Справа: № 2а-2439/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Андріюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт» до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення надмірно сплачених коштів, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської обласної митниці (далі - Відповідача) у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості №125000048/201210620/2 від 23.03.2012 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються згідно контракту № 1111008 від 21.12.2011р.;
- повернути з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачені кошти у сумі 174 866, 31 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи згідно облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України № 12500/55/12/07768, ТОВ «Електро Імпорт» з 28 листопада 2008 року знаходиться на обліку в митних органах як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.
21 листопада 2011 року між позивачем та «Nanjing Kean Racking Manufacturing Co., Ltd» (м. Нанкін, КНР) укладено контракт купівлі-продажу № 1111008, згідно умов якого «Nanjing Kean Racking Manufacturing Co., Ltd» (продавець) зобов'язується продати, а ТОВ «Електро Імпорт» (покупець) купити на умовах EXW - Нанкін, КНР продукцію згідно специфікації, у видах, кількості і за цінами, погодженими продавцем і покупцем, і зазначених у додатку до цього контракту, який є невід'ємною його частиною.
На виконання умов вказаного контракту до митного оформлення згідно вантажної митної декларації від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 ТОВ «Електро Імпорт» заявлено в режимі імпорту - 40 товар «стелажі металеві палетні у розібраному стані». Позивачем також було надано для митного оформлення документи, перелік яких визначено в графі 44 вантажної митної декларації.
Відповідачем було встановлено, що заявлена ТОВ «Електро Імпорт» митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від вартості товарів, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на території України за іншими договорами. У зв'язку із цим, відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, на декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 у графі «для відміток митниці» посадовою особою Київської обласної митниці було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, а саме: експертної вантажної митної декларації країни відправлення; прайс-листа фірми виробника; інформації зовнішньоекономічних та біржових організацій про вартість товару; висновку експертної організації щодо вартості товару.
19 березня 2012 року уповноважений представник ТОВ «Електро Імпорт» Матюнін С.П. на декларації митної вартості ДВМ -1 № 125130000/2012/208466 вчинив запис про те, що ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів.
20 березня 2012 року ТОВ «Електро Імпорт» подано до Київської обласної митниці прайс-лист фірми виробника, біржові ціни на сировину, експортну вантажну митну декларацію країни відправлення, калькуляцію товару фірми виробника, рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці. Висновок експертної організації щодо вартості товару позивачем надано не було.
Оскільки наданий перелік біржових цін був не актуальним, калькуляція вартості товару не була перекладена на Українську мову і не містила повного переліку витрат, рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці не було актуальним і базувалось на іншому переліку витрат та товарів, відповідач на підставі статті 273 Митного кодексу України прийняв рішення про визначення митної вартості товарів від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з аналізу норм, що регулюють спірні правовідносини, позивачем не було надано на вимогу відповідача додаткових документів, тобто не виконано вимоги митного законодавства, а відтак, не доведено протиправності рішення про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Підставою для прийняття вищезазначеного рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2, стало те, що позивачем при наданні митної декларації № 125130000/2012/208466 та доданих до неї документів, виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, значною мірою відрізнялась, від вартості товарів, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Електро Імпорт» на вимогу митного органу надано прайс-лист фірми виробника, біржові ціни на сировину, експортна ВМД країни відправлення, калькуляція товару фірми виробника, рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці (КНР) від 11 жовтня 2011 року № 1000006/2011/412905.
У ході аналізу додатково наданих позивачем документів встановлено, що біржові ціни на сировину ТОВ «Електро Імпорт» розраховано станом на березень 2012 року, а інвойс за яким здійснювалося перевезення датований 08 грудня 2011 року. Тобто надані позивачем біржові ціни були не актуальними.
Надана ТОВ «Електро Імпорт» калькуляція товару фірми виробника оформлена не належним чином, оскільки відсутній переклад наведеної у ній інформації на Українську мову.
Судом встановлено, що переклад митного органу позивачем не надавався.
Калькуляція фірми-виробника щодо формування ціни товару не містила повного переліку витрат, які згідно статті 267 Митного кодексу України, включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Так, відсутня інформація щодо витрат інженерних та дослідно-конструкторських робіт, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів, заробітну плату, податки та збори (обов'язкові платежі в країні виробництва), рентабельність тощо.
Позивачем також було подано до митниці у вигляді додаткових документів рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці (КНР) від 11 жовтня 2011 року № 1000006/2011/412905. Разом з тим, вказане рішення винесено станом на кінець 2011 року, а митне оформлення ввезених ТОВ «Електро Імпорт» проводилося у березні 2012 року. Крім того рішення було прийнято на підставі іншого переліку поданих документів та щодо іншого товару. Отже таке рішення неможливо було застосувати при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Висновок експертної організації щодо визначення митної вартості товару ТОВ «Електро Імпорт» взагалі, надано не було.
27 березня 2012 року ТОВ «Електро Імпорт» до Київської обласної митниці було направлено заяву про випуск товарів у вільний обіг згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України та пункту 15 Порядку декларування митної вартості товару під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю, яка визначена у рішенні Київської обласної митниці про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2.
Відповідно до положень Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при ввезенні їх на митну територію України, строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Протягом зазначеного періоду, декларант повинен надати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом (пункт 13, 14 вказаного Порядку).
Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Митною вартістю товарів, які переміщаються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (стаття 259 Митного кодексу України).
У силу вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, також має право упевнитися в достовірності або в точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином корегувати заявлену митну вартість.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів із, складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Згідно із вимогами пункту 13 Порядку декларування митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункту 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
Відповідно до пункту 12 Порядку декларування митної вартості товарів, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Згідно статті 77 Митного кодексу України, якщо оригінали документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на Українську мову за власний рахунок.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (пункт 14 Порядку декларування митної вартості товарів).
Також, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Таким чином, щодо застосування Київською обласною митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів, суд дійшов висновку, що згідно чинним приписам митного законодавства, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта. З огляду на ту обставину, що декларантом вимоги митного органу виконані не були, суд вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів.
Стосовно вимог позивача, щодо повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Електро Імпорт» надмірно сплачених коштів за митне оформлення в сумі 174 866, 31 грн., суд зазначає, що оскільки висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від Київської обласної митниці не надходило, та з урахуванням правомірності відмови відповідача застосувати заявлену позивачем у ВМД від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 митну вартість товару, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування з бюджету надмірно сплачених коштів - відсутні.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги новий доказ наданий позивачем (Додаток до апеляційної скарги №4), а саме: калькуляцію заводу-виробника, згідно умов контракту № 1111008 від 21.11.2011 року та висновок № 12045 експертного товарознавчого дослідження від 01.04.2013р., складений Стециком Ю.М., який надійшов на адресу суду 04.04.2013р. (вх. № 9200), оскільки ці документи не є основним доказом по даній справі щодо визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна інстанція не бере до уваги висновок № 12045 експертного товарознавчого дослідження від 01.04.2013р., оскільки експерт-товарознавець Стецик Ю.М. про кримінальну відповідальність не попереджався згідно чинного законодавства України, що викликає сумнів щодо вищезазначеного висновку № 12045 експертного товарознавчого дослідження від 01.04.2013р.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Ухвалу виготовлено в повному обсязі 16.04.2013р.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.