Копія
Справа № 822/1456/13-а
09 квітня 2013 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.
при секретарі Манзяк Ю.Ю.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому було прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-35 від 06.03.2013 року, якою її було повідомлено про необхідність сплати заборгованості в розмірі 1467,98 грн. Вважає дану вимогу неправомірною в зв'язку з тим, що Законом №2464-VI від 08.07.2010 року було виключено ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка була підставою для прийняття зазначеної вимоги, а тому в органу пенсійного фонду відсутні повноваження щодо надіслання зазначеної вимоги згідно даної статті. Також відмічає скрутне фінансове становище та відсутність у 2012 році будь-яких доходів від підприємницької діяльності. А тому просить визнати надіслану їй вимогу протиправною та скасувати її.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні, пояснила, що дії органу пенсійного фонду є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 31.03.2003 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому було виставлено позивачу вимогу про сплату боргу №Ф-35 від 06.03.2013 року на суму 1467,98 грн. З наданого представником відповідача повідомлення-розрахунку вбачається, що дана заборгованість виникла за період серпень-грудень 2010 року.
Правовою підставою для винесення оскаржуваної вимоги зазначено ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI виключено частини першу - дев'яту ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). Зазначена редакція Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" набрала чинності з 01.01.2011 року.
Разом з тим, абз. 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на відсутність повноважень у органів Пенсійного фонду України щодо направлення вимоги про сплату боргу відповідно до ст. 106 Закону.
Суд також звертає увагу, що згідно з ч. 3 ст. 18 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно зі ст.1 Закону мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Розмір страхового внеску визначений в ст.4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) і становить 33,2%.
Мінімальна заробітна плата згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" становила: з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня - 922 грн.
Відповідно до ч.2-3 ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно ч.3 ст.20 Закону обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як вбачається з повідомлення-розрахунку за 3-4 квартал 2010 року, розмір доплати до страхових внесків розрахований, виходячи з розміру мінімального страхового внеску та з врахуванням частини сплачених сум фіксованого податку. Відповідно до зазначеного повідомлення-розрахунку розмір доплати до страхових внесків за серпень-грудень 2010 року складає 1467,98 грн.
Вказана сума доплати до страхових внесків є недоїмкою зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, яка позивачем сплачена не була, в зв'язку з чим відповідачем було направлено вимогу про її сплату. Суд враховує, що факт несплати страхових внесків у вказаному розмірі позивачем не заперечується.
Також суд звертає увагу на те що відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків
На підставі наведеного суд вважає помилковими доводи позивача, що страхові внески в зазначеному в вимозі розмірі не підлягають сплаті в зв'язку з відсутністю доходів від здійснення підприємницької діяльності та скрутним фінансовим становищем.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому було правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-35 від 06.03.2013 року на суму 1467,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з того, що в ході судового розгляду було встановлено правомірність дій відповідача щодо винесення та надіслання вимоги про сплату боргу №Ф-35 від 06.03.2013 року, тому підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2013 року
Суддя/підпис/У.Т. Данилюк
"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк