08 квітня 2013 року Справа № 5002-32/3761-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача, Василенко Катерина Вікторівна, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;
відповідача, Явтушенко Світлана Петрівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Аконіт";
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.М. Гризодубова) від 05 березня 2013 року у справі № 5002-32/3761-2012
за позовом Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері
в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
до Гурзуфської селищної ради
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аконіт"
про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки,
Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим до Гурзуфської селищної ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Аконіт" про визнання недійсним рішення 19 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 05.09.2003 №20, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Аконіт" земельну ділянку площею 3,1 га, яка розташована у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу з земель Гурзуфської селищної ради не наданих у власність та у постійне користування вартістю 10 089 990,00 грн, та договору оренди земельної ділянки від 17.03.2005, укладеного між Гурзуфською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Аконіт" щодо земельної ділянки площею 3,1 га за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Гурзуф у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка, реєстраційний номер 040500100009.
Позовні вимоги мотивовані тим, Гурзуфська селищна рада при передачі спірної земельної ділянки в оренду діяла з перевищенням повноважень, оскільки вказана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Гурзуфської селищної ради, що свідчить про те, що право розпорядження нею у відповідності з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України належить Раді Міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В основу судового рішення покладений висновок про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог та заснованості їх на суб'єктивних припущеннях.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок судової будівельно-технічної експертизи №294-07/12 від 26.02.2013 не може бути належним доказом у справі з огляду а його суперечливість і неповноту, що не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення та призвело до порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі судової колегії: головуючого судді Фенько Т.П., Проценко О.І., Антонової І.В.
Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. змінено на суддю Заплава Л.М.
08.04.2013 від Гурзуфської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішення 19 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 05.09.2003 №20 «Про затвердження проектів відведення і технічних звітів з винесення в натурі меж земельних ділянок для надання у користування і передачі в оренду громадянам, підприємствам, організаціям, установам, приватним підприємцям для розміщення і обслуговування об'єктів на землях селищної ради» затверджено проект землеустрою, технічний звіт з винесення в натурі меж земельної ділянки (пункт 1) та передано в оренду строком на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Аконіт" земельну ділянку площею 3,1 га, яка розташована у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка на землях Гурзуфської селищної ради із земель загального користування с.м.т. Гурзуф для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу (пункт 2.2) (а. с. 13, т.1).
22.11.2004 між Гурзуфською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Аконіт" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,1 га із земель селищної ради, розташованої за адресою: с.м.т. Гурзуф у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка, кадастровий номер 0111946800:05:001:0016 (далі- договір) (а. с. 84 -89, т. 2).
Договір зареєстрований Кримською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в Книзі записів договорів оренди земельних ділянок 17.03.2005 за номером 040500100009.
Вважаючи те, що Гурзуфською селищною радою при прийнятті рішення від 05.09.2003 №20 та укладенні договору оренди земельної ділянки від 22.11.2004 №040500100009 було перевищено свої повноваження, що спричинило порушення інтересів держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, яка наділена повноваженнями розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки вона знаходиться за межами населених пунктів Гурзуфської селищної ради, Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним рішення 19 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 05.09.2003 №20 «Про затвердження проектів відведення і технічних звітів з винесення в натурі меж земельних ділянок для надання у користування і передачі в оренду громадянам, підприємствам, організаціям, установам, приватним підприємцям для розміщення і обслуговування об'єктів на землях селищної ради» та визнання недійсним оренди земельної ділянки від 22.11.2004 №040500100009, укладеного між Гурзуфською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Аконіт" щодо земельної ділянки площею 3,1 га за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Гурзуф у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка.
Оскаржуваними рішенням та договором урегульовані земельні правовідносини, які існують між відповідачами, і, відповідно, предметом цих відносин є земельна ділянка.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Так, системний аналіз доводів позовної заяви та апеляційної скарги свідчить про те, що єдиною підставою заявленого прокурором позову є розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту Гурзуфської селищної ради, що підтверджується актом перевірки додержання вимог земельного законодавства від 26.05.2011, складеним державними інспекторами по контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Рескомзему АР Крим, а також висновком №3350 судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №12011011770165 від 22.03.2012.
Оцінюючи представлені прокурором докази з урахуванням вимог статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія визнає висновки місцевого господарського суду щодо неналежності представлених матеріалів цілком правомірними з огляду на наступне.
Так, Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим в постанові від 03.07.2012 у справі №2а-2032/12/0170/19 надавалась правова оцінка діям державних інспекторів по контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Рескомзему АР Крим з проведення 26.05.2011 перевірки дотримання вимог земельного законодавства Гурзуфською селищною радою та землекористувачами на території Гурзуфської селищної ради, за результатами якої їх дії щодо перевірки та складання пункту 18 акту від 26.05.2011 визнані протиправними.
Враховуючи те, що у пункті 18 зазначеного акту перевірки від 26.05.2011 зафіксовано, що оскаржуване рішення у даній справі прийнято з перевищенням повноважень, визначених статтею 12 Земельного кодексу України, то, за умов, визнання судом дій посадових осіб, які дійшли таких висновків, протиправними, судова колегія визнає неспроможними посилання прокурора на подібний акт, який за жодних обставин не може бути доказом перевищенням відповідачем своїх повноважень.
З урахуванням вказаного, доводи апеляційної скарги про те, що мотиви визнання адміністративним судом протиправними дій державних інспекторів по контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Рескомзему АР Крим з проведення 26.05.2012 перевірки дотримання вимог земельного законодавства Гурзуфською селищною радою та землекористувачами на території Гурзуфської селищної ради не стосуються оцінки законності використання земельної ділянки відповідачем на підставі оскаржуваного рішення, а тому зазначений акт є належним доказом у справі, є необґрунтованими, оскільки жодний висновок контролюючого органу за умови порушення порядку проведення перевірки не може бути законним і обґрунтованим, і відповідно, не може мати доказового значення у спорі.
Дослідивши висновок №3350 судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №12011011770165 від 22.03.2012, на який в якості доказу перевищення повноважень посилається прокурор, судова колегія також дійшла висновку щодо його неналежності з огляду на наступне.
По-перше, за правилами частини першої статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Так, вирішуючи питання відношення висновку №3350 судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №12011011770165 від 22.03.2012 до даної господарської справи, судова колегія встановила, що, по-перше, в цьому документі відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки земельної ділянки, характеристика розташування якої досліджувалось в межах вказаної експертизи, що позбавляє господарський суд можливості встановити тотожність зазначених ділянок, по-друге, висновок експерта містить посилання на державний акт на право власності, виданий ТОВ «Аконіт», який в даній господарській справі не є предметом спору, по-третє, в дослідженому висновку експерта робиться висновок про те, що «земельна ділянка -ТОВ «Аконіт», станом на момент підписання висновку управління Головного архітектора Ялтинської міської ради та на дату винесення ухвали про затвердження проекту відведення і на дату видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, на дату проведення експертизи 25.12.2011 - за межами населеного пункту», однак, не вбачається з даного висновку межі якого населеного пункту мав на увазі експерт, оскільки юрисдикція Гурзуфської селищної ради поширюється на декілька населених пунктів.
Отже, за викладених обставин, при наявності безлічі неточностей, протиріч і непідтверджених документами доводів, висновок №3350 судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №12011011770165 від 22.03.2012 за жодних обставин не може підтверджувати обставини, що входять до предмет доказування у даній справі.
Висновки прокурора у позовній заяві та апеляційній скарзі Гурзуфською селищною радою передано у користування земельну ділянку площею 3,1 га з перевищенням повноважень, на думку судової колегії, містять характер суб'єктивних припущень, оскільки будь-яких доказів, які б встановлювали цей факт ні прокурором, ні позивачем не надано.
Досліджуючи питання розповсюдження компетенції відповідача щодо розпорядження земельною ділянкою площею 3,1 га за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Гурзуф у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка, кадастровий номер 0111946800:05:001:0016, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
За приписами статті 12 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
Частина друга статті 83 Земельного кодексу України визначає, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Стаття 173 Земельного кодексу України визначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення(викуп) відповідно до цього Кодексу.
Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад (частина друга статті 174 Земельного кодексу України).
Так, судовою колегією було встановлено, що рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 25.12.2003 № 770-3/03 "Про встановлення меж селищ міського типу Гурзуф і Краснокаменка, селищ Данилівка, Лінейне та Партизанське Гурзуфскої селищної ради (м. Ялта) Автономної Республіки Крим", яке було зняте з контролю як виконане у відповідності з рішенням Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 7 червня 2006 року N 84-5/06, були розглянуті технічні звіти зі складання проектів встановлення меж, перенесення їх в натурі і інвентаризації земель вищевказаних населених пунктів, погоджених Гурзуфською селищною радою та встановлені межі населених пунктів Гурзуфскої селищної ради.
За викладених правових приписів і обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення 19 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 05.09.2003 №20 межі населених пунктів Гурзуфської селищної ради встановлено не було, проекту землеустрою, відповідно, також не існувало.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що знаходилися в державній і комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 Земельного кодексу України документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Так, матеріалами справи підтверджується, що документи, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування спірної земельної ділянки були погоджені з усіма органами, на які законом покладено обов'язок нагляду за дотриманням земельного законодавства при складанні документів з відведення земельної ділянки для передачі в оренду, зокрема з Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів (а.с. 13, 53, 54, т. 1), Управлінням держекологічної інспекції південно-кримського регіону (а.с. 20, т. 1), Управлінням головного архітектора Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (а. с. 51, 59-64, т. 1), Відділом державної землевпорядної експертизи (а.с. 80-81, т. 1), Республіканським комітетом по земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (а.с. 80-81, т. 1), кожний з яких надав вмотивований висновок щодо розташування відведеної земельної ділянки в межах с.м.т. Краснокамянка та можливості її відведення для передачі в оренду відповідачу для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу.
Призначеною у даній справи судовою експертизою, перед якою порушувалося питання розташування спірної земельної ділянки, не було підтверджено обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, а саме висновком №294-07/12 від 26.02.2013 встановлено неможливість отримання координат меж земельної ділянки с.м.т. Краснокамянка.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповноти висновку судової експертизи №294-07/12 від 26.02.2013 не можуть бути визнані судовою колегією обґрунтованими, оскільки вони засновані лише на припущеннях апелянта щодо порушення судовим експертом діючого законодавства, до того в матеріалах справи відсутні клопотання з боку прокурора та Ради Міністрів Автономно Республіки Крим щодо призначення додаткової чи повторної судової експертизи, які є законним способом усунення можливих недоліків висновку судової експертизи.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.
Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.
За викладених обставин, ні прокурор, ні позивач жодним належним доказом у справі не довели, яким чином інтереси держави порушуються оскаржуваними рішенням та договором.
Більш того, з копії оскаржуваного рішення відповідача, доданої до матеріалів позовної заяви, вбачається, що рішенням 19 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 05.09.2003 №20 було ще вирішено передати в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр «Єдність» земельну ділянку площею 0,375 га (кадастровий номер 011194680:01:003:0058) в с.м.т. Гурзуф по вул. Будівельників для будівництва і обслуговування багатоквартирного жилого будинку, проте заявляючи вимогу про визнання недійсним рішенням 19 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 05.09.2003 №20 в цілому прокурор не наводить жодних підстав недійсності рішення у частині передачі в оренду землі товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий центр «Єдність», що є черговим доказом безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.03.2005, укладеного між Гурзуфською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Аконіт" щодо земельної ділянки площею 3,1 га за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Гурзуф у північно-західній частині с.м.т. Краснокамянка, судова колегія цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним оскаржуваного рішення Гурзуфської селищної ради, оскільки пов'язана єдиною підставою, а саме - перевищення радою повноважень при прийнятті оспорюваного рішення, і не містить будь-яких інших доказів недотримання в момент вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до правил статті 215 цього Цивільного кодексу України - є підставою недійсності правочину.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявники апеляційних скарг не довели обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.
У зв'язку з наведеним, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року у справі № 5002-32/3761-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
О.І. Проценко
Розсилка:
1. Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул. Дзержинського, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)
2.Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, м. Сімферополь, 95000)
3. Гурзуфська селищна рада (вул. Подвойського, 9, смт.Гурзуф, 98640)
4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Аконіт" (вул. Комсомольська, 52А, кв.88, м. Дніпропетровськ, 49000)