Справа №2-1928/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О.В.
Номер провадження 22-а/788/1175/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 100
23 січня 2013 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Рибалки В. Г., Собина О. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі-Управління)
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
про стягнення коштів невиплаченої щомісячної соціальної допомоги,
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 серпня 2010 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 26 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Управління на користь позивача судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп., в мотивувальній частині зазначено, що це судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в позові.
Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону № 489 V визнані неконституційними.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
У 2009-2010 роках дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірних періодах мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з характеру та змісту спірних правовідносин, позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Однак, суд не врахував, що відповідно до п.п."д"п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп., а оскільки відповідач звільнений від сплати державного мита, відповідно до п.34 ч.1 ст.4 згаданого Декрету, то в силу ст.88 ЦПК України компенсувати ці судові витрати позивачеві слід за рахунок держави. За таких обставин, з рішення суду першої інстанції підлягає виключенню вказівка про стягнення з відповідача на користь позивача 45 грн. 50 коп.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 серпня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_3 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.
Відшкодувати ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.
Виключити з рішення суду першої інстанції вказівку про стягнення з відповідача на користь позивача 45 грн. 50 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -