Справа № 361/1250/13-а
Провадження № 2-а/361/120/13
22.03.2013
22 березня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого-судді - Шинкаря А.О.
при секретарі - Брейкіній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві, ІДПС Дніпровського РУ, прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві, ІДПС Дніпровського РУ, прапорщика міліції ОСОБА_3 про скасування постанови АС1 № 163804 в справі про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2013 року.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що 06.02.2013 року інспектором ДПС Дніпровського РУ, прапорщиком міліції ОСОБА_2 було винесено постанову АС1 № 163804 в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн., за порушення п.16.2 Правил дорожнього руху України.
Дану постанову вважає незаконною і необґрунтованою оскільки, п. 16.2 ПДР на підставі якого винисено постанову визначає: на регульованих і нерегульованих перехрестях, водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає.
В пункті 1.10 ПДР, проїзна частина визначена як елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілка проїзних частин, межами яких є розділювіальні смуги.
Позивач зазначає, що повертав по крайній правій смузі, після виконання повороту побачив людей на тротуарі поруч із переходом, зупинився, щоб дати їм перейти дорогу, проте пересвідчившись, що вони спілкуються один з одним і не мають наміру переходити дорогу, позивач продовжив рух далі, тим самим позивач ні як не міг порушити вимоги пункту 16.2 ПДР, тому що повертав на прїзну частину, на якій пішоходи були відсутні.
Позивач подав суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Дніпровське РУ ГУ МВС України в місті Києві та відповідач - інспектор ДПС Дніпровського РУ, прапорщик міліції ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв, заперечень , клопотань про розгляд справи у їх відсутності не надали, причину неявки суду не повідомили.
У зв'язку з тим, що обидві сторони у судове засідання не з'явилися, суд відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснював.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 381545 від 06.02.2013 року, позивач - ОСОБА_1, 06.02.2013 року о 13 год. 15 хв., керуючи автомобілем FORD Fiesta, номерний знак НОМЕР_1, на регульованому перехресті вул. Бульвар Верховної Ради та вулиці Будівельників в місті Києві, повертаючи праворуч не надав дорогу пешоходам, які переходили проїзну частину, на яку відій повертав, чим порушив вимоги п.16.2 Правил Дорожнього руху України. Відповідно до постанови серії АС1 № 163804 від 06.02.2013 року в справі про адміністративне правопорушення року, винесеної інспектором ДПС, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 500 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Проте, всупереч вищезгаданим нормам, відповідач не представив суду жодних доказів в підтвердження вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваних постанов та такі в матеріалах справи відсутні. Відтак, доводи позивача не спростовано.
Згідно із ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Оскаржувана постанова була винесена 06.02.2013 року, позовна заява була направлена до суду по пошті 08.02.2013 року, та отримана судом 12.02.2013 року, тому строк звернення до суду позивачем пропущено не було.
Оцінивши в сукупності досліджені у судовому засіданні докази , суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.
Враховуючи наведене, оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати та справу провадженням закрити за відсутності даних вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУАП.
На підставі ст.ст. 247, 251, 280 КУпАП, керуючись ст.10, 41, ст.ст.69 - 71, ст. ст.158 - 163, ст.167 КАС України, суд -
позов задовольнити.
Скасувати постанову АС1 № 163804 від 06 лютого 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 500 грн. 00 коп.(п"ятсот гривень 00 копійок).
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Шинкар