01 квітня 2013 р.Справа № 2028/2а-3220/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому районі Харківської області на постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 15.09.2011р. по справі № 2028/2а-3220/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому районі Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,
ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазької районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив:
- поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з 01.01.2005 р.;
- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2011 роки;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005-2011 р.р., в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент виплати.
За результатами розгляду справи в порядку письмового провадження постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15.09.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької РДА Харківської області щодо не здійснення нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до п.4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005 рік, за 2006 рік , 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, 2009, 2010, 2011 роки .
Зобов'язано управління праці та соціального захисту Нововодолазької райдержадміністрації нарахувати та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до п.4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат , встановлених законодавством на момент виплати за 2005, 2006 , 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, за 2008 рік 22.05.2008 по 31.12.2008 року, 2009, 2010, 2011 роки з урахуванням раніше проведених виплат..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне..
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент виплати, за 2005. 2006, 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, за 2008 рік 22.05.2008 по 31.12.2008 року, 2009, 2010, 2011 роки, з урахуванням раніше проведених виплат.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 13.08. 2011 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті, із вимогами до суб'єкта владних повноважень (Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області) щодо захисту його порушених прав на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 року.
Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 13.02.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України, строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щорічну допомогу на оздоровлення позивачу нараховано та отримано за 2005 рік - в розмірі 90 грн.,за 2006 рік - в червні 2006 року у розмірі 90 грн., за 2007 рік - в вересні 2007 року у розмірі 90 грн., 2008 рік - в березні 2008 року у розмірі 90 грн., 2009 рік - у грудні 2009 року у розмірі 90 грн., за 2010 рік -у жовтні 2010 року у розмірі 90 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначені виплати допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання допомоги на оздоровлення в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст. 99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за 2005, 2006 , 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, за 2008 рік 22.05.2008 по 31.12.2008 року, 2009, 2010 роки не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в цій частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями посвідчень, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008).
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам 3 групи виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році виплата допомоги на оздоровлення здійснена відповідачем у розмірі -90 грн.
При нарахуванні позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), а не наведена вище Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2011 році нарахована грошова допомога на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, колегія суддів зазначає, що в 2011 році підстави для невиплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) були відсутні, зміни у зазначені статті не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, а тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог за 2011 рік суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущені порушення норм процесуального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково.
Постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 15.09.2011 року по справі № 2028/2а-3220/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог за 2005 рік, за 2006 рік , 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, 2009, 2010 роки, прийнявши ухвалу про залишення таких позовних вимог без розгляду.
В іншій частині постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 15.09.2011 року по справі № 2028/2а-3220/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.