Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
18 березня 2013 року справа № 2а-6226/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомПП "Таврія-Агро-Н", пр. Миру, 24, кв. 52, м. Миколаїв, 54034
доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028
провизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, визнання неправомірною і скасування вимоги від 12.11.12 р. № 614
Приватне підприємство "Таврія-Агро-Н" (далі - позивач, Підприємство) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача по донарахуванню пені на підстави податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2011 р. № 0000472360 і № 0000482360; зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до картки особового рахунку Підприємства шляхом вилучення пені; визнати неправомірною і скасувати вимогу від 12 листопада 2012 р. № 614.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що грошове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями позивач самостійно сплатив протягом 10 днів, а тому у відповідача не було підстав для нарахування йому пені. Під час розгляду адміністративної справи позивач доповнив свої доводи посиланням на те, що нарахування пені за період існування заниженого податкового зобов'язання передбачено тільки нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності з 1 січня 2011 р., тоді як пеня нарахована позивачу за 2008 і 2010 р.р. (а. с. 42-43).
Відповідач позов не визнав, подав заперечення (а. с. 34), в яких послався на те, що спірна податкова вимога відкликана шляхом прийняття довідки про відсутність заборгованості станом на 6 грудня 2012 р.
Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а. с. 53-54). Відповідно до ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що позивач і відповідач скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, подавши відповідні клопотання, а їх доводи викладені письмово, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
В листопаді 2011 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1 липня 2008 р. до 30 вересня 2011 р. Результати перевірки оформлені актом № 3052/23-100/35217928 (далі - акт перевірки) (а. с. 13-16).
Як зазначено у висновку акту перевірки, позивач занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2008 р. та 4 квартал 2010 р., а також з податку на додану вартість за липень-вересень 2010 р.
На підставі висновку акту перевірки, 18 листопада 2011 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № № 0000472360 та 0000482360 (а. с. 10-11).
Позивач погодився із правомірністю нарахування грошових зобов'язань вказаними рішеннями і 28 листопада 2011 р. платіжними дорученнями № № 249 і 250 повністю сплатив заборгованість (а. с. 17-18).
12 листопада 2012 р. відповідач прийняв податкову вимогу № 614, якою нарахував позивачу пеню в розмірі 4804,81 грн. (а. с. 7).
Як слідує із місту заперечень відповідача та письмових пояснень позивача, пеня останньому була нарахована на підставі ст. 129 п. 129.1. пп. 129.1.2. ПК України, згідно якої нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). З цієї норми слідує, що у випадку виявлення податковим органом факту заниження платником податків податкового зобов'язання, що мало місце в спорі сторін, пеня такому платнику податків нараховується за період заниження і до сплати зобов'язання, тобто позивачу пеня нарахована за несплату податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2008 р. та 4 квартал 2010 р., а також за несплату податку на додану вартість за липень-вересень 2010 р. і до 28 листопада 2011 р. - часу сплати податкових зобов'язань.
Разом з тим відповідач не врахував того, що норма, яка дозволяє здійснити нарахування пені за весь період існування заниженого податкового зобов'язання міститься тільки в ПК України, який набрав законної сили з 1 січня 2011 р. В той же час, ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка регулювала порядок нарахування пені в спірному періоді, не передбачала можливості нарахування пені за період існування заниженого податкового зобов'язання, тобто відповідач для нарахування позивачу пені застосував норму ПК України, яка на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки вони виникли до набрання ним чинності, а за правилами ст. 58 ч. 1 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до довідки про стан заборгованості, станом на 6 грудня 2012 р. за Підприємством заборгованість з податків і зборів відсутня (а. с. 25), а тому відповідно до вимог ст. 60 п. 60.4. ПК України податкова вимога вважається відкликаною, суд зазначає таке.
ДПІ вказує на те, що вищезазначеною довідкою податкове зобов'язання було зменшено, а тому підстави для скасування податкової вимоги відсутні, оскільки вона є відкликаною. Такі доводи ДПІ суд знаходить безпідставними.
Стаття 60 п. 60.1. пп. 60.1.2., 60.1.3. ПК України визначає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (п. 60.1.2.); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п. 60.1.3.).
Згідно ст. 60 п. 60.3. ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, а п. 60.4. визначає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Таким чином, за змістом наведених норм, податкова вимога може вважатись відкликаною після прийняття ДПІ рішення про її скасування або після прийняття нової податкової вимоги, яка зменшує суму зобов'язання первинної вимоги. Довідка про відсутність заборгованості не може вважатись ані рішенням про скасування податкової вимоги, ані рішенням про зменшення грошового зобов'язання, а тому податкова вимога на час розгляду справи в суді не відкликана, як то вважає відповідач і враховуючи те, що спірна пеня нарахована саме податковою вимогою, а суд знайшов безпідставним нарахування позивачу пені, вимога підлягає скасуванню.
В той же час, такі вимоги, як визнання неправомірними дій ДПІ по нарахуванню пені, а також зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача шляхом вилучення пені, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Дії суб'єкта владних повноважень можуть бути самостійним предметом судового оскарження у випадку, коли самі дії мають правові наслідки і порушують права позивача. В спорі сторін, дії щодо нарахування позивачу пені знайшли своє оформлення в оскарженій податковій вимозі, а тому якщо дії суб'єкта владних повноважень призвели до прийняття ним відповідного рішення, предметом оскарження повинно бути рішення, а не дії.
Також не має необхідності окремо зобов'язувати відповідача внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача шляхом вилучення пені, адже після скасування судом податкової вимоги, відповідні зміни в особовий рахунок позивача будуть внесені в силу скасування вимоги.
Згідно ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивач, надавши платіжні доручення № № 86 і 87 від 27 листопада 2012 р. (а. с. 2-3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в сумі 111,80 грн. за майнову вимогу та 33,54 грн. за немайнові вимоги і у зв'язку із частковим задоволенням вимог, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача в розмірі 111,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Податкову вимогу № 614, прийняту 12 листопада 2012 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, визнати протиправною і скасувати.
3. В решті адміністративного позову відмовити.
4. Відшкодувати ПП "Таврія-Агро-Н" судовий збір в сумі 111,80 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз