Справа: № 2а-12477/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.,
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Андріюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001542220 та №000155220 від 25.05.2012р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 25 травня 2012 року №0001542220, ТОВ "Петрус-Алко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 212 353,75 грн., у тому числі за основним платежем - 169 883,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 470,75 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 25 травня 2012 року №0001552220, ТОВ "Петрус-Алко" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 55 368,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 03 травня 2012 року №134/22-20/36942172 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Петрус-Алко" (код ЄДРПОУ 36942172) щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Південні традиції" (код ЄДРПОУ 3750936) за період з 01.09.2011 по 30.11.2011" (далі по тексту - Акт перевірки).
У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем частини п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України та зазначено, що правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ "Петрус-Алко" та ТОВ "Південні традиції" протягом періоду з 01.09.2011 по 30.11.2011 є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Петрус-Алко" занижено податок на додану вартість на загальну суму 169 883,00 грн. в тому числі за період вересень 2011 року у сумі 152 096,00 грн., за період листопад 2011 року у сумі 17 787,00 грн.; пунктів 200.3, 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Петрус-Алко" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 55 368,00 грн., в тому числі за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на загальну суму 55 368,00 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Південні традиції" носять реальний характер, а придбана алкогольна продукція використана в межах господарської діяльності позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Між ТОВ "Південні традиції" (постачальник) та ТОВ "Петрус-Алко" (покупець) укладено договір поставки від 13 вересня 2011 року №001/11, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію.
Копії податкових та видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, датовані вереснем - листопадом 2011 року, свідчать про те, що ТОВ "Південні традиції" поставило ТОВ "Петрус-Алко" алкогольну продукцію в асортименті.
Крім того в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, в якості підтвердження переміщення поставленої продукції від ТОВ "Південні традиції" (постачальника) до ТОВ "Петрус-Алко" (покупця).
В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Південні традиції", складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановлено, що посадові особи та саме підприємство за юридичною адресою не знаходяться, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання та складські приміщення для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. у справі № 1570/1858/2012 (а.с.64-69), дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні Традиції» визнано протиправними.
Згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. у справі № 1570/1858/2012 змінено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Південні Традиції».
Відповідно до ст. 254, 255 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили з моменту проголошення.
Отже, висновки які покладено в основу Акта документальної позапланової перевірки від 03.05.2012р. № 134/22-20/36942172 є єдиною підставою для висновків відповідача щодо відсутності реальних господарських відносин ТОВ «Петрус-Алко» з контрагентом ТОВ «Південні Традиції», що спростовується постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р.
А відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Отже таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про нікчемність укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів, тому, як Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку. Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001542220, № 0001552220 від 25.05.2012р.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Постанову виготовлено в повному обсязі 16.04.2013р.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.