20 березня 2013 р. Справа № 804/1979/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВрони О. В.
при секретаріМаксименко Е.М.
за участю:
позивача представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Пилипенко С.О., Кріцької А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекціїї Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС по визначенню ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 69 977,16 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 63 184,94 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 12.10.2012р. №0000791720 та від 23.01.2013р. №0364861720.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.10.2012р. №0000791720 та від 23.01.2013р. №0364861720, якими донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 50547,95 грн. та штрафні (фінансові) санкції за цим податком в сумі 12 636,99 грн., а також податок на додану вартість за 2011 р. в сумі 62099,82 грн. та штрафні (фінансові) санкції за цим податком в сумі 7 877,34 грн. Вказане нарахування податкових зобов'язань було зроблено відповідачем на підставі хибних висновків зробленими за результатами перевірки викладених в акті від 28.09.2012р., всупереч вимогам податкового та іншого законодавства України. У зв'язку з цим, дані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, виклавши письмово свої заперечення та пояснили, що податкові повідомлення-рішення були винесені правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки зроблені обгрунтовано на підставі встановлення фактичних відомостей. Таким чином, прийняті податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши доводи позовної заяви, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області в період з 10.09.2012р. по 21.09.2012р. було здійснено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт №1435/172-НОМЕР_1 від 28.09.2012р.
В ході перевірки встановлено, що на підставі п.1 договору оренди приміщень, взаємовідносин та взаємодопомоги (який не є договором доручення) від 01.01.2007р. №1/2007 укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3- «Замовник» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 «Виконавець» зобов'язаний щомісячно надавати у власність робітникам підприємств через орендуємі у «Замовника» пункти громадського харчування товар (молоко та інше), який належить «Замовнику», організовувати гаряче харчування та сплачувати орендну плату за надані приміщення, а «Замовник» зобов'язаний надати товар та в повному обсязі надати приміщення.
Згідно п.п. 2.1 п.2 договору «Замовник» надає частину приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 під їдальні і пункти видачі гарячих страв.
П.п.2.2 п.2, п.п.3.1, 3.2, п.3 договору «Виконавець» зобов'язаний: забезпечити гарячими стравами та іншими продуктами громадського харчування через їдальні робітників «Замовника»; надати гаряче харчування в денний та вечірній час; комплексне харчування робітникам, які працюють в нічні зміни; забезпечити видачу молока та інших рівноцінних продуктів, по наданому ними талону на молоко; забезпечити їдальні та інші структурні одиниці громадського харчування «Замовника» необхідними кваліфікованими кадрами.
Замовник надає, а «Виконавець» приймає та зобов'язаний видати робітникам підприємств по пред'явленню ними талону на отримання молока та товарів, які його заміняють.
Передача товару здійснюється за актом прийому - передачі, здача талонів «Замовнику» відбувається за актом здачі талонів, в якому вказується найменування підприємства, яке видало талон, кількість талонів, ціна талону, загальна сума.
Згідно п.4 договору орендна плата складається та перераховується на підставі рахунку замовника.
ФОП ОСОБА_3 в періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. придбавав продукти харчування, в т.ч. молоко та молочні продукти та згідно актів прийому - передач товару безоплатно передавав їх фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 на суму, яка дорівнювала сумі талонів на молоко, пред'явлених робітниками підприємств - «Замовників» в структурних одиницях громадського харчування фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_7 В свою чергу ФОП ОСОБА_7 передавала талони фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на підставі актів передачі талонів.
За період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. витрати на придбання продуктів харчування та подальшої безоплатної передачі їх фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 склали 309650,60 грн.
Таким чином, витрати ФОП ОСОБА_3 на придбання продуктів харчування на загальну суму 309650,60 грн. в періоді діяльності не відносяться до валових витрат, так як їх придбання не пов'язано з реалізацією молока (талонів на молоко), виключно від якої він отримував валовий дохід у відповідний період.
В порушення вимог п.138.1, п.138.6. п.138.8 ст.138 ПК України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 завищені валові витрати за 2011 рік в сумі 309650,60 грн. за рахунок включення до складу валових витрат: витрат не пов'язаних з діяльністю фізичної особи - підприємця. А тому підлягають зменшенню валові витрати за 2011 рік в сумі 309650,60 грн.
Також, в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит в результаті включення до його складу сум ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, які не використовувались у господарській діяльності платника податку на загальну суму ПДВ 61 930,04 грн.
З результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягало донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 50547,95 грн;
п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підлягав донарахуванню податок на додану вартість за 2011 рік на загальну суму 62099,82 грн., в т.ч. за: січень 2011 р. - 4068,37 грн.; лютий 2011 р. - 5819,00 грн.; березень - 2011 р. - 6655,21 грн.: квітень 2011 р. - 5363,03 грн.; травень 2011 р.- 4619,14 грн.; червень 2011 р. - 4069,74 грн.; липень 2011 р. - 6737,64 грн.; серпень 2011 р. - 8216,36 грн.; вересень 2011 р. - 2955,52 грн.; жовтень 2011 р. - 3499,45 грн.; листопад 2011 р. -5297,23 грн.; грудень 2011 р. - 4629,35 грн.
На підставі вищезазначеного акту Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області у відношенні ФОП ОСОБА_3 12.10.2012 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000781720 про збільшення грошових зобов'язань на суму 69982,16 грн. (в тому числі за основним платежем - 62 099,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 882,34 грн.), № 0000791720 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 63 184,94 грн. (в тому числі за основним платежем - 50 547,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 636,99 грн.).
В результаті адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2012 р. податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. № 0000781720 скасоване в частині застосування штрафної санкції в сумі 5,00 грн., в іншій частині разом із податковим повідомленням-рішенням № 0000791720 залишені без змін.
У зв'язку з цим Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2013р. № 0364861720, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 69 977,16 грн.
На думку суду висновки відповідача та прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.
У відповідності до п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.
Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що між ПП ОСОБА_3 (постачальником) та ЗАТ «НРЗ» (покупцем) було укладено договір №181209/2143 від 18.12.2009 р. про щомісячне постачання покупцю молока та/чи замінюючих його продуктів.
Між ПП ОСОБА_3 (Виконавцем) та ЗАТ «НЗТО» (Замовником) укладено договір №02-5/287 від 02.12.2010 р. про щомісячне постачання у власність замовника молока чи рівноцінних молочних продуктів.
Між ПП ОСОБА_3 (Продавцем) та ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (Покупцем) укладено договір №01-4/922 від 29.12.2010 року предметом якого є щомісячне постачання у власність покупця належного продавцю товару (молока).
Між ПП ОСОБА_3 (Виконавцем) та «Енергоресурси» (Замовником) укладено договір №11-4927 від 10.01.2011 р. про щомісячне постачання у власність замовника належних виконавцю товарів (молока та/чи товарів, які його замінюють).
З метою виконання умов зазначених вище договорів, укладених позивачем з ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», ПрАТ «Енергоресурси», ПрАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ПрАТ «НЗТО», між позивачем (замовником) було укладено договір №1/2007 від 01.01.2007р. з ПП ОСОБА_7 (виконавцем) про оренду приміщень, взаємовідносини та взаємодопомогу, предметом якого є щомісячне постачання (виконавцем) у власність працівникам та службовцям ЗАТ «НЗНТ», ЗАТ «Енергоресурси» та ЗАТ «НРЗ» через орендовані у замовника пункти громадського харчування належних «замовнику» товарів (молока та інших товарів) та організація гарячого харчування. Згідно п.2.2 розд.2 укладеного з ПП ОСОБА_7 договору «виконавець» взяв на себе обов'язок забезпечити видачу молока та інших рівноцінних продуктів по пред'явленому талону на молоко. Передача товару здійснюється за актом прийому - передач, здача талонів «замовнику» відбувається за актом здачі талонів, в якому вказується найменування підприємства, яке видало талон, кількість талонів, ціна талону, загальна сума.
3 метою виконання договору позивачем було забезпечено ФОП ОСОБА_7 засобами, необхідними для виконання договору.
Суд зазначає, що при здійсненні операції згідно договору укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, право власності на молоко та інші рівноцінні товари передані ФОП ОСОБА_7 для виконання договору не переходило до останньої, вона лише забезпечувала видачу товару працівникам, а тому здійснення таких операцій, не є операцію з постачання товарів та (або) операцією з безоплатної передачі товарів в розумінні норм Податкового кодексу України.
Здійснивши видачу молока та інших рівноцінних товарів працівникам акціонерних товариств в обмін на талони, такі талони були повернуті ФОП ОСОБА_7 згідно актів передачі на адресу ФОП ОСОБА_3, який в свою чергу пред'являв такі талони для оплати відповідним акціонерним товариствам. За період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. витрати на придбання позивачем продуктів харчування та подальшої бередачі їх фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 склали 309650,60 грн.
Таким чином, відповідачем необґрунтовано зроблений висновок про те, що ФОП ОСОБА_3 здійснював безоплатну передачу товарів на адресу ФОП ОСОБА_7
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Фактичність виконання договорів укладених позивачем з ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», ПрАТ «Енергоресурси», ПрАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ПрАТ «НЗТО» та ПП ОСОБА_7, а також рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами та додатковими угодами до них; видатковими накладними; податковими накладними; реєстрами; актами приймання-передачі товарів та талонів; рахунками, тощо. Вказаний факт не заперечувався відповідачем під час проведення перевірки.
Таким чином, суд вважає, що придбані позивачем продукти харчування, які було видано протягом 2011р. працівникам ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», ПрАТ «Енергоресурси», ПрАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ПрАТ «НЗТО» в обмін на талони та за які від вказаних товариств позивачем в 2011 р. отримувалась грошова компенсація, мають безпосереднє відношення до виконання укладених договорів на постачання молока та/чи молочних продуктів та продуктів, що його замінюють, та пов'язані з господарською діяльності позивача і отриманим ним у 2011 р. доходом, у зв'язку з чим їх вартість врахована у складі витрат, а сплачений ПДВ з їх вартості - у складі податкового кредиту з ПДВ.
З вищевикладеного вбачається, що позивач правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив валові витрати в сумі 309 650,60 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок постачальників.
Таким чином, відповідачем необгрунтовано було зроблено висновок, про порушення ФОП ОСОБА_3 п. 177.2 ст. 177, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим протиправно нараховано позивачу грошові зобов'язання з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість.
Окрім того, договори між позивачем та ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», ПрАТ «Енергоресурси», ПрАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ПрАТ «НЗТО» також були укладені та виконувались у 2010р.
Під час планової перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. результати якої оформлені актом № 263/172.НОМЕР_1 від 02.03.2011р., порушень вимог податкового законодавства не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012р. №0000791720 та від 23.01.2013р. №0364861720 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дії Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС по визначенню ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 69 977,16 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 63 184,94 грн. то суд зазначає наступне.
Оцінка підстав, порядку, висновків контролюючого органу та дій щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення і саме через такий спосіб захисту, передбачений ст.162 КАС України, а саме визнання протиправним та скасування рішення, права позивача будуть відновлені. Самі по собі дії щодо визначення грошового зобов'язання під час проведення перевірки не порушують права, свободи та інтереси позивача, а відтак не створюють підстав для їх захисту.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову в даній частині має бути відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 12.10.2012р. №0000791720 та від 23.01.2013р. №0364861720.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 683,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.
Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Текст постанови у повному обсязі складено 25 березня 2013 року.
Суддя О.В. Врона