Справа: № 2518/2а-9653/11 Головуючий у 1-й інстанції: Шляхов В.І. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
10 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гром Л.М.,
суддів: Бєлової Л.В., Міщука М.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.09.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, -
Позивач звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.09.2011 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати; зобов'язано відповідача здійснити нарахування позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати та забезпечити її виплату з 22.03.2011 року по 06.09.2011 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрована і постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 30 % від мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.09.2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.