10 квітня 2013 р.Справа № 2-а-972/10/1527
Категорія: 10.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Пепеляшков Олексій Степанович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання перерахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомогу при народженні, -
21 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, управління соціального захисту населення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просила суд зобов'язати відповідачів призначити та виплатити допомогу при народженні дитини у відповідності до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років в розмірі 755 грн.; зобов'язати відповідачів призначити та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» у розмірі не меншому розміру прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років.
Ухвалою суду першої інстанції від 06 грудня 2010 року провадження в частині позовних вимог пред'явлених до управління соціального захисту населення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, закрито.
Постановою від 06 грудня 2010 року Суворовський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити її адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради є структурним підрозділом Департаменту без статусу юридичної особи, та нараховував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, яка на час розгляду справи виплачується в мінімальному розмірі.
Суд першої інстанції встановив, що з 01 січня 2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і ст. 15 викладено в новій редакції, яка передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Оскільки зазначені зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» чинність не втратили, неконституційними не визнавалися, суд першої інстанції встановив неправомірність посилання позивача на ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Також суд першої інстанції встановив, що спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» оскільки цей закон встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення, тоді як матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються відповідно до Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Оскільки позивач не надав ні до відповідача, ні до суду довідки про середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, суд першої інстанції встановив, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради правомірно, законно та обґрунтовано виходив із вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та здійснював виплату в мінімальному розмірі передбаченому Законом.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є застрахованою особою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 7) та не оспорюється сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2, що також підтверджено матеріалами справи (а.с. 6).
Позивач з 21 квітня 2010 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, про що зазначено в її зверненнях до відповідача, та не заперечується сторонами (а.с. 9-17).
Згідно відповіді відповідача, позивачу нарахована допомога при народженні в розмірі 12 240 грн. та призначено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в мінімальному розмірі - 130 грн. (а.с. 12-13, 16-16, 18)
Предметом спору є розмір допомоги при народженні та розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Апеляційний суд встановив, що ухвалюючи постанову суд першої інстанції не обґрунтував відмову у задоволення позовних вимог які стосуються допомоги при народженні.
Також суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального вирішуючи спір який стосується розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір цих допоміг також визначався цими законами.
Зокрема, ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» було передбачено, допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А ст. 41 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» передбачала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням». Зокрема, змінами до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункту 25 розділу II цього Закону щодо виключення ст. ст. 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням».
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію ст. ст. 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням», а з 1 січня 2009 року - ст. ст. 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1). Новий акт уряду на виконання ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо виплати допомоги у 2010 році особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням», відповідно до ст. 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року (ЄДРСР № 28332590) від 11 грудня 2012 (ЄДРСР № 28332586).
Як було зазначено раніше позивачу нарахована допомога при народженні в розмірі 12 240 грн., тоді як розмір цієї допомоги повинен становити 17 063 грн. відповідно до ст. 41 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням» та ст. 45 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 року», якою встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 755 грн. (на час народження позивачем дитини).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що порушені права позивача мають бути відновлені, шляхом зобов'язання відповідача виплатити не донараховану допомогу при народженні в розмірі 4 823 грн.
Порушені права позивача в частина розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мають бути відновлені шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з дати виходу у відпустку по догляду за дитиною відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам зумовленим похованням», з 21 квітня 2010 року, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова - скасована, та ухвалено нова постанова про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 207, ст. 244-2, ч. 5ст. 254, КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_1 не донараховану допомогу при народженні в розмірі 4 823 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять три гривні).
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1, з 21 квітня 2010 року, допомоги по догляду за дитиною - сином ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П. Шеметенко