Справа: № 2а-4039/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков С.А.,
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Андріюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПХТ Домотек» до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПХТ Домотек» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 0000212332 та №0000222332 від 03.08.2012р.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у липні 2012 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" (акт перевірки від 20.07.2012 № 336/22/32545675).
На підтвердження відсутності факту надання послуг (виконання робіт) за укладеними правочинами посадові особи податкового органу посилались в акті перевірки на постанову від 02.04.2012, прийняту слідчим ОВС ГСУ ДПС України, про порушення кримінальної справи № 69-0146 за фактом фіктивного підприємства шляхом створення (придбання) групою осіб, до яких, за версією слідчого, також належать і засновники підприємств - контрагентів позивача.
За результатами перевірки Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 03.08.2012 № 0000222332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі41754,38 грн., з яких: 33403,50 грн. - за основним платежем; 8350,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 03.08.2012 № 0000212332, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі30144,19 грн., з яких: 24194,55 грн. - за основним платежем; 5949,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факти надання виконання робіт (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та відповідною заявою (скаргою).
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи, у березні 2009 року між позивачем (замовник) та Колективним підприємством "Альянс" (підрядчик) укладено договір підряду від 20.03.2009 б/н, згідно з яким підрядчик зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи по виробництву деталей вітрогенераторів, монтажу обладнання кришних котельних, газопровідних комплексів) на виробничому комплексі "Метал Сервіс Група" в м. Севастополі. Конкретний перелік будівельно-монтажних робіт та їх вартість визначались сторонами договору на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та відповідних документів визначення договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.
Оплата робіт здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Колективного підприємства "Альянс" кошти в сумі 227886,00 грн., у тому числі ПДВ - 37981,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни послуг (робіт) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Колективного підприємства "Альянс" шість податкових накладних на загальну суму 227886,00 грн., у тому числі ПДВ - 37981,00 грн.
У серпні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" (підрядник) укладено договір підряду: від 15.08.2011 № 125, згідно з яким підрядчик зобов'язувався виконати наступні види робіт: візуальний огляд зварних з'єднань; механічні випробування допускних та контрольних зразків; рентген-прочування зварювальних стиків трубопроводів, металоконструкцій; контроль якості ізоляційних покриттів. Конкретний перелік робіт та їх вартість визначались сторонами договору на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та відповідних документів визначення договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.
Оплата робіт (послуг) виконавця за вказаними договорами здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи (надані послуги) позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" кошти в сумі 54651,49 грн., у тому числі ПДВ - 9108,50 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт (послуг) сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крымстройиндустрия" чотири податкові накладні на загальну суму 34651,49 грн., у тому числі ПДВ - 5775,25 грн.
З матеріалів справи вбачається, що до Баришівської ОДПІ ДПС надійшов лист ДПІ у м. Сімферополі № 2166/7/22-4 від 24.04.2012 року яким в рамках Постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146 надіслано акт № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2012р. та акт № 34/22/32100553 від 06.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Крымстройиндустрия" за період з 01.01.2009р. по 31.12.2012р.
Також в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме - ТОВ "Крымстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32468182) та КП «Альянс» (код ЄДРПОУ - 32468182).
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сумнівний податковий кредит, отриманий КП «Альянс» та ТОВ "Крымстройиндустрия" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».
Отже, вищенаведене свідчить про те, що правочини між ТОВ «ПХТ Домотек» та контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні вимог адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ПХТ Домотек» відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Постанову виготовлено в повному обсязі 16.04.2013р.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.