33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 квітня 2013 року Справа № 5019/1608/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи Лико Дарії Василівни та заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.13 р. у справі № 5019/1608/12
за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі виконавчого комітету Рівненської міської ради (м.Рівне)
до 1. Рівненської міської ради (м.Рівне);
2. Приватного підприємства "Агата" (м.Рівне)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи Лико Дарії Василівни
про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005р. та визнання недійсним договору оренди землі від 03.08.2005 р. укладеного між Рівненською міською радою м.Рівне та приватним підприємством "Агата"
За участю представників:
Прокуратури - Гіліс І.В., посвідчення №001246;
Позивача - Корнійчук С.П., довіреність № 08-1926 від 26.12.12р.;
Відповідача 1 - Піцикевич В.В., довіреність № б/н від 15.11.12р.;
Відповідача 2 - Горчак Ю.П, довіреність № 08-4 від 02.01.13р.;
3-ої особи на стороні позивача - Лико Д.В., паспорт № СР288739; Бляшин М.С., довіреність №б/н від 19.03.13р.;
Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.02.2013р. у справі №5019/1608/12 (гол.суддя - Кочергіна В.О., судді: Гудзенко Я.О., Пашкевич І.О.) у позові заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі виконавчого комітету Рівненської міської Ради до відповідачів: 1) Рівненської міської ради: 2) приватного підприємства "Агата" про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005 року та визнання недійсним договору оренди землі від 03.08.2005р., укладеного між Рівненською міською радою та приватним підприємством "Агата" - відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами (т.2, арк.справи 86-91).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа Лико Дарія Василівна звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити її як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; скасувати рішення, та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги стверджує, що при прийнятті рішення Рівненської міської ради про оголошення конкурсу від 10.12.2003р. та рішення Рівненської міської ради від 16.06.2005р. №1505 було порушено ряд вимог законодавства, зокрема: ст.50 Конституції України; п.б) ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; п.2 ст.6 Конвенції ООН від 25.06.1998р. «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля».
Лико Д.В. стверджує, що земельна ділянка надавалася із земель запасу, що підтверджується рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003р. (вказано "орієнтовну площу"), розпорядженням № 457-р від 27.02.2004 року, висновком управління містобудування та архітектури № 91 від 18.01.2004 року про погодження місце розташування об'єкту.
Посилаючись на ст.116, 123 Земельного кодексу України скаржник вважає, по-перше, хибним і таким, що не відповідає обставинам справи висновок суду: "суд вважає безпідставним посилання позивача та прокурора на приписи ст.123 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 1709-IV від 12.05.2004р. - редакція чинна на час проведення конкурсу), оскільки вказана норма регулює питання передачі земельних ділянок у постійне користування. При цьому порядок передачі земельної ділянки в оренду унормовано ст.124 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 1709-1У від 12.05.2004р. - редакція чинна на час проведення конкурсу)", по-друге, у випадку передачі вказаної земельної обов'язковим було складення проекту відведення земельної ділянки.
Вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.3 ст. 124 Земельного кодексу України та всупереч обставинам справи не застосовано до спірних правовідносин положення ст.123 Земельного кодексу України.
Крім цього стверджує, що проект землеустрою, який зареєстровано в ТзОВ "Рівненському ЗКЦ" 21.06.2004 року не може бути прийнято до уваги, оскільки він розроблений на виконання результатів конкурсу на право оренди земельної ділянки, який скасовано судом.
Станом на 16.06.2005р. не існувало проекту відведення земельної ділянки для ПП "Агата", як переможця конкурсу в жовтні 2004 року, який був би замовлений, розроблений, погоджений та пройшов експертизу в порядку визначеному законом.
На підставі викладеного вважає, що приймаючи рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки навпроти будівлі магазину №68 на вулиці Басівкутській приватному підприємству "Агата" для будівництва та обслуговування автозаправної станції, Рівненська міська рада діяла з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст.123, 184, 186 Земельного кодексу України, ст.ст.6, 19, 20, 22, 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-ІV.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі від 04.03.2013р. апеляційну скаргу Лико Д.В. прийнято до провадження, справу призначено до слухання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу Лико Дарію Василівну (т.2, арк.справи 99).
Заступник прокурора м.Рівне також звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (Вх.№480/13 від 01.03.2013р., т.2, арк.справи 123-131).
В скарзі, посилаючись на норми ст.ст.11, 33, 38 Закону України «Про місцеве самоврядування», зазначає, що заступник прокурора звернувся до суду в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради тому, що останній є органом уповноваженим державою здійснювати контроль в галузі земельного законодавства. Вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено посилання на те, що у позові прокурора слід відмовити у зв'язку з неправильним визначенням позивача.
Посилаючись на ст.ст.16 ЦК України, ст.20 Господарського кодексу України, п.2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», прокурор вважає, що спосіб захисту прав в частині скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005р. обрано відповідно до норм законодавства.
Крім цього зазначає, що рішенням Рівненського міського суду від 22.06.2004р. визнано незаконним та скасовано наказ управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради №127 від 29.12.2003р. «Про затвердження результатів конкурсу з надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення по вул. Басівкутській (навпроти будівлі магазину №68)», виданого на виконання рішення Рівненської міської ради №572 від 10.12.2003р..
Разом з виявленими порушеннями земельного законодавства на виконання подання прокуратури м. Рівне рішенням Рівненської міської ради №16 від 12.02.2013р. скасовано наказ №136 від 28.10.2004р. про затвердження результатів конкурсу з надання зазначеної земельної ділянки.
Також вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки розпорядженню міського голови №457-р від 27.02.2004 про затвердження проекту відведення земельної ділянки по вул. Басівкутська. Рівненський міський голова діяв з перевищенням своїх повноважень, у той же час, Рівненська міська рада, як єдиний уповноважений законом орган, рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для ПП «Агата» на сесії міської ради, не приймала.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено вичерпний перелік істотних умов договору оренди, відсутність хоча б однієї з яких є підставою для відмови у державній реєстрації договору, а також зізнання його недійсним. Крім цього, вказаною статтею передбачено, що невід'ємною частиною договору є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки.
Про те, що передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проекту відведення земельної ділянки передбачено п.18 договору. У той же час, підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки, згідно договору, є рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005р. Заступник прокурора стверджує, що п.1 цього рішення затверджено уже існуючий проект відведення земельної ділянки напроти магазину №68 на вулиці Басівкутська ПП «Агата» для будівництва та обслуговування автозаправної станції.
Також вважає, що місцевим господарським судом не враховано, що договір оренди від 03.08.2005 не містить кадастрового номеру, що прямо порушує вимоги ст.15 Закону України «Про оренду землі».
На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2013р. по справі №5019/1608/12 та прийняти нове, яким позов заступника прокурора м. Рівне задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. апеляційну скаргу заступника прокурора м.Рівне прийнято до провадження, скаргу прийнято до спільного розгляду зі скаргою фізичної особи Лико Д.В. (т.2, арк.справи 122).
13.03.2013р. від генерального директора Рівненської обласної державної телерадіокомпанії надійшло клопотання про проведення відеозапису судового засідання (Вх.№2937/13, т.2, арк.справи 139).
У судовому засіданні апеляційної інстанції 19.03.2013р., колегія суддів клопотання відхилила з огляду на таке.
Відповідно до ст.4-4 ГПК України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.129 Конституції України, гласність та повне фіксування судового процесу технічними засобами належить до основних засад здійснення судочинства в Україні.
За клопотанням представника третьої особи здійснюється звукозапис судових засідань в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що розгляд апеляційної скарги Рівненської міської ради відбувається у відкритому судовому засіданні, проведення якого фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу, колегія суддів вважає, що у такий спосіб забезпечується дотримання конституційних засад при здійсненні судочинства Рівненським апеляційним господарським судом, а відтак, клопотання про проведення фото- та відеозйомки в залі судових засідань під час розгляду даної справи задоволенню не підлягають.
Представник Рівненської міської ради подав письмові пояснення (Вх.№2997/13 від 15.03.2013р.), в яких зазначає наступне.
Рішення про надання дозволу чи надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 902 м2 навпроти будівлі магазину №68 на вулиці Басівкутській в оренду ПП «Агата» для будівництва та обслуговування автозаправної станції Рівненською міською радою не приймалось.
Тому, рішення Рівненської міської ради від 16 червня 2005 року №1505 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ПП «Агата» в оренду земельної ділянки площею 1 902 мІ навпроти будівлі магазину № 68 на вулиці Басівкутській для будівництва та обслуговування автозаправної станції без надання дозволу чи згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню.
Оскільки договір оренди землі, укладений між Рівненською міською радою та ПП «Агата» 03 серпня 2005 року та зареєстрований 03 жовтня 2005 року за Х2040558300305, укладений на виконання незаконного рішення Рівненської міської ради від 16 червня 2005 року №1505, вважає договір таким, що підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене, Рівненська міська рада вважає апеляційну скаргу заступника прокурора м.Рівне в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради та апеляційну скаргу Лико Дарії Василівни обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2013 у справі №5019/1608/12 таким, що підлягає скасуванню повністю, та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора м.Рівне в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Розпорядженням голови суду від 18.03.2013р. у справі №5019/1608/12, у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні зі справи №5019/1608/12 судді Гулової А.Г., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, визначено колегію суддів у складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Дужич С.П. (т.2, арк.справи 148).
Представник ПП «Агата» подав письмове клопотання (т.2, арк.справи 149-152), в яких, посилаючись на узагальнення Верховного СудуУкраїни практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р., п.п.4 п. а) ч.1 ст.38 Закон України «Про місцеве самоврядування» та ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стверджує, що пред'явлений позов про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16 червня 2005 року не відповідає способу захисту прав, передбаченим чинним законодавством, а тому це є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім цього вважає, що суд першої інстанції, враховуючи практику Європейського суду, ВГС України, дійшов вірного висновку, що приймаючи рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки в оренду за відсутності прийнятого у відповідності до вимог земельного законодавства рішення про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, саме органом місцевого самоврядування не дотримано визначену земельним законодавством процедуру, а тому зазначене порушення не повинно впливати на правомірні очікування приватного підприємства «Агата» та покладати на підприємство негативні наслідки допущеного порушення.
Посилаючись на п.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, стверджує, що суду для вирішення питання дійсності укладеного договору не потрібно досліджувати всю процедуру відведення земельної ділянки (отримання висновків, погоджень, дозволів, тощо), а необхідно лише (виключно) встановити наявність у Рівненської міської ради повноважень щодо прийняття Рішення № 1505 від 16 червня 2005 року, відповідно до якого був затверджений проект відведення земельної ділянки в оренду ПП «Агата».
Вважає, що Рівненська міська рада, приймаючи рішення № 1505 від 16 червня 2005 року, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстави для визнання договору оренди землі недійсним - відсутні.
Представник фізичної особи Лико Д.В. подав додаткові пояснення (Вх.№5034/13 10.04.2013р.), в яких зазначає, що відповідно листа управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 22.03.2013р., ціна оренди була одним з критеріїв визначення переможця (запропонована відповідачем 2 ціна з якою він був визнаний переможцем конкурсу склала 14835,60 грн. в місяць за оренду на період до введення в експлуатацію).
Договір оренди укладений сторонами виключно за наслідками конкурсу і з ПП "Агата" як з переможцем конкурсу містить ціну оренди 14835,60 грн. в рік за оренду земельної ділянки на етапі до введення в експлуатацію, що свідчить про укладення договору оренди щонайменше внаслідок помилки щодо істотної умови - ціни.
Відповідно до приписів ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
З моменту укладення договору, ПП "Агата" як переможець конкурсу мав би заплатити до бюджету громади міста за користування земельною ділянкою і відповідно до взятих на себе добровільно зобов'язань 1350039,60 грн., натомість, відповідно до укладеного договору, мав сплатити лише близько 103849грн.
На підставі викладеного представник фізичної особи Лико Д.В. стверджує, що внаслідок помилки в договорі оренди щодо істотної умови договору - ціни - Рівненська міська рада і громада міста Рівне як власник майна позбавлений доходів в розмірі 1246190,60.
А тому, просить застосувати норми ст.229 Цивільного кодексу України до договору оренди, та визнати вказаний правочин недійсним.
Водночас слід мати на увазі, що відповідно до частини 3 статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, апеляційна інстанція не вправі прийняти і розглянути позовні вимоги про визнання договору недійсним на підставі ст.229 ЦК України, оскільки зазначені позовні вимоги не подавалися до місцевого господарського суду, до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.04.2013р., заступник прокурора, позивача, відповідача 1 та представник третьої особи підтримали доводи апеляційних скарг та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача 2 (ПП «Агата») заперечив проти доводів скаржників, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Рішенням Рівненського міського суду по справі №2-6136 від 22.06.2004р. (т.1, арк.справи 19-21) задоволено заяву заступника прокурора м. Рівне про визнання незаконним та скасування наказу управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради №127 від 29.12.2003р. "Про затвердження результатів конкурсу з надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Басівкутській (напроти будівлі магазину №68)". Зобов'язано виконавчий комітет Рівненської міської ради провести повторний конкурс з надання в оренду земельної ділянки по вул.Басівкутській в м.Рівне.
Наказом управління комунальною власністю Рівненської міської ради №92 від 19.08.2004р. затверджено створити конкурсну комісію з надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Басівкутській (напроти будівлі магазину №68).
20.08.2004р. наказом управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради №94 затверджено проведення повторного конкурсу з надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Басівкутській (напроти будівлі магазину №68).
Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії з надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Басівкутській (напроти будівлі магазину №68) від 19.10.2004р. (т.1, арк.справи 24-25), переможцем конкурсу визнано приватне підприємство "Агата".
Наказом управлінням комунальною власністю Рівненської міської ради №136 від 28.10.2004р. (т.1, арк.справи 26), визнано переможцем конкурсу з надання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Басівкутська (навпроти будівлі магазину №68) приватне підприємство "Агата" (п.1); затверджено умови конкурсу з надання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Басівкутська (навпроти будівлі магазину №68) (п.2); Рівненському міському управлінню земельних відносин (на підставі даного протоколу) укласти договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.
31 сесією 4 скликання Рівненської міської ради прийнято рішення №1505 від 16.06.2005р. "Про надання земельної ділянки на вул. Басівкутській (напроти будівлі магазину №68) приватному підприємству "Агата", як переможцю конкурсу та затвердження проекту відведення земельної ділянки" (т.1, арк.справи 27-28), яким затверджено проект відведення земельної ділянки навпроти будівлі магазину №68 на вулиці Басівкутській приватному підприємству "Агата" для будівництва та обслуговування автозаправної станції (п.1 рішення); надано з числа земель житлової та громадської забудови міста Приватному підприємству "Агата" в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1902кв.м навпроти будівлі магазину №68 на вулиці Басівкутській Приватному підприємству "Агата" для будівництва та обслуговування автозаправної станції (п.2 рішення).
03.08.2005р. між Рівненської міською радою (орендодавець) та приватним підприємством "Агата" (орендар) укладено договір оренди землі, за п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1902 кв.м., яка знаходиться в м. Рівне на вулиці Басівкутській навпроти будівлі магазину №68.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1902кв.м., в тому числі 1902кв.м. з числа земель житлової та громадської забудови міста (п.2 договору).
Відповідно до пункту 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 39684,77 грн.
Розмір орендної плати в рік, відповідно п.9 договору, становить 14835,60 грн.
За пунктом 16 договору, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування автозаправної станції.
Передача в оренду земельної ділянки, згідно п.18 договору, здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення Рівненської міської ради (31 сесія 4 скликання) №1505 від 16.06.2005р. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим покладаються на орендаря.
Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.42 договору).
Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.
03.08.2005р. договір посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу - Онофрейчук С.Й.
Договір зареєстровано у Рівненській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.10.2005р. за № 040558300305.
03.08.2005р. між Рівненської міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Агата" (Орендар) складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
В матеріалах справи також наявні розпорядження міського голови м. Рівне "Про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки" №457-р від 27.02.2004р.; витяг з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду строком на 10 років, у зв'язку з перемогою у конкурсі ПП "Агата"; акт перенесення в натурі (на місцевість), закріплення та погодження меж земельної ділянки, яка передається в оренду строком на 10 років ПП "Агата" як переможцю конкурсу, для будівництва та обслуговування автозаправної станції в м. Рівне по вул. Басівкутській (навпроти будівлі магазину№68).
Розглянувши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Як вірно визначено судом першої інстанції, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005 року, п.2 якого вирішено надати в оренду Приватному підприємству "Агата" земельну ділянку та вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 03.08.2005р., укладеного між Рівненською міською радою м. Рівне та Приватним підприємством "Агата" м. Рівне.
За частиною 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Господарським судам, відповідно до ст. 12 ГПК, підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Приймаючи рішення про передачу в оренду земельної ділянки Рівненська міська рада діяла як орган, через який територіальна громада реалізувала повноваження власника земельної ділянки.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (п.1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями).
Тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підвідомчість вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005 року господарському суду. З огляду на що, доводи відповідача - Приватного підприємства "Агата" про непідвідомчість даної вимоги судом до уваги не приймаються.
Згідно ч.2 ст.144 Конституції України, ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи зацікавлених осіб в судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №2229-13 від 11.01.2005р., яка діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним, відповідно п.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду у справі №15/242 (20/200) від 29.06.2011р.).
Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання спірного рішення міської ради таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції і порушення права позивача.
Прокурор звернувся з позовом в інтересах виконавчого комітету Рівненської міської ради.
Згідно ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно положень ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування", виконавчий комітет є виконавчим органом міської ради.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що оскільки виконавчий комітет Рівненської міської ради не є представницьким органом територіальної громади м. Рівне, тому не наділений повноваженнями органу через який територіальна громада реалізує повноваження власника земельної ділянки. При цьому позивач у справі не є особою, яка претендувала на оренду зазначеної земельної ділянки і прийняттям оспорюваного рішення порушено її права.
Підставою позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради прокурор та позивач визначають факт відсутності на дату прийняття оспорюваного рішення, рішення Рівненської міської ради про надання згоди на розроблення проекту землеустрою.
Пунктом 1 рішення 31 сесії 4 скликання Рівненської міської ради від 16.06.2005р., затверджено проект відведення земельної ділянки навпроти будівлі магазину №68 на вулиці Басівкутській приватному підприємству "Агата" для будівництва та обслуговування автозаправної станції та згідно п.2 надано з числа земель житлової та громадської забудови міста приватному підприємству "Агата" в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1902кв.м навпроти будівлі магазину №68 на вулиці Басівкутській приватному підприємству "Агата" для будівництва та обслуговування автозаправної станції.
Стосовно доводів позивача та прокурора про відсутність рішення міської ради про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, господарський суд Рівненської області вірно зазначив, що орган місцевого самоврядування розглядаючи на засіданні сесії питання про затвердження проекту відведення земельної ділянки повинен був перевірити чи повністю дотримано визначену чинним законодавством процедуру, а вже потім приймати відповідне рішення.
В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження доводів позивача, прокурора та відповідача 1 щодо зміни цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки.
З огляду на викладене слід відмітити позицію Вищого господарського суду України:
- в постанові від 23.01.2007р. у справі №47/83, вказано на неприпустимість визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон;
- в постанові від 04.12.2008р. у справі №2/142-08, вказано на право орендаря, який уклав договір оренди з управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та сумлінно виконував покладені на нього договором обов'язки, очікувати на набуття права користування орендованим майном на строк визначений договором, у зв'язку з чим орендар не повинен нести будь-які негативні наслідки, пов'язані з недотриманням органом публічної влади, процедури укладення договору оренди комунального майна.
З огляду на викладене, доводи прокурора та позивача про відсутність на час передачі земельної ділянки в оренду рішення Рівненської міської ради про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що приймаючи рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки в оренду за відсутності прийнятого у відповідності до вимог земельного законодавства рішення про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, саме органом місцевого самоврядування не дотримано визначену земельним законодавством процедуру, а тому зазначене порушення не повинно впливати на правомірні очікування приватного підприємства "Агата" та покладати на підприємство негативні наслідки допущеного порушення.
Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Колегія суддів погоджується, що затвердження Рівненської міської радою проекту відведення земельної ділянки, за відсутності прийнятого у відповідності до вимог чинного законодавства рішення Рівненської міської ради про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, за аналогією права розцінюється наступним схваленням попередніх дій органу місцевого самоврядування як уповноваженого органу через який територіальна громада реалізує повноваження власника земельної ділянки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішення 31 сесії 4 скликання Рівненської міської ради від 16.06.2005р., прийнято в межах компетенції органу місцевого самоврядування наданої чинним законодавством.
Отже, у зв'язку з відсутністю доказів в підтвердження порушення прав та охоронюваних законом інтересів виконавчого комітету Рівненської міської ради, у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення Рівненської міської ради, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність встановлених ст. 21 ЦК України обставин у їх сукупності, за наявності яких правовий акт органу місцевого самоврядування визнається незаконним. За таких обставин у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення, прийнятого відповідачем 1.
При цьому вимога про скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005 року не відповідає способам захисту прав, визначених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.
Безпідставними є посилання позивача та прокурора на приписи ст.123 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 1709-IV від 12.05.2004р. - редакція чинна на час проведення конкурсу), оскільки вказана норма регулює питання передачі земельних ділянок у постійне користування. При цьому порядок передачі земельної ділянки в оренду унормовано ст.124 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 1709-IV від 12.05.2004р. - редакція чинна на час проведення конкурсу).
Підставою недійсності правочину, згідно ч.1, 3 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ст. 5 Закону України "Про оренду землі")
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваного рішення), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За нормами ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Спірний договір оренди землі від 03.08.2005р., як вбачається з матеріалів справи, укладено на підставі рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005р.. Договір містить усі закріплені статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України N 2505-IV від 25.03.2005р. - чинній на момент укладення договору) істотні умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. З наведеної норми слідує, що підставою для визнання договору оренди землі недійсним може бути, зокрема, порушення підстав та порядку набуття права на оренду земельної ділянки, передбачених Земельним кодексом України.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відсутні підстави для визнання недійсним рішення Рівненської міською ради №1505 від 16.06.2005р., як підстави для укладення в подальшому договору оренди землі від 03.08.2005р.
Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 03.08.2005р. згідно положень діючого цивільного законодавства України.
Доводи прокурора, позивача та відповідача 1 стосовно внесення до договору оренди землі від 03.08.2005р. неправдивих даних, а саме зазначення про те, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки надано рішенням Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005р. не є підставою для визнання недійсним договору.
Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина четверта статті 15 Закону України "Про оренду землі") (п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями).
Крім цього колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прокурором не обґрунтовано у позовній заяві, які права виконавчого комітету Рівненської міської ради (позивача) порушено у зв'язку з укладенням договору оренди землі від 03.08.2005р.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Виконавчий комітет Рівненської міської ради є виконавчим органом рівненської міської ради, який здійснює покладені на нього законодавством функції у сфері регулювання земельних відносин. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади діють лише у спосіб передбачений законом.
Цивільно-господарські правовідносини між позивачем та відповідачами у даній справі відсутні. Виконавчий комітет Рівненської міської ради не є стороною спірного договору оренди земельної ділянки, тому наслідки недійсності спірного договору, в силу вимог до ст. 216 ЦК України, стосуються лише сторін договору і не поширюються на права позивача. Таким чином, позивачем не доведено порушення його права укладенням спірного договору оренди землі.
Отже місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди.
На підставі наведеного у позові заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі виконавчого комітету Рівненської міської Ради до відповідачів: 1) Рівненської міської ради; 2) приватного підприємства "Агата" про визнання недійсним та скасування рішення Рівненської міської ради №1505 від 16.06.2005 року та визнання недійсним договору оренди землі від 03.08.2005р., укладеного між Рівненською міською радою м. Рівне та приватним підприємством "Агата" відмовлено правомірно.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи скаржників, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги фізичної особи Лико Дарії Василівни та заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.13 р. у справі № 5019/1608/12 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Дужич С.П.