10 квітня 2013 р.Справа № 2-а-55/11/1527
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Мунтян О.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської про зобов'язання провести виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, -
Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача, стягнути з відповідача недоотриману допомогу на оздоровлення в розмірі 4 630 грн., та врахувати факт зміни на час ухвалення судового рішення розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою від 15 лютого 2011 року Суворовський районний суд м. Одеси частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1, визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язав відповідача здійснити позивачу виплату суми недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 4 320 грн.
Вимоги апеляційної скарги Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради обґрунтовує тим, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення , як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але у розміру і порядку визначеними Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 62 зазначеного закону.
Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради посилається на те, що у 2010 році позивачу в повному обсязі виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 20 квітня 2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
ОСОБА_1 вимоги своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона неодноразово зверталась до судових органів із захистом свого права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але зазначає що розмір мінімальної заробітної плати повинен враховуватись на момент прийняття судового рішення, а не за 2010 рік.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2-й групи (а.с. 5) та знаходиться на обліку в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради, як особа яка має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 2-й групи.
Суд першої інстанції встановив, що щорічна допомога на оздоровлення, як інваліду 2-й групи позивачу виплачена відповідачем у вересні 2010 року у розмірі 120 гривень 00 копійок, що підтверджено матеріалами справи.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік», ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції встановив, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова КМУ за № 562 від 12.07.05 року, на підставі якої позивачу була нарахована зазначена допомога, оскільки дана Постанова істотно звужує обсяг встановлених Законом прав, що є неприпустимим.
Відмовляючи у задоволені вимог щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, суд першої інстанції встановив, що Департаментом праці та соціальної політки Одеської міської ради часткову сплату допомоги у розмірі 120 грн. 00 коп. проведено 09 вересня 2010 року, отже при визначенні розміру недоплаченої частини допомоги застосовується показник розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом станом на вересень 2010 року, а іншого Законом не передбачено.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2-ї групи та знаходиться на обліку в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради, як особа яка має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 2-й групи.
Щорічна допомога на оздоровлення, як інваліду 2-й групи позивачу виплачена відповідачем у вересні 2010 року у розмірі 120 гривень 00 копійок, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Сторонами не оспорюється право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, предметом спору є розмір цієї допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІ групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» мінімальна заробітна плата на час виплати відповідачем щорічної грошової допомоги на оздоровлення, становить 888 грн.
Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення позивачу становить 4 440 грн., а недоплачена частина - 4 320 грн.
Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку посилається апелянт, має меншу юридичну силу та значно звужує права позивача, встановлені ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому застосуванню підлягають норми закону.
Також безпідставним є посилання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цими нормами Кабінету Міністрів надано право роз'яснювати порядок застосування цього закону, а не змінювати розміри гарантій, встановлених цим законом.
Стаття 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює джерело фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, які здійснюються за рахунок державного бюджету.
Стаття 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачала право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте Кабінет Міністрів України у 2010 році не скористався своїм правом щодо встановлення розміру щорічного допомоги на оздоровлення, а застосована відповідачем постанова не була прийнята на виконання ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення застосовується розмір мінімальної заробітної плати, який був встановлений на час нарахування та виплати позивачу цієї допомоги, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на нормах закону.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційні скарги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2011 року залишити без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П.Шеметенко