Справа № 372/514/13-к Головуючий у І інстанції Кулініченко
Провадження № 11-кп/780/77/13 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В.С.
Категорія 5 15.04.2013
Іменем України
15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Сливи Ю. М.,
суддів: Полосенка В. С., Костенко І. В.,
при секретарі Гусаку О. О.,
за участю прокурора Красківського В.П., потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого та його представника, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року, за яким засуджено:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України,-
Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 25 вересня 2012 року, близько 20 год. 20 хв., перебуваючи в «Магазині-кафетерії», який розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 132/1, вчинив сварку з потерпілим ОСОБА_2, під час якої маючи прямий умисел на нанесення останньому тілесних ушкоджень, схопив його двома руками за одяг та кинув на диван, після цього наніс йому удар лобом в область його обличчя, та намагався нанести правою рукою, в якій тримав зв'язку ключів, удар в голову, в область виска, однак потерпілий від удару закрився лівою рукою, в результаті чого отримав удар по лівій руці. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілий отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №3 від 10 січня 2013 року в частині розриву сухожилка розгинача четвертого пальця лівої кисті відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу, інші окремо взяті ушкодження - до легких тілесних ушкоджень.
Потерпілий та його представник подали апеляційну скаргу, в якій просять вирок щодо ОСОБА_4 змінити та постановити новий, яким визнати його винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, призначити міру покарання відповідно вказаної норми КК України та повністю задовольнити цивільний позов.
В обґрунтування апеляції посилаються на те, що поведінку ОСОБА_4 і його цілеспрямовані дії потерпілий сприймав як спробу скоїти його вбивство. Судом при винесенні вироку не дано належну оцінку діям ОСОБА_4 і не обґрунтовано у вироку рішення чому суд відкидає скоєння ним замаху на вбивство.
При призначенні покарання суд тільки з слів засудженого вказує про наявність на його утриманні хворої матері та малолітнього сина і не врахував те, що завдана матеріальна шкода була перерахована в день винесення вироку, яку потерпілий та його представник розцінюють як спробу пом'якшити міру свого покарання, а не визнання ним свої вини чи щире каяття. Проте не було враховано таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_4 на всіх допитах під час досудового кримінального провадження взагалі відмовлявся давати покази, жодного разу не вибачився перед потерпілим, а навпаки продовжував погрожувати потерпілому та його родині фізичної розправою.
Вказує, що суду були подані як докази документи, з яких вбачаються мотиви скоєння ОСОБА_4 злочину та перебування його довгий час в розшуку в зв'язку з ухиленням від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина.
Крім того, на думку апелянтів суд неправильно оцінив суму моральної шкоди.
Прокурор не погоджуючись з апеляційною скаргою потерпілого та його представника подав заперечення, в яких він не погоджується з думкою апелянтів, оскільки вважає їх доводи надуманими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи та доказами, які покладені в основу вироку.
Вказує, що посилання апелянтів на перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння будь-якими медичними або іншими документами у справі не підтверджено і у вироку суду не вказувалось про те, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, так як обвинуваченим не надано суду підтверджуючих документів.
На думку прокурора судом вірно кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 КК України та призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення й попередження нових злочинів, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, виступи потерпілого та його представника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, засудженого та захисника, які вважають вирок суду законним, перевіривши матеріали справи, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненому, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах, тому посилання апелянтів на вчинення щодо ОСОБА_2 замаху на вбивство є безпідставними.
Всупереч доводам апелянтів, міра покарання ОСОБА_4 призначена у відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України. Судом було взято до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, про що наведено у вироку суду.
В якості обставин, що пом'якшують покарання засудженому, суд визнав його щире каяття у скоєному, позитивну характеристику з місця роботи, вчинення злочину вперше та відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди потерпілому.
Посилання апелянтів, що судом взято до уваги наявність у ОСОБА_4 неповнолітнього сина є надуманим, оскільки дана обставина у вироку не зазначена.
Також на думку апеляційного суду, невизнання засудженим цивільного позову, не свідчить про те, що засуджений не розкаявся у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання ні досудовим слідством, ні судом не встановлено, тому доводи апелянтів про вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп'яніння будь-якими медичними або іншими документами у справі не підтверджено.
Зважаючи на вказані обставини, всупереч доводам апелянтів. місцевий суд призначив покарання засудженому в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі і дійшов обґрунтованого висновку про застосування до нього ст. 75 КК України, що на думку апеляційного суду є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується задоволення цивільного позову та відшкодування моральної шкоди, то суд вирішив дане питання у відповідності до вимог КПК та ЦК України, виходячи з обставин вчинення злочину і моральних страждань потерпілого, засад розумності виваженості та справедливості.
Порушень вимог закону, які можуть бути підставою для скасування чи зміни вироку суду, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілого та його представника залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Вірно за належними підписами.
Суддя: В.С. Полосенко