Справа: № 2а-16512/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененко О.М.,
при секретарі: Андріюк Т.В.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним, незаконним та скасування нормативного акту, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач) у якому просив визнати строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом таким, що пропущений з поважних причин, та поновити його; визнати нечинним та скасувати положення останього абзацу п. 1 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.1994р. № 429 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2006р. № 940.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним, незаконним та скасування нормативного акту залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, позивач міг та повинен був дізнатись про порушене право, в зв'язку з прийняттям оскаржуваної Постанови, з часу її офіційного оприлюднення, відповідно з цього часу він набув права на оскарження цієї Постанови.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до суду з даним позовом 03.12.2012р., подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів.
Як зазначено в позовній заяві, оскаржувана постанова зачіпає права, свободи та інтереси позивача, оскільки не надає йому право здійснити представництво інтересів ОСОБА_3, який знаходиться в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні ряду злочинів. Оскільки, оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» лише начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності фізичних осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа.
Судом встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» оприлюднена в Урядовому кур'єрі від 26.07.2006 N 137 та в Офіційному віснику України N 27 (19.07.2006), ст. 1966.
Правове регулювання оскарження до суду нормативно-правових актів, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України, змінилось з набранням чинності 01 вересня 2005 року КАС України.
Суд звертаю увагу на те, що позивач займається юридичною діяльністю, він мав право на оскарження Постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2006 року № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», але не скористався своїм правом на оскарження в суді з часу її оприлюднення (26.07.2006) протягом строків визначених КАС України, тому суд дійшов висновку про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.