79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.04.13 Справа № 914/763/13-г
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Прокурора м. Червонограда в інтересах держави, уповноважений орган: Червоноградська міська рада в особі Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград)
до відповідача:Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (м. Соснівка)
про:стягнення 71 729 (сімдесят одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. (з яких: 67005,22 грн. - основний борг; 3613,79 грн. - пеня; 1110,20 грн. - 3% річних)
Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С.
Представники:
Прокурор:Леонтьєва Н.Т. (посвідчення № 005508 від 24.09.2012 р.)
Позивача:Сковронський Т.С. - представник (довіреність від 11.03.2013р. № 453) Ролюк В.П. - виконуючий обов'язки директора КП «Червоноградтеплокомуненерго» (розпорядження від 29.09.2011р. №12/п)
Відповідача:Шостак В. В. - представник (доручення від б/н 01.02.2013 р.)
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники сторін, присутні в судовому засіданні 21.03.2013 р., звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
21.02.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 986 поступила позовна заява від прокурора м. Червонограда в інтересах держави, уповноважений орган: Червоноградська міська рада в особі Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград) до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (м. Соснівка) про стягнення 71 729 (сімдесят одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. (з яких: 67 005,22 грн. - основний борг; 3 613,79 грн. - пеня; 1 110,20 грн. - 3% річних).
Ухвалою суду від 22.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.03.2013 р.
В судовому засіданні 21.03.2013 р. прокурор та представник позивача звернулись з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Ухвалою суду від 21.03.2013 р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 12.04.2013 р.
Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 22.02.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 21.03.2013 р. повністю не виконав, в судове засідання з'явився.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 22.02.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 21.03.2013 р. повністю не виконав, уточненого розрахунку 3% річних та інфляційних не представив, хоча такі були витребувані судом ухвалами від 22.02.2013 р. і від 21.03.2013 р., явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
12.04.2013 р. до суду за вх. № 12244/13 від представника позивача поступила частина витребуваних судом документів, а саме: довідка відділу статистики у м. Червонограді від 08.04.2013 р. № 118-08-53 та акт звірки взаємних розрахунків по оплаті за опалення станом на 21.03.2013 р.
Прокурор та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 22.02.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 21.03.2013 р. повністю не виконав, відзив на позов представив, проти позову заперечив частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
25.03.2013 р. до суду за вх. № 8399/13 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він частково визнав позовні вимоги та просить суд задоволити позов в частині стягнення 70619 грн. 01 коп. До зазначеного відзиву долучено заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію довідки з ЄДРПОУ від 30.11.2012 р. та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
12.04.2013 р. до суду за вх. № 12243/13 від відповідача поступило платіжне доручення від 23.10.2012 р. № 670, платіжне доручення від 24.10.2013 р. № 688, платіжне доручення від 26.11.2012 р. № 811, довідка про заборгованість підприємства із виплати заробітної плати станом на 09.04.2013р., копія графіку розстрочення заборгованості за теплову енергію та копія звіту про фінансові результати за 2012 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
10.10.2004 р. між Комунальним підприємством «Соснівкажитлокомунсервіс» (відповідач) та Комунальним підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» (позивач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 413 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1 Договору, за цим договором енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
На виконання умов Договору, позивач, з січня по грудень 2012 року, надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 67005 грн. 22 коп. Зазначена сума підтверджується відповідним розрахунком позивача та визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідач, порушуючи п. 6 Договору, не провів розрахунку з позивачем за отриману теплову енергію.
Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становить 67005 грн. 22 коп. Відповідач визнав зазначену суму заборгованості та не представив суду доказів погашення такої.
За неналежне виконання умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3613 грн. 79 коп. та 3% річних у розмірі 1110 грн. 20 коп.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, погодився з нарахованим розміром пені на суму 3613 грн. 79 коп. та заперечив проти нарахованих 3% річних у розмірі 1110 грн. 20 коп.
В обґрунтування своїх заперечень щодо нарахованих 3% річних у розмірі 1110 грн. 20 коп. відповідач зазначає, що позивачем нараховано штраф, відповідно до ст. 231 ГК України, у розмірі 3% річних на суму 1110 грн. 20 коп. Оскільки ст. 231 ГК України визначено розмір штрафних санкцій щодо суб'єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки, а позивач і відповідача не є суб'єктами до державного сектора економіки, тому, на думку відповідача, нарахування штрафу у розмірі 3 % річних є недоцільним.
Таке твердження відповідача є невірним та не заслуговує на увагу суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, 3% річних не відноситься до штрафних санкції, оскільки мають іншу природу виникнення, а право вимоги кредитора на такі передбачено ст. 625 ЦК України. Позивачем нараховано 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто право вимоги на стягнення 3% річних від простроченої суми виникає незалежно від того, чи належать сторони до державного сектора економіки чи ні.
Ухвалами господарського суду Львівської області від 22.02.2013 р. та від 21.03.2013 р. у справі № 914/763/13-г було витребувано у позивача уточнений розрахунок 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також документально та нормативно обґрунтований розрахунок штрафних санкцій у відповідності до вимог ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України, оскільки у доданому до позовної заяви розрахунку не вказано періодів прострочення та нарахування пені і 3% річних, що в свою чергу унеможливлює перевірити правильність їх нарахування, а нарахування пені не відповідає вимогами ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України, якими встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Станом на час розгляду справи, позивач зазначені вимоги суду не виконав, витребувані документи не представив.
Відповідно до п. 5 ч. ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки позивачем не представлено належного розрахунку пені та 3% річних, доданий до матеріалів справи розрахунок не дає суду можливості перевірити правильність нарахування пені та 3% річних, суд вважає за доцільне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 3613 грн. 79 коп. та 3% річних у розмірі 1110 грн. 20 коп. без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.
Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представлення прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.
Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 р. №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади» до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.
Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» належить до комунальної власності та підпорядковане виконавчому комітету Червоноградської міської ради Львівської області, який є органом управління його майном. Отже Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» підзвітне та підконтрольне Червоноградській міській раді, яка є органом місцевого самоврядування, згідно ст. 140 Конституції України.
Оскільки Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходження коштів як і в місцевий бюджет, та і в державний бюджет України.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, уповноважений орган: Червоноградська міська рада в особі Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач позов визнав частково, доказів сплати заборгованості не представив.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора м. Червонограда в інтересах держави, уповноважений орган: Червоноградська міська рада в особі Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград) до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (м. Соснівка) про стягнення 71 729 (сімдесят одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. (з яких: 67 005,22 грн. - основний борг; 3 613,79 грн. - пеня; 1 110,20 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 67 005 грн. 22 коп. основного боргу.
В частині стягнення 3 613,79 грн. - пені та 1 110,20 грн. - 3% річних суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ч. ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що позивач не представив належного розрахунку пені і 3% річних, хоча такий розрахунок неодноразово витребовувався судом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 258, 509, 510, 526, 546, 549 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов прокурора м. Червонограда в інтересах держави, уповноважений орган: Червоноградська міська рада в особі Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (м. Червоноград) до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (м. Соснівка) про стягнення 71 729 (сімдесят одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. (з яких: 67 005,22 грн. - основний борг; 3 613,79 грн. - пеня; 1 110,20 грн. - 3% річних) - задоволити в частині стягнення 67 005 грн. 22 коп. основного боргу.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (вул. Грушевського, буд. 28, м. Соснівка, Львівська область, 80193; код ЄДРПОУ 33071438) на користь Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (вул. Промислова, буд. 1, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 23966248) - 67 005 грн. 22 коп. заборгованості.
3. Позов в частині стягнення 3 613,79 грн.-пені та 1 110,20 грн.-3% річних - залишити без розгляду.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» вул. Грушевського, буд. 28, м. Соснівка, Львівська область, 80193; код ЄДРПОУ 33071438) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УДК Личаківського району м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; банк отримувача: ГУДКУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31215206783006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1720 грн. 50 коп. - судового збору.
5. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.