Справа: № 2а/2570/3424/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Андріюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Відповідачів) у якому просила визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001801700/0 від 01.11.2011р. по податку на додану вартість в сумі 64 735,00грн.; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001791700/0 від 01.11.2011р. про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 89 255,00грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 за період з 02.06.2010 року по 31.07.2010 року здійснила операцій з поставки товарів на загальну суму 307 308,51 грн. (307 308,51грн. - обсяг оподатковуваних операцій без врахування ПДВ). Таким чином, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість) і станом на 31.07.2010 року становить - 307 308,51 грн.
Перевіркою також встановлено, що станом на 31.12.2010 року ОСОБА_2 не внесена до реєстру платників податку на додану вартість, так як не надала до Варвинської МДПІ заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, чим порушила п.п. 2.3.1. п. 2.3 ст. 2, п. 9.3., 9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
01.09.2010 року між ТОВ «Ресурс Сервіс» (комітент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (комісіонер) було укладено договір комісії на продаж майна № 31К-10.
03.10.2010 року між ТОВ «Даск» (комітент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (комісіонер) було укладено договір комісії № 1-к.
Перевіркою було встановлено, що за період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року позивачем реалізовано скрапленого газу ТОВ «Ресурс сервіс» - 689,6 тис. грн.., ТОВ «Даск» - 121,9 тис. грн.
Відповідно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та згідно Z-звітів реєстратора розрахункових операцій, в яких відображається обсяг виручки за день, встановлено, що за період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року позивачем отримано 1 084 499,53 грн. доходу від здійснення господарської діяльності за реалізацію скрапленого газу.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за період з 02.06.2010 року по 31.07.2010 року здійснила операції з поставки товарів на загальну суму 307 308,51 грн., дана сума є обсягом оподатковуваних операцій без урахування податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 18.10.2011 року працівниками Варвинської МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт №382/17-024/НОМЕР_1 від 18.10.2011 р.(а.с.6-14).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001791700/0 від 01.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 89 255,81 грн., а саме: 71 404,80 грн. - за основним платежем та 17 851,20 грн. - за штрафними санкціями та №0001801700/0 від 01.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64 735,00 грн., а саме: 51 108,00 грн. - за основним платежем та 13 627,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.17-18).
За період з 02.06.2010 року по 31.12.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування обліку та звітності відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
Відповідно до п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Відповідно до п.10.1 та п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у ст.2 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону. Особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Тобто з 1 серпня 2010 року ОСОБА_2 несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не зареєструвалась платником ПДВ при досягненні загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців, що сукупно перевищує дозволену суму для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.