"09" квітня 2013 р.Справа № 5017/3583/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді: Філінюка І.Г.,
Суддів: Лисенко В.А., Михайлова М.В.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 198 від 18.03.2013.)
секретар судового засідання - Станкова І.М.
за участю:
від Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Богуцька Л.П.;
від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Голови правління - Парух О.А.;
від Головного управління державної казначейської служби України - Масалов П.В.
прокурор Коломійчук І. О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції
на рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р.
у справі № 5017/3583/2012
позивач: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Одеського регіонального відділення
відповідачі: - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції;
- Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області;
за участю прокуратури м. Одеси
про стягнення збитків
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Одеського регіонального відділення, звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 395 479 грн. 66 коп. з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в рахунок погашення відшкодування шкоди завданої Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. позовну заяву Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення задоволено, стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення шкоду у сумі 395 479 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 909 грн. 60 коп. Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області від відповідальності звільнено.
Вказаний судовий акт вмотивовано тим, що заявлення Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Одеського регіонального відділення позову до Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ щодо стягнення шкоди у сумі 395 479 грн. 66 коп. є правомірним, адже наявна шкода, причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, наявна вина особи, що спричинила шкоду.
Звільняючи ж Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області від відповідальності, місцевий господарський суд виходив з того, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у випадку набрання рішенням суду законної сили, буде лише здійснювати виконання рішення суду про стягнення шкоди з Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області зазначає, що боржника необхідно визначати з урахуванням відповідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845 (у редакції від 30.01.2013 р.) № 45 та вказує на те, що боржником може бути визначено: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, організацію, створену органами державної влади чи місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету або місцевого бюджету, або суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Також, скаржник вказує на те, що органи Державної казначейської служби тільки виконують рішення суду, якщо винним є державний орган, в даному випадку Перший Суворовський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лисенко В.А., Михайлов М.В.) від 18.03.2013 р. апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2013 р. об 11:30.
19.03.2013 року до суду на рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. надійшла апеляційна скарга Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якій останній просить рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції обґрунтовано тим, що місцевим господарським судом при винесенні оскарженого рішення дано невірну оцінку обставинам справи, оскільки зазначено, що спеціалістом відділу ДВС Рожко Т.Г. спричинено шкоду позивачу під час виконання нею своїх службових обов'язків.
Скаржник із вищевказаним висновком місцевого господарського суду не погоджується та стверджує, що в даному випадку Рожко Т.Г. не виконувала своїх обов'язків по перерахуванню коштів згідно з розпорядженням державного виконавця та на підставі виконавчих документів.
Як вбачається з апеляційної скарги, Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір заявленого відшкодування шкоди та не надано доказів, що підтверджують її спричинення у заявленому розмірі.
Скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не розглянуто клопотання представника прокуратури м. Одеси про зупинення провадження у справі до набрання вироком суду законної сили.
Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції посилається на безпідставність застосування судом Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки Державна інноваційна фінансово-кредитна установа є державною установою, а відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності.
Скаржник вказує на те, що Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби не має рахунків, на яких обліковуються власні кошти відділу ДВС, та з яких можливо здійснити списання коштів.
Також, скаржник посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди, спричиненої спеціалістом відділу ДВС Рожко Т.Г. та на те, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лисенко В.А., Михайлов М.В.) від 20.03.2013 р. апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції прийнято до провадження та призначено до сумісного розгляду разом із апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на 09.04.2013 р. об 11:30.
Відзиви на апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції до суду не надходили.
У судове засідання 09.04.2013 р. з'явились представники Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, які доводи своїх апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, а також представник Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Голови правління, який просив залишити оскаржене рішення без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 р. №654 утворено на базі Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що ліквідуються, Українську державну інноваційну компанію як небанківську фінансово-кредитну установу. Компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами інноваційних позик Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007р. №1007 перейменовано Українську державну інноваційну компанію в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.
На виконанні Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ знаходилося зведене виконавче провадження №В 9/13 щодо стягнення з ТОВ «Синтез» на користь Української державної інноваційної компанії 4 980 000 грн. та заборгованості по заробітній платі.
22 листопада 2005 р. майно боржника було продано на прилюдних торгах торгівельною організацією «Укрспецюст» за 1 300 000 грн. Винагорода за надані послуги з реалізації арештованого майна становила 12%, тобто 156 000 грн. Залишок становив 1 144 000 грн. Зазначені кошти надійшли на депозитний рахунок Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ - 14.12.2005р.
Однак, на рахунок Української державної інноваційної компанії кошти перераховано не було, так як ухвалою Суворовського районного суду від 07.02.2006 р. по справі №2-1872/06 було заборонено Першому Суворовському відділу ДВС перераховувати грошові кошти, які отримані від реалізації заставленого майна ТОВ «Синтез».
Листами від 02.10.2008 р., 10.10.2008 р., 25.11.2008 р. Перший Суворовський відділ ДВС повідомив Одеське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про те, що залишок коштів від реалізації арештованого майна ТОВ «Синтез» на депозитному рахунку відділу складає 333 030 грн. 73 коп., що пояснюється перерахуванням коштів невстановленими особами іншим особам, які не є стягувачами у виконавчому провадженні.
Після вирішення спору по справі №2-1872/06 Суворовський районний суд скасував заходи забезпечення позову ухвалою від 12.06.2009р., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області.
13.01.2009р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Першого Суворовського відділу ДВС із заявою про перерахування грошових коштів, які отримано від реалізації заставленого майна ТОВ «Синтез».
24 грудня 2009р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа отримала від Першого Суворовського відділу ДВС 333 030 грн. 73 коп. У подальшому Першим Суворовським відділом ДВС було перераховано на рахунок Державної інноваційної фінансово-кредитної установи : 01.07.2010р. - 53 611 грн. 35 коп., 12.07.2010р. - 293 143 грн. 44 коп.
Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, залишок коштів, які повинен був перерахувати Перший Суворовський відділ ДВС на рахунок позивача складає 395 479 грн. 66 коп.
Першим Суворовським відділом ДВС не надано до суду заперечень проти розміру не перерахованої суми.
Як встановлено місцевим господарським судом, не перерахування коштів відбулося з вини службової особи відділу - бухгалтера (провідного спеціаліста) Рожко Т.Г., яка перераховувала кошти з депозитного рахунку відділу особам, які не є стягувачами у виконавчому провадженні.
Згідно з вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2012р. у справі №1527/1-987/11 (арк. спр. 74) Рожко Т.Г. в судовому засіданні свою вину у здійсненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 1 Кримінального кодексу України визнала повністю.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, під час розгляду даної справи судом першої інстанції правомірно застосовано норми ЦК України і вірно встановлено наявність шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями Рожко Т.Г., яка завдала шкоду, і самою шкодою, а також наявність вини останньої.
Посилання Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на те, що Рожко Т.Г. не виконувала своїх обов'язків по перерахуванню коштів згідно з розпорядженням державного виконавця та на підставі виконавчих документів не заслуговують на увагу судової колегії, адже вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2012р. у справі №1527/1-987/11 чітко встановлено факт викрадення коштів Рожко Т.Г., яка володіла офіційно наданими їй за посадою службовими повноваженнями по веденню фінансово-господарської діяльності 1-го відділу ДВС Суворовського РУЮ, шляхом їх перерахування за допомогою підроблених Рожко Т.Г. платіжних доручень на розрахункові рахунки приватних осіб.
Інші доводи апеляційної скарги Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, в зв'язку з їх безпідставністю.
Також, не заслуговують на увагу посилання Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на той факт, що їх працівником було викрадено лише 330618,58 грн. згідно вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2012р., проте позивач просить стягнути саме 395479,66 грн. Як вбачається з матеріалів справи, залишок неповерненої суми після продажу майна на аукціоні склав 395479,66 грн., та знаходився на депозитному рахунку відділу ДВС.
Згідно вимог ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу - юридичній собі стягнуті грошові суми
перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на
визначені стягувачем належні йому рахунки.
Відповідно до приписів п. 11.2.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 74/5 від 15.12.1999р., не пізніше двох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу.
Проте, в порушення вимог ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог вищевказаної Інструкції, з моменту скасування заходів забезпечення позову ухвалою Суворовського районного суду м. Одеса по справі №2-1872/06 від 12.06.2009р., вищезазначене розпорядження державним виконавцем виготовлено не було та грошові кошти стягувачу з депозитного рахунку не повернено.
Що стосується посилань апелянта відносно безпідставності застосування судом першої інстанції вимог Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки позивач є державною установою, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції до даних правовідносин правомірно застосовано вимоги ч. 1 ст. 1172 ЦК України, якою передбачено обов'язок юридичної або фізичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, судова колегія зазначає, що дійшовши до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відносно відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, місцевий господарський суд в п. 3 резолютивної частині рішення зазначив про звільнення його від відповідальності.
Однак, відповідно до приписів ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне змінити п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від від 26.02.2013 р., виклавши його у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково, п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. змінити, виклавши в наступній редакції:
«В позові до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - відмовити повністю».
В решті рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 12 квітня 2013 р.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Лисенко В.А.
Суддя Михайлов М.В.