Справа № 2114/9985/12
12 квітня 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:
головуючого-судді: Дзиговського Ю.В.
при секретарі: Ливтвиновій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом Д»яченко ОСОБА_1, Д»яченко ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення», треті особи ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд -
встановив:
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що на підставі договору міни від 19.06.2003 року вони набули право власності на квартиру АДРЕСА_1. 25.11.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», від імені якого виступав ОСОБА_4, та Д»яченко Ж.В. було укладено кредитний договір № HECFGW0000000001, у відповідності до якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн. із строком погашення до 16.02.2010 року. Згідно з додатком № 1 до кредитного договору, в цілях забезпечення своїх зобов'язань, позивачі передали у заставу належну їм квартиру АДРЕСА_1, вартість якої складає 255 680 грн. При цьому, договору іпотеки між сторонами укладено не було. Однак, 24.11.2009 року позивачами було видано на ім'я директора Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 доручення на право розпорядження заставним майном. У встановлений договором строк, Д»яченко Ж.В. свої зобов'язання по виплаті кредиту не виконала, оскільки перебувала за межами м.Херсона. 06.04.2010 року позивачами було отримано повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» № 1479/1 про наявність кредитної заборгованості в розмірі 16 206,23 грн., і як наслідок звернення стягнення на заставлене майно та його реалізацію. Лише на початку листопада 2012 року, позивачі отримали від банку копію договору купівлі-продажу від 24.02.2010 року, за яким Д»яченко Ж.В. та ОСОБА_5, від імені яких за дорученням виступав директор Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 продали, а ТОВ «Ключове рішення», від імені якого за дорученням виступав ОСОБА_4 придбало квартиру АДРЕСА_1 за 16 206,23 грн. Позивачі вважають, що даний договір у відповідності до ст.232 ЦК України є недійсним, оскільки при його укладенні наявна домовленість представника однієї сторони із іншою стороною та виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. В зв'язку з чим, просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24.02.2010 року між Д»яченко Ж.В. і Д»яченко В.В., від імені яких за дорученням виступав директор Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, та ТОВ «Ключове рішення».
В судовому засіданні позивач Д»яченко В.В. та представник позивача Д»яченко Ж.В. підтримали заявлені позовні вимоги по викладеним вище обставинам, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення та телеграма, причину своєї неявки не повідомив. Зі згоди позивача Д»яченко В.В. та представник позивача Д»яченко Ж.В. суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. При цьому, суд не бере до уваги відзив на позовну заяву, поданий від імені ТОВ «Ключове рішення», оскільки в ньому не зазначено найменування представника (прізвища, ім'я та по батькові), а також не надано довіреності представника на подання від імені товариства будь-яких документів.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» в останнє судове засідання не з'явився, заявою від 11.04.2013 року просив слухання справи відкласти. Зважаючи на вимоги ст.157 ЦПК України, щодо розумності строку розгляду справи, суд вважає за необхідне, в задоволенні даної заяви відмовити.
Заслухавши пояснення позивача Д»яченко В.В. та представник позивача Д»яченко Ж.В. та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно договору міни від 19.06.2003 року Д»яченко ОСОБА_1 та Д»яченко ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1.
25.11.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», від імені якого виступав ОСОБА_4, та Д»яченко ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № HECFGW0000000001, у відповідності до якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн. із строком погашення до 16.02.2010 року.
Відповідно додатку № 1 та п.8.3 кредитного договору № HECFGW0000000001 від 25.11.2009 року, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава майнових прав на отримання грошових коштів за договором міни (квартира АДРЕСА_1) від 19.06.2003 року, вартість квартири складає 255 680 грн.
З повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» № 1479/1 від 06.04.2010 року вбачається, що заборгованість за кредитним договором № HECFGW0000000001 від 25.11.2009 року складає 16 206,23 грн., з метою погашення даної заборгованості банк змушений на підставі довіреностей Д»яченко В.В. та Д»яченко Ж.В. реалізувати нерухомість за адресою АДРЕСА_2.
У відповідності до договору купівлі-продажу квартири від 24.02.2010 року, Д»яченко Ж.В. та ОСОБА_5, від імені яких за дорученням виступав директор Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 продали, а ТОВ «Ключове рішення», від імені якого за дорученням виступав ОСОБА_4 придбало квартиру АДРЕСА_1. З п.3 даного договору вбачається, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 16 206,23 грн.
Вищезазначений договір був отриманий позивачами 08.11.2012 року, про що свідчить штамп приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Згідно довідки Херсонської товарної біржі «Альтер-его» № 34 від 31.01.2013 року, вартість двокімнатної квартири м.Херсон, район Житлоселище, дев'ятий поверх, середнього стану квартири станом на 01.02.2010 року складала 30 000 умовних одиниць.
У відповідності до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В ч.1 ст.232 ЦК України зазначається, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 визначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. У відповідності до п.22 даної постанови, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов - обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки при укладенні 24.02.2010 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від імені позивачів, за відсутності згоди Д»яченко Ж.В. та Д»яченко В.В. на це, діяв керівник Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3 з однієї сторони, а з іншої сторони в інтересах ТОВ «Ключове рішення» діяв також представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_4 Зазначене підтверджується самим договором купівлі-продажу квартири від 24.02.2010 року та кредитним договором № HECFGW0000000001 від 25.11.2009 року. При цьому, вартість квартири була визначена при укладенні кредитного договору в розмірі 255 680 грн., про що свідчить додаток № 1 до даного договору та підтверджується також довідкою Херсонської товарної біржі «Альтер-его» № 34 від 31.01.2013 року, а за договором купівлі-продажу квартиру оцінили в 16 206,23 грн., тобто за суму кредитної заборгованості Д»яченко Ж.В. перед ПАТ КБ «ПриватБанк», що у п'ятнадцять разів менше реальної вартості квартири. Всі вищезазначені обставини свідчать про зловмисну домовленість ОСОБА_3, який діяв хоча і від імені позивачів, однак всупереч їхнім інтересам, з іншим представником ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, який в даній ситуації виступав від імені ТОВ «Ключове рішення», внаслідок чого наступили несприятливі наслідки для Д»яченко Ж.В. та Д»яченко В.В., які втратили належну їм на праві власності квартиру, яка є їх єдиним житлом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24.02.2010 року між Д»яченко Ж.В. і Д»яченко В.В., від імені яких за дорученням виступав директор Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, та ТОВ «Ключове рішення» з підстав, передбачених ст.232 ЦК України, є недійсним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 232 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, суд -
вирішив:
Позов Д»яченко ОСОБА_1, Д»яченко ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення», треті особи ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24.02.2010 року між Д»яченко ОСОБА_2 і Д»яченко ОСОБА_1, від імені яких за дорученням виступав директор Херсонської філії публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_3, та товариством з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» - недійсним.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачі мають право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
СуддяОСОБА_8