизи №92/12 за адміністративною справою №2а-12997/11/0170/15, відповідно до яких, сума пені, яка складає предмет позову, розрахована з урахуванням вимог Закону №2181.
Судом встановлено, що згідно позовній заяві контролюючим органом нарахована пеня у сумі 69314,64 грн., в тому числі, пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (заробітна плата) за 4 квартал 2006 р., 2007 р., 2008 р., 1,2,3 квартал 2009 р., загалом у сумі 2936,95 грн., та пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (доходу від надання в оренду земельної частки (паю)) за 3 квартал 2006 р., 3 квартал 2007, 3 квартал 2008 р., загалом у сумі 66377,69 грн.
Водночас, виходячи з вимог наведених норм податкового законодавства, та розрахунків експертного дослідження(а.с.180-183), пеня підлягає стягненню з урахування строків давності, встановлених ст. 15 Закону №2181 у розмірі 11403,87 грн., а саме:
- пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (заробітна плата) за 3,4 квартал 2008 р., 1,2,3 квартал 2009 р. (нарахована на суму податкового боргу за 3,4 квартал 2008 р. та 1,2,3 квартал 2009 р.) у сумі 2201,92 грн.(25,70+97,92+44,93+7,64+65,19+93,90+3,67+23,54+113,03+21,02+21,72+162,96+43,50+125,12+43,55+17,59+3,22+16,78+54,37+141,45+4,48+92,60+39,57+38,15+5,45+5,35+152,32+103,42+14,84+49,01+125,33+13,53+20,01+100,36+31,41+65,26+9,87+64,88+97,43+41,85).
- пеня, яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (доходу від надання в оренду земельної частки (паю)) за 3 квартал 2008 р. у сумі 9172,60 грн.((88458,51*59*0,039452%) + (88458,51*31*0,039452%) + (88458,51*30*0,039452%) + (88458,51*61*0,039452%) + (88458,51*13*0,036164%) + (88458,51*49*0,036164%) + (88458,51*30*0,032877%)).
А відтак, відносно заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у розмірі 57910,77 грн.(69314,64 - 11403,87), на час звернення з адміністративним позовом (20.10.2011р.), минув строк давності щодо нарахування цієї пені, тому відсутні підстави для стягнення вказаної заборгованості.
Суд вважає помилковою позицію податкового органу, що вказана пеня може бути нарахована виключно на підставі акту документальної перевірки, адже податковий орган не веде облік оплат податковим агентом податку з доходів фізичних осіб, оскільки, виходячи з правової природи виникнення податкового боргу з пені, останній виникає у разі несвоєчасної сплати податкових зобов'язань за відповідним видом податку, та у разі закінчення граничного строку нарахування та стягнення податкового боргу, у даному випадку з податку з доходів фізичних осіб, визначеного ст. 15 Закону №2181, відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, нарахованої на цій податковий борг.
Отже вказана позиція податкового органу не ґрунтується на нормах діючого законодавства, яким були врегульовані спірні правовідносини.
З тих же міркувань суд не приймає доводи відповідача, що податковим органом не ведеться окремо облік нарахованих зобов'язань за формою 1-ДФ, оскільки до функцій та повноважень податкового органу віднесено, зокрема, здійснення контролю щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків, в тому числі податку з доходів фізичних осіб.
Суд вказує, що згідно висновку №92/12 судово-економічної експертизи за адміністративною справою №2а-12997/11/0170/15 експертом встановлено, що при розрахунку податку з доходів фізичних осіб, який необхідно було перерахувати до бюджету при виплаті за оренду земельних паїв враховані усі виплати по рахунку 685 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами», зокрема, соціальні виплати на народження та поховання, виплати по авансовим звітам, аліменти.
Водночас, вказані обставини не мають правового значення, оскільки сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб (на суму орендної плати за оренду паїв) за період 3 квартал 2008 р. визначена виходячи з нарахованої суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 88458,51 грн., адже сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 142519,06 грн. (230977,57 - 88458,51) знаходиться за межами 1095 днів, отже нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату цих зобов'язань суперечить вимогам ст. 15 Закону №2181.
Судом встановлено, що сума податкового боргу у розмірі 11403,87 грн. станом на день розгляду справи не погашена, що підтверджується довідкою від 09.04.2013.
Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. ст. 6 Закону №2181 було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
У зв'язку з чим податковою інспекцією на адресу відповідача спрямовані податкові вимоги: перша податкова вимога №1/94 від 19.05.2010, яка отримана відповідачем 21.05.2010, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці першої податкової вимоги, та друга податкова вимога №2/117 від 29.06.10р., яка отримана відповідачем 05.07.2010, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці другої податкової вимоги.
Згідно зі ст. 9 Закону №2181 Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим було прийняте рішення №27/24-0 від 07.07.2010 про стягнення коштів та продажу активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не було надані докази сплати пені у загальній сумі 11403,87 грн. У зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.
А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 10.04.2013. У повному обсязі постанову складено та підписано 15.04.2013.
На підставі викладено, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс" (ЄДРПОУ 19446678), податковий борг з податку з доходів фізичних осіб (пеня) у розмірі 11403,87 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Г.Л.Тоскіна