донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.04.2013 р. справа №5009/3316/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівСкакуна О.А., Колядко Т.М., Принцевської Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Чорна О.С.- за дов.,
від третьої особи:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від29.01.2013р.
по справі№5009/3316/12 (головуючий суддя: Корсун В.Л., судді: Алейникова Т.Г, Горохов І.С.)
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" м. Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс" м. Запоріжжя
простягнення 71 877,25 грн. (згідно остаточних вимог)
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. по справі №5009/3316/12 позовні вимоги (з урахуванням прийнятих господарським судом до розгляду заяв позивача від 09.10.12; 10.12.12, 21.01.13) фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя (далі - ФОП ОСОБА_5.) задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" м. Запоріжжя (далі - ТОВ "Аптека-Магнолія") 59 340 грн. 00 коп. основного боргу з орендної плати, 453 грн. 30 коп. заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг, 746 грн. 52 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, 149 грн. 30 коп. 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, 5 грн. 11 коп. 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг та 1 445 грн. 21 коп. судового збору.
В частині стягнення 3 846 грн. 18 коп. заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, посилаючись на наступні підстави:
- на думку скаржника, термін оплати орендної плати за умовами договору не наступив в зв'язку з ненаданням позивачем відповідачеві відповідних рахунків;
- відсутні правові підстави як для стягнення орендної плати з урахуванням її збільшення за відсутності письмових домовленостей сторін в цій частині, так і для стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг;
- судом першої інстанції з порушенням ч.4 ст.22 ГПК України прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 21.01.2013 року в частині заявлення пені, 3% річних та інфляційних.
Позивач також з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився в частині відмови у стягнення витрат і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині припинення провадження у справі про стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг та відмови в задоволенні решти вимог як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. При цьому позивач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято в якості належних доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених п.3.8 договору оренди від 14.04.2011 року, квитанції про сплату ТОВ «Едванс» вартості комунальних послуг. Також позивач вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відхилення заяви про збільшення позовних вимог від 21.01.2013 року в частині інфляційних втрат, розцінюючи останню як зміну предмету позову.
У відзиві на апеляційну скаргу від 29.03.2013 року представник позивача висловився проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача висловився на підтримку доводів, викладених в апеляційній скарзі, а також заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.04.11 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового вбудованого приміщення № 14/04/11-14/Г-30, за умовами якого (п. 1.1. договору) Орендодавець на правах власника зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відокремлене вбудоване нежитлове приміщення, з окремим входом, загальною площею 74,3 м2, яке знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 загальною вартістю 205 080,00 грн. станом на 12.04.11.
Призначення приміщення (мета використання) - під аптеку ТОВ "Аптека-Магнолія" (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.3., 2.5. договору, вступ орендаря в користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаного майна. Майно вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання акту прийому-передачі. Датою передання/приймання майна є дата підписання акта прийому-передачі.
Як свідчать матеріали справи, за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.06.11 (Додаток №1 до договору оренди від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30) Орендодавець (ФОП ОСОБА_5.) передав, а Орендар (ТОВ "Аптека-Магнолія") прийняв в строкову платну оренду відокремлене вбудоване нежитлове приміщення, з окремим входом, загальною площею 74,3 м2, яке знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 загальною вартістю 205 080,00 грн. Згідно зі змістом вказаного акту, приміщення, що передається повністю пристосоване та відповідає вимогам для здійснення аптечної господарської діяльності, знаходиться в належному технічному стані, також в належному та функціонуючому стані знаходиться усе обладнання, устаткування (Додаток № 2) та комунікаційні системи (водо-, теплопостачання, електромережі, каналізації, телефонного зв'язку та інше).
Відповідно до п. 3.1. договору, сторони домовились, що вартість оренди приміщення за повний місяць оренди становить 17 200 грн. В склад орендної плати не входить ПДВ.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата нараховується починаючи з 16-го дня з дня підписання акту прийому-передачі, щомісяця сплачується Орендарем у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок Орендодавця до 15-го числа поточного місяця, згідно наданих Орендодавцем рахунків.
Згідно із п. 3.5. договору, Орендна плата збільшується на 15% кожні 12 місяців, починаючи від дня підписання акту прийому-передачі, але не частіше одного разу на рік і не раніше ніж через 12 місяців з дня, з якого починається нарахування орендної плати. Сторони узгодили, що орендна плата індексації на індекс інфляції не підлягає.
В склад орендної плати, відповідно до умов п. 3.7. договору, не входять витрати за споживання електро-, теплоенергії та води, користування телефонним зв'язком, комунальні, експлуатаційні витрати та будь-які інші витрати, пов'язані з експлуатацією приміщень.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що за орендну плату, перераховано несвоєчасно Орендодавець має право нарахувати Орендарю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Пунктом 3.7. договору оренди передбачено, що в склад орендної плати не входять витрати за споживання електро-, тепло енергії та води, користування електронним зв'язком, комунальні, експлуатаційні витрати та будь-які інші витрати пов'язані з експлуатацією приміщень.
Відповідно до п. 3.8. договору оренди, Орендар компенсує орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг (експлуатаційні витрати, витрати за центральне опалення, електроенергію, комунальні послуги, послуги електронного зв'язку та інше) на підставі виставленого Орендодавцем рахунку, з доданням до нього копій рахунків відповідних спеціалізованих організацій. Оплата Орендарем здійснюється на протязі 5-ти робочих днів з дня надання Орендодавцем такого рахунку.
Згідно з п. 4.2. договору оренди, Орендар зобов'язався понад суми орендної плати відшкодовувати експлуатаційні та комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, каналізування, опалення, електропостачання, послуги телефонного зв'язку).
Орендодавець, у відповідності до п. 6.2. договору оренди, зобов'язався своєчасно, щомісяця, надавати Орендарю рахунки до сплати за оренду та компенсаційні рахунки за спожиті Орендарем експлуатаційні, комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку та інші послуги.
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладений на період з 12.04.11 до 31.03.14, строком до 3-х років.
На виконання умов вищевказаного договору оренди, позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату орендної плати за період з листопада 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 59 340,00 грн. (а.с., т.1 ), факт відправлення яких на адресу відповідача підтверджується описами вкладення до цінних листів на ім'я ТОВ "Аптека-Магнолія" та фіскальними чеками, які містяться в матеріалах справи.
Листом від 05.10.12 № 192 відповідач звернувся до позивача з вимогою про розірвання договору оренди від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30 з 10.11.12, підписання та повернення на адресу відповідача додаткової угоди про розірвання договору і акту передачі з оренди. У відповіді на вказаний лист (лист за вих. від 30.10.12 № 9) позивач повідомляв відповідача про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30 та зменшення розміру орендної плати.
Будь-яких доказів щодо дострокового розірвання сторонами за взаємною згодою договору оренди від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30 або його розірвання в судовому порядку матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про чинність вказаного договору станом на час розгляду даної справи.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30 в сумі 71 877,25 грн., з яких:
- 59 340,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2012 року по січень 2013 року,
- 11 520,95 грн. заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг за період з червня по вересень 2012 року,
- 747,84 грн. пені, нарахованої на заборгованість з орендної плати,
- 149,57 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість з орендної плати
- 118,89 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг (з урахуванням заяв позивача від 09.10.12; 10.12.12; 21.01.13 року)
При цьому доводи відповідача в частині прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.01.2013 року в частині пені, 3% річних та інфляційних є безпідставними, оскільки судом першої інстанції, згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України правомірно не прийнято до розгляду додаткові вимоги про стягнення з відповідач 39,56 грн. інфляційних втрат, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, однак з тих мотивів, що вони, на відміну від пені та 3%річних, не були заявлені в позовній заяві. Вказаним спростовуються і доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправомірного відхилення заяви про збільшення позовних вимог від 21.01.2013 року в частині інфляційних втрат.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 59 340,00 грн. заборгованості з орендної плати та 3% річних на вказаний борг в розмірі 149,30 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору та вимоги чинного законодавства щодо виконання свого зобов'язання своєчасно і повно вносити орендну плату; факт наявності та розмір заборгованості підтверджено належними та допустимими доказами; сума заборгованості відповідачем не спростована та доказів її сплати останнім суду не надано.
Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, враховуючи таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення п.п.3.2, 3.4, 4.2 договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а, отже, прострочив виконання зобов'язання.
Довід скаржника щодо безпідставного збільшення розміру орендної плати до уваги судовою колегією не приймається, оскільки спростовується змістом п.3.5 договору. При цьому колегія суддів зазначає, що статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Як встановлено колегією суддів, умови договору оренди від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30 (зокрема щодо збільшення розміру орендної плати) були узгоджені сторонами в порядку та згідно з вимогами статей 179 та 181 Господарського кодексу України. При цьому, відповідач не заперечував проти таких умов договору, його підписав, протокол розбіжностей не складав.
Крім того, доказів визнання недійсним в судовому порядку вказаного договору в частині умов щодо збільшення орендної плати відповідач суду не надав.
Твердження відповідача про те, що у нього не виникло зобов'язань з оплати оренди через ненадання позивачем йому рахунків, до уваги судовою колегією не приймається, оскільки, як вбачається з умов договору в частині порядку розрахунків, в даному випадку ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку своєчасної оплати орендної плати, чим спростовуються доводи апелянта в цій частині. До того ж позивачем доведено факт надсилання рахунків на оплату орендної платі відповідними доказами, наявними в матеріалах справи (фіскальні чеки, описи вкладення до цінного листа тощо).
Таким чином, наявність суми боргу з орендної плати в сумі 59 340,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2012 року по січень 2013 року обґрунтовано кваліфікована судом першої інстанції як порушення грошового зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, правовим наслідком чого є нарахування на суму боргу 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь період прострочення. При цьому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення 3% річних в розмірі 149,30 грн. з огляду на невірний розрахунок позивача, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 747,84 грн., яка нарахована за період з 15.11.12 по 15.01.13 на суму заборгованості з орендної плати, яку суд першої інстанції, беручи до уваги вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР та ст. 253 ЦК України та перевіривши розрахунок позивача, обґрунтовано задовольнив частково в розмірі 746,52 грн., а в решті цих вимог відмовив за безпідставністю.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 11 520,95 грн. заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг, нарахованих на підставі п.п. 3.8., 4.2. спірного договору оренди, то суд першої інстанції встановив наступне.
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_5 були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату експлуатаційних та комунальних послуг, а саме:
- рахунок-фактура від 16.06.12 № ІОП-6/Г30 на суму 2 976,53 грн., яка складається з: 240,59 грн. за використану теплову енергію у квітні 2012 р., 73,10 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку у травні-червні 2012 року, 2 560,43 грн. за використану активну електроенергію у травні 2012 р. та 102,41 грн. за витрати води і стоків з 17.03.12 по 18.06.12;
- рахунок-фактура від 10.07.12 № ІОП-7/Г30 на суму 2 357,28 грн. за використану у червні 2012 року активну електроенергію;
- рахунок-фактура від 10.08.12 № ІОП-8/Г30 на оплату 2 243,14 грн., з яких: 1 885,82 грн. на оплату за активну електроенергію у липні 2012 року, 73,10 грн. на оплату експлуатаційних витрат на утримання будинку за липень-серпень 2012 р., 284,22 грн. на оплату витрат води та стоків за липень 2012 року;
- рахунок-фактура від 10.09.12 № ІОП-9/Г-30 на суму 2 027,95 грн., з якої: 1 930,13 грн. за використану у серпні 2012 р. активну електроенергію, 36,55 грн. на оплату експлуатаційних витрат на утримання будинку у вересні 2012 року та 61,27 грн. на оплату витрат води і стоків у серпні 2012 року;
- рахунок-фактура від 29.09.12 № ІОП-10/Г-30, на суму 1 916,05 грн., а саме: 1 852,88 грн. за використану у вересні 2012 року активну електроенергію та 63,17 грн. на оплату витрат холодної води і стоків у вересні 2012 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, позивач на підставі виставлених рахунків-фактур просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг в розмірі 11 520,95 грн., з яких: 10 586,54 грн. за використану в період з травня по вересень 2012 року активну електроенергію, 511,07 грн. за витрати води і стоків в період з 17.03.12 по вересень 2012 року, 240,59 грн. за використану теплову енергію у квітні 2012 р. та 182,75 грн. за експлуатаційні витрати на утримання будинку з травня по вересень 2012 року.
Заперечуючи проти позову в частині стягнення боргу з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг, відповідач послався на її відсутність, в підтвердження чого надав суду докази її сплати:
- в частині електроенергії: квитанції від 13.06.12 № 9345.40.1 на суму 1 304,33 грн., від 19.06.12 № 9155.267.1 на суму 2 304,72 грн., від 19.07.12 (номер не вбачається) на суму 2 174,69 грн., від 14.08.12 № 8935.36.3 на суму 1 885,82 грн., від 10.09.12 № 9734.160.5 на суму 1 930,13 грн. та від 10.10.12 № 13458.86.1 на суму 1 852,88 грн.,
- в частині витрат води і стоків: квитанції від 26.07.12 № 9155.491.1 на суму 356,67 грн., від 30.08.12 № 9734.298.1 на суму 61,27 грн., від 01.10.12 № 9734.39.4 на суму 63.17 грн. та від 24.10.12 на суму 49,38 грн.
Як пояснював представник відповідача в ході розгляду цієї справи, сума в розмірі 11 452,57 грн. була сплачена ТОВ "Аптека-Магнолія" від імені ТОВ "Едванс", оскільки саме останнім були укладені договори з ВАТ "Запоріжжяобленерго" про постачання електричної енергії № 3907 та КП "Водоканал" про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 14.12.05 № 528 щодо спірного об'єкту оренди.
Судом першої інстанції встановлено, що у доданих до матеріалів справи квитанціях про сплату за електроенергію, а саме: від 13.06.12 № 9345.40.1, від 19.06.12 № 9155.267.1 та від 14.08.12 № 8935.36.3 є лише посилання на договір про постачання електричної енергії № 3907, без зазначення періодів, за які здійснювалася проплата відповідачем.
Згідно з письмовими поясненнями відповідача за вих. від 10.01.13 № 232, за квитанцією від 13.06.12 була оплачена електроенергія, яка споживалась ТОВ "Аптека-Магнолія" у травні 2012 року, за квитанцією від 19.06.12 сплачено за використання електроенергії у червні 2012 року та за квитанцією від 14.08.12 сплачено за спожиту електроенергію у липні 2012 року; за квитанціями від 26.07.12 № 9155.491.1, від 30.08.12 № 9734.298.1 та від 01.10.12 № 9734.39.4 - було оплачено платежі по витратам води і стоків за період з березня по вересень 2012 року.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції встановив, що відповідачем до порушення провадження у даній справі, а саме 13.06.12, 19.06.12, 19.07.12 та 14.08.12 - сплачено заборгованість за активну електричну енергію, спожиту за період з травня по липень 2012 року, 26.07.12 та 30.08.12 - сплачено заборгованість по витратам води і стокам в сумі 417,94 грн. за період з березня по серпень 2012 року, та після порушення провадження, зокрема 10.09.12 та 10.10.12 здійснено оплату за спожиту електроенергію у серпні та вересні 2012 р. в сумі 3 783,01 грн., 01.10.12 - сплачено борг в розмірі 63,17 грн. по витратам води і стокам за вересень 2012 року. Враховуючи це, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в період з травня по липень 2012 року в розмірі 6 803,53 грн., по витратам води і стокам в сумі 417,94 грн. за період з березня по серпень 2012 року та припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у серпні та вересні 2012 р. в сумі 3 783,01 грн. та заборгованості по витратам води і стокам за вересень 2012 року в розмірі 63,17 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності предмету спору.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів сплати решти суми заборгованості по витратам води і стокам в сумі 29,96 грн. за період з березня по липень 2012 року, боргу за використану теплову енергію у квітні 2012 р. в розмірі 240,59 грн. та за експлуатаційні витрати на утримання будинку в період з травня по вересень 2012 року в сумі 182,75 грн., колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині та стягнення вказаних сум з відповідача.
При цьому, посилання відповідача щодо відсутності правових підстав для компенсації позивачу комунальних та експлуатаційних послуг, вірно відхилено судом першої інстанції, оскільки умовами спірного договору оренди від 14.04.11 передбачений обов'язок Орендаря з компенсації вартості спожитих комунальних послуг, в т.ч. експлуатаційних витрат та витрат на центральне опалення (п. 3.8. договору) на підставі виставленого Орендодавцем рахунку, з доданням до нього копій рахунків відповідних спеціалізованих організацій.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржників не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. по справі №5009/3316/12.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційних скарг відносяться на скаржників відповідно.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. по справі №5009/3316/12 - залишити без змін.
Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Запоріжжя та товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.М.Принцевська
Надруковано: 6 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3. третій особі
4 -у справу
5-ГСЗО
6-ДАГС