09 квітня 2013 року Справа № 5020-507/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача - Молчанов Антон Олександрович, довіреність №4004 від 29 жовтня 2010 року (Фізична особа-підприємець Руткевич Олександр Степанович);
відповідача - Бєлоусов Віктор Сергійович, довіреність №2 від 03 січня 2013 року (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Руткевича Олександра Степановича на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 25 червня 2012 року у справі № 5020-507/2012
за позовом фізичної особи-підприємця Руткевича Олександра Степановича (вул. Булгакова, 90, с. Широке, м. Севастополь, 99809)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
про визнання права власності,
Фізична особа-підприємець Руткевич Олександр Степанович звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання права власності на 53/100 частки окремо розташованого нерухомого майна - споруди гідровузла ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Слюк-Лю", яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 328, 355-357, 392 Цивільного кодексу України та статтю 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовані невизнанням відповідачем права сумісної власності фізичної особи-підприємця Руткевича Олександра Степановича на створену ним за згодою орендодавця шляхом поліпшення орендованого майна нову річ - споруду гідровузлу ставка-накопичувача, яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 червня 2012 року у позові фізичної особи-підприємця Руткевича Олександра Степановича відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що посилання позивача на те, що внаслідок здійснених за його рахунок поліпшень була створена нова річ -споруда гідровузлу ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м.Севастополь, Байдарська долина, урочище "Слюк-Лю", яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Позивачем також не надано суду належних та допустимих доказів понесення саме ним витрат на створення спірного об'єкту та доказів створення ним об'єкта нерухомого майна.
Крім того, суд у своєму рішенні зазначив, що хоча сторонами у справі не спростовується факт надання відповідачем згоди на будівництво водоскидної споруди ставка „Слюк-Лю", розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка, - але така згода на проведення поліпшення об'єкта оренди за Договором надана в межах 338688,00 грн. та за умови врахування компенсації зазначеної суми лише в процесі приватизації ставка „Слюк-Лю".
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Руткевич Олександр Степанович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Апелянт зазначає, що у нього є всі підстави для виникнення права власності на частку в новій речі, створеній в процесі оренди, а саме: здійснення поліпшень об'єкта оренди за згодою орендодавця; здійснення поліпшень об'єкта оренди за рахунок коштів орендаря; створення в результаті таких поліпшень нової речі, яка відрізняється від первинного об'єкта оренди; відсутність в договорі оренди вказівок на неможливість набуття орендарем права власності на нову річ, створену в процесі оренди.
Апелянт також вказує на те, що посилання місцевого суду на необхідність прийняття спірного майна в експлуатацію як на підставу для виникнення у позивача права власності є помилковими, оскільки момент виникнення права власності на нову річ, створену в процесі оренди, в принципі визначений статтею 778 Цивільного кодексу України та частиною четвертою статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" як момент завершення створення такої речі. В той же час, спірне майно є нерухомістю, оскільки невід'ємно пов'язане своїм існуванням і можливістю експлуатації із землею, на якій розташоване. Положення статті 331 Цивільного кодексу України визначають момент виникнення права власності як дата завершення будівництва. При цьому, умови про прийняття в експлуатацію та державну реєстрацію як підстави виникнення права власності не можуть застосовуватись до спірного об'єкта нерухомості, оскільки не передбачені законом по відношенню к другорядним гідротехнічним спорудам, яким являється спірне майно.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 липня 2012 року фізичній особі-підприємцю Руткевичу Олександру Степановичу відновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М. та Дмитрієв В.Є.
Ухвалою від 21 серпня 2012 року апеляційним судом було призначено у справі №5020-507/2012 судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлено до Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
На вирішення експерта було поставлено наступні питання:
1) Чи входила водоскидна споруда довжиною 60 метрів у склад гідротехнічної споруди ставка-накопичувача „Слюк-Лю", розташованої за адресою: м.Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю", на момент укладання договору оренди державного майна від 29.04.2002?
2) Коли, у якому обсязі та за чий рахунок було здійснено будівництво водоскидної споруди ставка-накопичувача „Слюк-Лю" довжиною 60 метрів, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю"?
3) Яким чином водоскидна споруда довжиною 60 метрів змінює функціональні можливості використання та корисних властивостей гідротехнічної споруди ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю"?
4) Чи є водоскидна споруда довжиною 60 метрів приналежністю гідротехнічної споруди ставка-накопичувача „Слюк-Лю", розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю" як складної речі?
5) Чи є водоскидна споруда ставка-накопичувача „Слюк-Лю" довжиною 60 метрів, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю" новою річчю?
6) Яка ринкова вартість водоскидної споруди „Слюк-Лю", розташованої за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю"?
7) Яка ринкова вартість земляної дамби та котловану ставка „Слюк-Лю", розташованих за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю"?
8) Який розмір ідеальних часток ФОП Руткевича Олександра Степановича та держави у споруді ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище „Слюк-Лю", що складається з земляної дамби, котловану ставка та водоскидної споруди, відповідно до положень частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України (виходячи з вартості витрат ФОП Руткевича Олександра Степановича на його поліпшення)?
04-05 вересня 2012 року судовими експертами були заявлені клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань. Для задоволення цих клопотань матеріали справи №5020-507/2012 були повернуті на адресу суду.
25 жовтня 2012 року до канцелярії суду від Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про зняття експертизи з провадження у зв'язку з тим, що станом на 17 жовтня 2012 року клопотання експерта про надання додаткових документів не задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2012 року повторно направлені матеріали справи №5020-507/2012 до Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса для проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою апеляційного суду від 21 серпня 2012 року, провадження у справі зупинено до отримання результатів судової експертизи.
15 березня 2013 року до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов висновок комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №1432/1433/1455 від 28 січня 2013 року разом з матеріалами справи №5020-507/2012.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 09 квітня 2013 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, вказуючи на те, що висновок експерта повністю доводить правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
29 квітня 2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Руткевичем Олександром Степановичем (орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна №122 (далі - Договір) /том 1, арк. с.8-12/, відповідно до умов якого орендар приймає у строкове платне користування окремо розташовану споруду ставка-накопичувача, у тому числі земляну дамбу площею 581,0 кв.м та котлован ставка, розташовані за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Сюлю-Клю", що не увійшло до статутного фонду КСП "Агрофірма "Червоний Жовтень" при приватизації.
Майно передається з метою організації відпочинку населення, розведення товарної риби, раків, організації рибної ловлі, переробки, зберігання та реалізації готової продукції (пункт 1.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 07 червня 2004 року /том 1, арк. с.70/).
Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном в строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна.
Передання майна в оренду не спричиняє виникнення у орендаря права власності на орендоване майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. Договору).
За актом приймання-передачі державного майна від 29 квітня 2002 року об'єкт оренди переданий орендарю /том 1, арк. с. 43/.
Договір укладений строком на 3 (три) роки та діє з моменту підписання до 30 квітня 2005 року (пункт 10.1 Договору).
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін або зміни Договору за закінченням строку його дії та протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той же строк та на тих ж саме умовах, які були передбачені Договором.
Строк дії Договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод: угодою від 25 квітня 2008 року - до 30 березня 2011 року, угодою від 29 березня 2011 року - до 30 березня 2013 року /том 1, арк. с. 13, 14/.
Пунктом 5.1.2 Договору передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця вносити зміни у склад орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.
12 січня 2008 року між фізичною особою-підприємцем Руткевичем Олександром Степановичем та приватним підприємством «Південний берег» був укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль сумісно діяти у сфері реалізації проекту щодо ставка «Слюк-лю» для досягнення наступної господарської мети: проведення експертної оцінки ставка, укладення договору на проектні роботи з інститутом «Кримгидроводхоз», проведення поліпшень згідно з розробленим проектом, укладення договору з підрядною організацією для будівництва водоскидної споруди, отримання технічних умов на енергопостачання, спеціальне водокористування, відвід земельної ділянки та інші питання узгоджені сторонами /том 1, арк. с. 60-61/.
Листом за вих. №2214/011-6 від 08 вересня 2008 року РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі надало згоду на проведення поліпшення об'єкта оренди за Договором - будівництво водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м.Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка, згідно з наданою проектно-кошторисною документацією в межах 338 688,00 грн. та за умови врахування компенсації зазначеної суми лише в процесі приватизації ставка «Слюк-Лю» /том 1, арк. с. 15/.
27 жовтня 2008 року між приватним підприємством «Південний берег» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс» (підрядник) був укладений договір підряду №07/08 /том 1, арк. с. 16-21/, згідно з пунктом 1.1 якого підрядник по завданню замовника зобов'язується на власний ризик виконати у встановлений договором строк будівельні роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від підрядника роботи (об'єкт) та сплатити них. Підрядник виконує роботи по будівництву водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка (пункт 1.2 Договору підряду №07/08).
Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт від 18 грудня 2008 року /том 1, арк. с. 22-26/ та довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 18 грудня 2008 року /том 1, арк. с. 27/, виконанні за договором підряду №07/08 роботи по будівництву водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка, вартістю 161 022,00 грн., прийняті приватним підприємством «Південний берег».
Позивач вважає, що він, як орендар, мав право змінювати стан речі, переданої йому в оренду, та в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця, ним створена нова річ, тому вимагає визнати його співвласником 53/100 частки спірного майна.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень частини четвертої статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Предметом доказування у спорі щодо права власності на річ, створену в процесі орендних відносин, в даному випадку є:
- здійснення позивачем (орендарем) поліпшень орендованого майна за згодою відповідача (орендодавця);
- створення внаслідок таких поліпшень нової речі;
- розмір погоджених з відповідачем (орендодавцем) витрат на поліпшення, внаслідок яких було створено нову річ.
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд послався на те, що позивачем не було доведено ані понесення ним витрат на створення спірного об'єкту, ані створення нового об'єкту нерухомості в процесі орендних відносин із відповідачем.
Проте, судова колегія вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено протягом апеляційного розгляду справи, згідно з пунктом 1.1 договору № 122 оренди державного нерухомого майна від 29 квітня 2002 року, укладеного між позивачем та відповідачем, а також згідно з актом приймання-передачі до цього договору, позивачеві (орендареві) був переданий об'єкт оренди, що складався із земляної дамби площею 581 кв. м. та котловану ставка. Будь-які інші споруди ані в договорі оренди, ані в акті приймання-передачі не зазначені.
Наявним у справі листом № 2214/01.1-6 від 08 вересня 2008 року відповідач надав позивачеві згоду на будівництво водоскидної споруди відповідно до наданої кошторисної документації в межах вартості 338688,00 грн. Факт надання такої згоди відповідачем не оспорюється.
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 1432/1433/1455 від 28 січня 2013 року (по першому досліджуваному питанню) водоскидна споруда, згоду на будівництво якої надав відповідач, була відсутня у технічних документах БТІ станом на 26 січня 2002 року (до укладення договору оренди), та була збудована пізніше (в процесі оренди) відповідно до договору підряду № 07/08 від 27 жовтня 2008 року.
Вартість витрат позивача на будівництво водоскидної споруди склала 161022,00 грн. (висновок комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №1432/1433/1455 по другому досліджуваному питанню), що відповідає погодженій відповідачем вартості будівництва (338688,00 грн.).
Зазначений висновок судового експерта є належним та допустимим доказом у справі (статті 32, 42 Господарського процесуального кодексу України), що не оспорюється сторонами.
Таким чином, судова колегія вважає належно доведеним той факт, що позивач за прямою згодою відповідача здійснив поліпшення орендованого майна шляхом будівництва за власні кошти (161022,00 грн.) водоскидної споруди, якої на момент укладення договору оренди не існувало.
Оцінюючи питання створення нової речі внаслідок поліпшень орендованого майна, судова колегія звертається до приписів статті 179 Цивільного кодексу України, згідно з якими річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Незважаючи на те, що Цивільний кодекс не містить прямого поняття «нова річ», з контексту вказаної норми слідує, що під нею слід розуміти предмет матеріального світу, створений штучно внаслідок певних зусиль певної особи (в даному випадку - внаслідок проведення будівельних робіт), який на початок певного періоду часу (в даному випадку - на момент укладення договору оренди) не існував.
Як зазначалося вище, спірної водоскидної споруди не існувало на момент укладення між позивачем та відповідачем договору оренди, а факт її створення є похідним від згоди відповідача на її будівництво, фінансування такого будівництва позивачем на суму 161022,00 грн. та фактичного проведення робіт з її будівництва товариством з обмеженою відповідальністю «Кримводстрой».
Судова колегія також звертає увагу на те, що «новий» характер речі, створеної в процесі орендних відносин, повинен визначатися ще й за її корисними властивостями та функціональним призначенням, а саме за тим, чи має така річ функціональні можливості, яких не було у первинного об'єкта оренди, та чи змінилися корисні властивості та призначення усіх цих складових.
За висновками судового експерта-будівельника (з третього та п'ятого досліджених питань), заснованими на даних робочого проекту «Будівництво водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю» в басейні річки Байдарка на землях міста Севастополя» та паспортизації гідротехнічної споруди, водоскидна споруда, що раніше входила до складу гідротехнічної споруди ставка-накопичувача, була зруйнована поза участю позивача або відповідача ще до укладення договору оренди.
З мотивувальної частини висновків судового експерта-будівельника по третьому та п'ятому досліджених питаннях слідує, що використання об'єкта оренди без будівництва водоскидної споруди було неможливе, а його стан був незадовільним. В результаті робіт з будівництва водоскидної споруди гідротехнічна споруда ставка в цілому знаходиться у працездатному стані та може використовуватися за функціональним призначенням - організацією любительського вилову риби та відпочинку населення, поливу сільгоспземель тощо.
По четвертому дослідженому питанню судовий експерт-будівельник вказав, що новозбудована водоскидна споруда може використовуватися лише в комплексі з об'єктом оренди - земляною дамбою та котлованом ставка, а її виділення або самостійне використання є неможливим.
Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підсумовуючи наведене, судова колегія доходить наступних висновків:
- водоскидна споруда, збудована за згодою відповідача в процесі орендних відносин за рахунок коштів позивача, не існувала на момент укладення договору оренди, а її створення дозволило використовувати об'єкт оренди (земляну дамбу та котлован ставка) за призначенням;
- водоскидна споруда змінила функціональні можливості об'єкта оренди, оскільки дозволила використовувати його за призначенням та забезпечила функціонування усієї гідротехнічної споруди ставка-накопичувача, використання якої для аналогічних цілей (любительський вилов риби, організація відпочинку населення) раніше було неможливим;
- виходячи з новоствореного характеру водоскидної споруди, а також зі зміни після її будівництва функціональних можливостей усього вузлу ставка-накопичувача, ця водоскидна споруда є новою річчю - приналежністю головної речі (гідротехнічної споруди ставка-накопичувача) в розумінні статті 186 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на те, що спірна водоскидна споруда нібито не створювалася за рахунок позивача та була передана йому у складі орендованого майна повністю спростовуються вищенаведеними висновками судового експерта-будівельника та дослідженими ним первинними документами.
У питанні розміру частки позивача у новій речі, створеній за його рахунок в процесі орендних відносин з відповідачем, судова колегія керується наступним.
За правилами частини четвертої статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» право власності орендаря, який за згодою орендодавця створив нову річ в процесі поліпшення об'єкта оренди, визначається відповідно до витрат орендаря на такі поліпшення, отже по суті є частковим.
Даний висновок підтверджується положеннями частини четвертої статті 355, статті 356 та частини другої статті 357 Цивільного кодексу України, згідно з якими спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 1432/1433/1455 від 28 січня 2013 року (економічна частина, шосте та сьоме досліджені питання) ринкова вартість водоскидної споруди складає 179808,00 грн., а котловану ставка та земляної дамби - 12080,00 грн. та 48733 грн. відповідно. З урахуванням цих показників та витрат, понесених позивачем на створення водоскидної споруди, розмір його ідеальної частки у спірному майні складає 70% або 7/10 часток.
Відповідач будь-яких заперечень щодо правомірності визначення ідеальної частки позивача не висловив.
Таким чином, судова колегія вважає доведеним те, що позивач є власником частки в розмірі, що відповідає його витратам на узгоджені з відповідачем поліпшення орендованого майна, внаслідок яких була створена нова річ - водоскидна споруда у складі гідротехнічного вузлу ставка. Оскільки у позові заявлено про право власності на 53/100, суд апеляційної інстанції, який не має процесуальних підстав виходити за межі позовних вимог, вважає, що за наявності між сторонами спору про право власності позивача, це право на частку в розмірі 53/100 спірного майна підлягає визнанню в судовому порядку за правилами статті 392 Цивільного кодексу України.
Твердження відповідача про те, що позивач має лише право вимагати компенсації його витрат на проведення поліпшень є наслідком помилкового ототожнення положень частини четвертої статі 23 (щодо виникнення права власності на нову річ, створену в процесі оренди) та частини другої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (щодо відшкодування витрат на невідокремлювані поліпшення після припинення дії договору оренди). Оскільки між сторонами немає спору про останнє, предмет та підстави заявленого позову регулюються спеціальними положеннями частини четвертої статті 23 вказаного Закону, які мають автономні наслідки та не мають відношення до питання прав орендаря після припинення договору оренди.
Судова колегія також погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості посилань місцевого суду на необхідність прийняття спірного майна в експлуатацію як на підставу для виникнення у позивача права власності, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Спірне майно є нерухомістю, оскільки невід'ємно пов'язане своїм існуванням і можливістю експлуатації із землею, на якій розташоване.
Положення статті 331 Цивільного кодексу України визначають момент виникнення права власності як дата завершення будівництва. При цьому, умови про прийняття в експлуатацію та державну реєстрацію як підстави виникнення права власності не можуть застосовуватись до спірного об'єкта нерухомості, з огляду на наступне.
Як вже було встановлено судовою колегією, водоскидна споруда є новою річчю - приналежністю головної речі (гідротехнічної споруди ставка-накопичувача) в розумінні статті 186 Цивільного кодексу України.
У Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14 квітня 2009 року, зазначено, що при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 Цивільного кодексу України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".
Таким чином, виникнення права власності на спірне майно не пов'язане з його прийняттям в експлуатацію та державною реєстрацією.
Судова колегія також звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач у клопотанні про застосування позовної давності зазначає, що перебіг строку позовної давності починається з 27 жовтня 2008 року, тобто з дати укладення між приватним підприємством «Південний берег» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс» договору підряду №07/08 щодо виконання робіт по будівництву водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка.
Проте, судова колегія вважає таке твердження відповідача хибним, оскільки на дату укладення договору підряду у позивача не могло виникнути право власності на об'єкт, який ще не був збудований.
В даному випадку вимоги позивача засновані на положеннях статті 392 Цивільного кодексу України, які надають власнику майна право на пред'явлення позову про визнання права власності у випадку, якщо таке право оспорюється чи не визнається іншою особою.
Про порушення свого права позивач дізнався 27 травня 2010 року з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за вих. №11-04-02141, яким останній повідомив позивача про те, що Фондом державного майна України не прийнято рішення про приватизацію об'єкта за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Слюк-Лю".
На підставі викладеного, судова колегія не вбачає підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Отже, по результатам розгляду апеляційної скарги, судова колегія вбачає обґрунтованість останньої, необхідність її задоволення судом, внаслідок чого оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та відшкодування відповідачем судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи на всіх стадіях розгляду.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104 (пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Руткевича Олександра Степановича задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 червня 2012 року у справі № 5020-507/2012 скасувати.
3. Прийняти нове рішення:
„1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за фізичною особою-підприємцем Руткевичем Олександром Степановичем право власності на 53/100 частки окремо розташованого нерухомого майна - споруди гідровузла ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Слюк-Лю", яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів.
3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008; код ЄДРПОУ 20677058; відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця Руткевича Олександра Степановича (вул. Булгакова, 90, с. Широке, м. Севастополь, 99809; код ЄДРПОУ 2213100031; відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4288,80 грн. та витрати по сплаті вартості судової експертизи в розмірі 11423,50 грн."
4. Господарському суду міста Севастополя видати відповідний наказ.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Ю.М. Гоголь
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець Руткевич Олександр Степанович
(вул. Булгакова, 90, с. Широке, м. Севастополь, 99809)
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим
та місті Севастополі
(майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)